Тепер у моді відкритість і відвертість або навіть прозорість і транспарентність. Звучить красиво й навіть заворожуюче. Так і тягне до урни, щоб проголосувати на підтримку. Але ось, скажімо, продається велика ділянка землі поблизу столиці. Хоч як дивно, в угоді беруть участь державні чиновники найвищих рангів із різних політичних таборів. Причому одні присутні явно, а інші, виходить, незримо. Спочатку засідають і говорять один одному та інвестору правильні слова типу «ласкаво просимо», «як сильно ми вас зачекалися», «співробітництво на благо Україні». Коли офіційна частина закінчується, все ті самі особи ніби скидають маски. І називають конкретні цифри... в залежності від рангів.
Так працює мораторій на продаж землі. Але чи враховується цей чинник під час аналізу нинішньої ситуації в Україні? Схоже, далеко не завжди... І було б просто безглуздо запитувати чому...
Днями перший віце-прем'єр- міністр України, міністр фінансів Микола Азаров зустрівся з делегацією Атлантичної ради США на чолі з колишнім послом США в Україні Уїльямом Міллером і ознайомив його з політичною та економічною ситуацією в Україні. Стержнем економічної політики уряду, за словами Азарова, є стратегія подолання бідності на шляху інноваційно-інвестиційного розвитку. А серед найважливіших перетворень у ході виконання цього завдання йшлося про прозорість державного управління й подолання корупції. Перший віце-прем'єр підкреслив, що Україна невідкладно потребує реалізації масштабної програми боротьби з корупцією, і проінформував гостей про розроблену урядом стратегію й тактику дій. Він також висловив переконання, що реалізація антикорупційної стратегії можлива за умови консолідації патріотичних, прагматичних сил... Справа, звичайно, хороша й потрібна. Але як би тут із цією консолідацією, як то кажуть, не переборщити. Так нам то одні, то другі розповідають, що ж там по-справжньому твориться. А якщо вони ось так, як ми спочатку розповіли, об'єднаються?
Дуже вже прагматичний підхід, який нерідко простежується в діях владних інститутів, може й не піти на користь. Так, учора в одному з видань можна було прочитати такі слова міністра аграрної політики Юрія Мельника: «Найвірогідніше, мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення 1 січня 2008 року може бути продовжений, оскільки Верховна Рада не змогла ухвалити ключові закони — про ринок землі й про земельний кадастр». «Особисто я категорично проти того, щоб хаотичний ринок землі був легалізований. Якщо восени не вдасться вибудувати чіткої системи — краще продовжити мораторій», — уточнив він і пояснив, що в більшості країн світу обіг сільгоспземель жорстко регулюється. Зокрема, права власності передаються не від продавця покупцю, а через відповідну державну установу або земельний банк. Він не виключив, що така система може бути впроваджена і в Україні. Запитується, а скільки ще років буде в нас ця система налагоджуватися й чи залишиться ще до того часу в Україні якась непродана земля.
Так що в чомусь міністр, безумовно, правий. Чи потрібно було з вузькопартійних або навіть вузькоособистісних інтересів затівати позачергові вибори, нехтуючи при цьому корінними потребами й проблемами українців (закон про державний земельний кадастр був прийнятий парламентом, однак, Президент його ветував, а проект закону про ринок земель прийнятий тільки в першому читанні)? Адже в парламенту було досить часу, щоб до 1 січня все ж допрацювати і ухвалити необхідні закони й підготуватися таким чином до скасування мораторію, не ввергаючи країну в хаос нерегульованого земельного ринку. Проте й пропозиції взяти цей ринок під щільну опіку державних мужів, які звикли знімати зливання з кожної більш-менш вигідної угоди, не менш небезпечно...
Днями Міністерство економіки повідомило нам приголомшуючі дані про скорочення рівня тіньової діяльності в Україні. За підсумками 2006 року він поменшав до 27% офіційного ВВП проти 29% в 2005 році. Особливо досягло успіху в «скороченні рівня «тіньової» економічної діяльності» сільське господарство (на чотири відсоткових пункти — до 28%)... Це, пробачте, смішно чути. Чи знають у Мінекономіці про те, скільки за останній рік було укладено тіньових угод про продаж землі? Якою була їхня ціна? Скільки з них сплачено податків? Як виконуються договори про оренду землі? Який прибуток отримують від цього її власники? Наскільки впевнені в Мінекономіки в прозорості схем, за якими йде до селян державна підтримка? Та й чи отримують її взагалі ті, хто її потребують? І головне, чи мають місце й тут горезвісні відкоти, до яких країну привчили в часи Кучми? Якщо ними не гидують, як про те йшлося, наші найвищі й солідніші сановники, то що вже казати про діячів районного масштабу, які у всьому, як і годиться, беруть приклад із високого начальства.
