Історико-меморіальне видання «Книга пам’яті України» найоб’єктивніше відображає участь Українського народу у Великій Вітчизняній та Другій світовій війнах. Робота над його створенням триває вже протягом 18 років. Її результатом стало видання сотень томів із переліком імен загиблих українців під час подій 40-х років. Виявилося, що їх реальна чисельність у 4,5 рази перевищує хибну радянську статистику. Сьогодні «Книгу пам’яті України» з підкресленими у ній іменами ставлять біля ікон у багатьох сільських оселях. Пам’ять — дефініція національної безпеки України, без неї неможлива самоідентифікація, стверджують Голова Інституту національної пам’яті Ігор Юхновський і керівник агентства «Книга пам’яті України» Роман Вишневський. Влада погоджується, але на тривожні сигнали про можливість виселення пошуково-видавничого агентства «Книга пам’яті України» ніяк не реагує.
У липні 1989 року, ще за часів існування «тієї» країни, було видане Урядове рішення про створення так званої «Книги пам’яті України», яка мала зафіксувати імена і короткі особові дані про усіх українців, які втратили свої життя під час Великої вітчизняної війни (далі — ВВВ). Створення такої книги безумовно передбачало титанічні зусилля з боку тих, хто взявся б за цю трудомістку справу, а надто — з огляду на відсутність достовірних історичних джерел того періоду. Зокрема, документів, на підставі яких можна було б узагальнити дані про число загиблих. Показово але не дивно, що згідно з Урядовою постановою від 1989 року передбачалося випустити тільки 70 томів із 1 3000 000 іменами. Натомість результати вісімнадцятирічної роботи агентства «Книга пам’яті України» зруйнували міф, створений радянською історіографією, шокували і науковців і громадськість. Було випущено 270 меморіальних томів поіменної «Книги пам’яті України», яка містить імена понад 6 мільйонів українців, які загинули або зникли безвісти протягом воєнних років. Варто зазначити, що це вже не чиїсь припущення, а факти у персоналіях, вони і свідчать про реальний внесок українців у перемогу у ВВВ. Нещодавно було випущено один великий підсумковий том «Безсмертя». Директор Агентства Роман Вишневський розповідає, що, презентуючи книгу у Посольстві Ватикану, передали її нині покійному Папі Римському Івану Павлу II. Через два тижні отримали лист від голови Ватикану, де він дякував дослідникам за роботу.
Усі країни, ті, які мали непорівнювано менші людські втрати під час Другої світової війни, уже давно втілили в життя аналогічні проекти. Ігор Юхновський, голова Інституту національної пам’яті — інстанції, що взяла під свій протекторат діяльність Агентства, акцентує на значенні «Книги пам’яті України», адже пам’ять, на його думку, прямо причетна до формування національної ідеї. Багатотомне видання не залишилося непоміченим перш за все з боку тих, хто втратив близьких людей у 40-х. Ця ініціатива стала поштовхом до появи аналогічних місцевих видань. Так, на Донеччині було видано 17 томів із іменами загиблих фронтовиків, у Луганську — 2, подібні видання наразі готуються і у Житомирі, Чернігові. Зараз агентство «Книга пам’яті України» має представництва в усіх регіонах України. Підсумовуючи роботу над усіма томами історико-меморіального видання, керівник Роман Вишневський називає такі цифри: пошуково-розвідувальну, аналітичну роботу з метою збору інформації проводило понад 500 тисяч осіб. Більшість із них, ясна річ, робили це добровільно і безкоштовно. Справжня цифра загиблих у результаті Другої світової і Великої вітчизняної війн у 4, 5 рази перевищує радянську статистику і становить (згідно з даними Книги) 6 034 768 загиблих — тільки тих, хто воював. У це число входять не тільки ті, хто безпосередньо брав участь у воєнних діях. Окремо випущено «Книгу пам’яті України» про громадян, полеглих у воєнних конфліктах за рубежем» про тих, хто загинув на всіх континентах земної кулі, перебуваючи у складі Збройних сил колишнього СРСР.
Роман Вишневський розповідає, що зараз до друку готується друге доповнене і уточнене видання підсумкового тому «Книги пам’яті України» «Безсмертя», де будуть оприлюднені підготовані провідними вченими-істориками нові концептуальні матеріали про передумови початку Другої світової війни, а також аналітичні матеріали щодо визначення втрат України. Підготований також рукопис видання «Печаль» про цивільних громадян, життя яких забрало воєнне лихоліття. Окрім того, Указом Президента України запроваджене створення поіменної «Книги скорботи України». Цей серіал налічуватиме 140 меморіальних поіменних томів з біографічними даними на 4,5 млн. загиблих. На сьогодні вийшло вже понад 100 томів. Іде робота і над створенням електронного банку даних про всіх українців, що загинули у двох війнах. Уже зараз в Інтернеті створено сайт http://poimenno.org.ua, куди поступово вносяться імена загиблих. На думку Ігора Юхновського і Романа Вишневського, це важливо з точки зору залучення до «пам’яті поколінь» молоді, яка, між іншим, і зараз постійно звертається до Агентства у пошуках своїх загиблих чи пропалих безвісти предків. І часто серед безлічі томів таки їх знаходить. Усі видання, які зараз у проекті, у Агентстві планують випустити в світ до 2010 року. «Щоб поставити правдиву крапку у темі Другої світової війни», — резюмує Роман Вишневський. А ще констатує, що за 18 років роботи над Книгою їм не одноразово довелося зіштовхуватися з неадекватним ставленням до їх роботи: «Але ми напевне знаємо, що ці видання впевнено руйнують залізобетонне безпам’ятство, і це — найголовніше».
Для відновлення правди і національної пам’яті, а над цим клопітливо трудиться безліч людей, потрібна така тривіальна річ як кошти. Це не новина. Але не для тих, хто мав би ці гроші надавати. Директор Агентства зізнається, що заробітна платня тут найменша серед будь-яких організацій, причетних до видавничої справи. І таку не платять ще з лютого 2007 року. Але найгірше і найнебезпечніше для організації — це відсутність будь- якої реакції влади на намагання виселити Агентство з приміщення, в якому поіменно відновлюється українська історія вже протягом 18 років. Оренда приміщення була закріплена за організацією до лютого 2007 року. Заздалегідь до закінчення терміну оренди керівництво звернулося у відповідні органи влади з проханням продовжити строк її дії, але не отримало у відповідь жодної реакції. Натомість на її адресу надійшов позов до суду зі звинуваченнями у порушенні умов оренди. Роман Вишневський вважає, що поданню позову посприяли ті, хто безпосередньо зацікавлений в отриманні у власність раритетний будинок, що знаходиться на вулиці Богдана Хмельницького і в якому колись жила Анна Ахматова.
Уряд дуже схвалює створення «Книги пам’яті України». Гладить по голівці... і демонстративно ігнорує будь-які листи- прохання-заклики про захист. Позивачам же, які, хай і опосередковано, але фактично намагаються призупинити створення Книги, їх дії, мабуть, видаються адекватними. А найбільше вражає дата, на яку було призначено суд — 21 червня — переддень скорботи за загиблими під час війни 40-х...
