Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Хрещення Русі», або «Як це було», в анімації

13 липня, 2007 - 00:00
ФОТО НАДАНЕ «1+1»

На каналі «1+1» серед документальних історичних проектів безперечну цікавість викличе анімаційна реконструкція під назвою «Хрещення Русі» від «Бабич-дизайн», «СтарМедіа» і громадянської організації «Хрещення Русі». Це історія впровадження християнства на давньоруській території відповідно до православного опису цього процесу. Джерелом інформації для авторів проекту було одне з найдавніших літописних зведень — Лаврентієвський літопис. Консультантом і одним із авторів проекту став отець Вадим — головний редактор телекомпанії «Голос Божий».

Етапів хрещення Русі було два: спочатку за римським каноном — із кінця IX століття і все X століття — від Аскольда до Володимира, і за візантійським (грецьким) каноном — початок XI століття — після хрещення Володимиром усього населення. Із цими самими датами пов'язані й дати початку літописання й створення літописних збірок.

Згідно з православними канонами, які все-таки мають розходження з історичними дослідженнями, розповідь про хрещення Русі починається з подорожі апостола Андрія Скифією. На підставі безлічі свідчень можна з приблизною точністю скласти маршрут проповіді апостола. Він проходив вздовж торгових шляхів, де було зосередження народу, а також єврейськими й грецькими колоніями, яких було багато в той час на півдні Скифії, а також берегами Дніпра, на горбі біля якого встановлювали хрест, із прогнозом, що тут незабаром сяятиме істинна віра.

Новий і успішніший період просвіти Русі почався в IX столітті, коли св. Кирило й Мефодій винайшли слов'янську азбуку, коли Русь із безлічі розрізнених племен перетворюється в князівство, відбувається хрещення князів Аскольда й Діра. Після прийняття християнства вони правили Києвом ще 15 років, за цей час віра змогла досить сильно утвердитися.

Чималу цікавість викличе історія, як усе-таки хрестився Володимир, відомий ще з шкільної програми як просвітник Русі. Дід його — Олег — був ярим язичником. Батько — князь Ігор — язичником лояльним. А бабка св. Ольга стала початком уже повного обертання Русі в християнство при внукові. Після смерті чоловіка, вона відправилася в Константинополь і там прийняла хрещення від руки патріарха. Син її Святослав не приймав християнства, жив безпутно, у постійних військових походах погубив майже все своє військо. Жерці вселили йому думку, що провина цьому — відступ від язичества, і він почав гоніння на християн, бажаючи всіх їх знищити, але так і не виконав свого наміру — був убитий на шляху до Києва. Запанував Ярополк, який прихильніше ставився до християн. Володимир у першу частину свого життя, будучи дуже жорстокою і владолюбною людиною, почав міжусобну війну, в якій загинув Ярополк, і захопив владу у свої руки. Але, очевидно, совість постійно мучила гонителя, дитячі спогади й повчання бабусі Ольги не давали спокійно жити йому й творити беззаконня. Літопис оповідає, що князь усвідомив марність язичництва й вирішив прийняти істинну віру, але барився. У цей час до нього почали приходити посли від різних держав, із пропозиціями прийняти ту або іншу віру. Він прийняв християнство, як вже знайоме народу й близьке душі слов'янства. Але гордість не дозволила йому йти смиренно просити хрещення, він вирішив піти війною на Херсонес (нинішній Севастополь), почав захоплювати християнське місто й раптово осліп. Після хрещення Господь повернув йому зір. Володимир відпустив своїх дружин-язичниць і одружувався на принцесі Візантії — Ганні, з якою жив у благочестивому християнському шлюбі все своє життя. Повернувшись до Києва, взявши з собою священнослужителя, він оповів всім про диво, що з ним трапилося, і народ, який давно знав християнство, хрестився, кинувши свої ідоли зі схилів київських гір у Дніпро.

Хоч історики не погодяться на сто відсотків із достовірністю фактів, викладених у документальному фільмі, глядачам, проте, буде цікава версія літопису, з якою згодні більшість православних діячів. Також не залишаться без уваги ілюстрації, якими рясніє проект і анімаційні ефекти, завдяки яким максимально реалістично зображені переміщення й діяльність історичних осіб.

Вероніка ФРАНКО
Газета: 
Рубрика: