Президент закликає кандидатів у депутати майбутнього скликання Верховної Ради відмовитися від статусу недоторканності. Прем’єр називає ініціативу глави держави виборчим піаром. Опозиція обіцяє підтримати пропозицію гаранта. Коаліція у свою чергу наполягає на тому, що разом із депутатським необхідно скасувати й президентський імунітет.
Так все ж, ліквідація імунітету народних обранців — демагогія чи реально здійсненна перспектива? Депутатська недоторканність призводить до депутатської вседозволеності. Так вважає Президент Віктор Ющенко. У зв’язку з цим гарант виступає за скасування в Раді майбутнього скликання депутатського імунітету. Глава держави вважає це дійовим «щепленням» від корумпованості для власників депутатських мандатів. І щоб бути почутим і нацією, і опонентами, Віктор Ющенко в середу ввечері виступив з рекордно коротким телевізійним зверненням, яке повністю присвятив необхідності ліквідації депутатського імунітету.
«У парламенті створюють закони, а не ховаються від них. Зі зловживаннями депутатським імунітетом, безумовно, потрібно покінчити. Суспільству набридло бачити відверту демонстрацію безкарності й зверхності над законом і над людьми. Скасування необмеженої депутатської недоторканності є ключем до подолання парламентської корупції», — заявляє Президент. Віктор Ющенко в ході кількахвилинного телевізійного спічу також послав вельми колючий меседж главі уряду, який трохи раніше, нагадаємо, назвав «недоторканну» ініціативу гаранта не інакше як популізмом: «Я був здивований тим, що прем’єр-міністр Віктор Янукович вважає це популізмом. У минулому ми не раз чули заяви про необхідність обмежити депутатську недоторканність. Чекаю, що вже скоро його політична сила повернеться до такого підходу».
Опозиція в особі БЮТ і «Нашої України» відразу ж «на ура» підхопила пропозицію Віктора Ющенка й пообіцяла суспільству, що в парламенті шостого скликання депутати цих фракцій будуть такими самими доторканними, як і ми з вами — рядові жителі країни.
А ось у коаліції «недоторканну» тему сприймають по- різному. Думки представників Партії регіонів, СПУ і Компартії щодо цього педантичного питання розділилися: одні коаліціянти вважають, що недоторканний статус депутата ліквідовувати не можна ні в якому разі. Мовляв, не готова до цього наша судова система. Інші пропонують — якщо вже й відміняти недоторканість, то для всіх: і депутатів, і Президента, і суддів. Лідер фракції СПУ в Раді п’ятого скликання Іван Бокий відноситься до другої групи. У коментарі «Дню» він заявив: «Звичайно, ми обома руками «за» скасування недоторканності, ми, до речі, це давно пропонуємо. Але нарівні з депутатською, необхідно ліквідувати й президентську недоторканність. І тоді, повірте, все в нас буде нормально». Регіонал Олександр Стоян, у свою чергу, зазначає: «Скасування недоторканності — це не проблема, проблема в тому, що в нас немає незалежних суддів і депутат, який займає щодо того чи іншого питання принципову позицію, неприйнятну «для верхів», може бути негайно заарештований. Адже знаєте: добрими намірами дорога в пекло вистлана. Тому, недоторканість потрібна хоча б для того, щоб депутат міг спокійно виконувати свої повноваження. Так, обмежити її можна, але ліквідувати — ні». Комуніст Петро Цибенко заявляє, що позбавляти недоторканності потрібно не тільки народних депутатів, але й Президента, екс-президента, і навіть... членів сім’ї глави держави.
Потрібно зазначити, що реалізація «недоторканної» ідеї Віктора Ющенка означає повне або часткове скасування ст. 80-ї Конституції. Ця стаття встановлює особливий порядок притягнення народних обранців до кримінальної відповідальності. Відповідно до цього порядку, кримінальну справу проти окремо взятого власника депутатського мандата може відкрити тільки Генпрокуратура, однак перед цим ГПУ повинна отримати згоду, як мінімум, 226 парламентаріїв. Для повного або часткового скасування 80-ї статті необхідно внести зміни в Конституцію, а для внесення будь-яких змін в Основний закон потрібно набрати 300 голосів «за». Таким чином, навіть якщо вереснева парламентська виборча компанія завершиться успішно для пропрезидентських сил, заповітних 300 голосів (згідно з всілякими соцопитуваннями) «помаранчеві» навряд чи отримають у майбутній Раді. А немає потрібної кількості голосів — немає й змін у Конституцію і, відповідно, ліквідації депутатської недоторканності. Представники коаліції Ради п’ятого скликання в зв’язку з цим жартують — депутатська недоторканність не шапка, щоб її знімати, і жалкують, що не можуть заборонити всує використовувати «недоторканність» як вічну й безвідмовну передвиборчу тему.
До речі, тема ліквідації депутатського імунітету не нова. Наприкінці 1990-х з ініціативою скасування депутатської недоторканності виступив Президент Леонід Кучма. Тоді, у ході загальнонаціонального референдуму, що відбувся в квітні 2000 року, 89% українців проголосували за скасування ч. 3-ї ст. 80-ї Конституції, відповідно до якої народні депутати не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності або затримані без згоди колег із парламентського цеху. Однак результати всенародного плебісциту досі не імплементовані. Відповідний проект постанови в 2000 році двічі не отримував необхідних у такому разі 300 голосів. У цьому-то вся й справа: за скасування статусу людей «над законом» повинні проголосувати ці ж самі люди. Це був би яскравий виклик і гідний крок, але, очевидно, не доросли до цього наші парламентарії. Та й чи доростуть коли-небудь узагалі?
Рівно шість років тому, 22 червня, під куполом Ради відбулася вельми неординарна подія: вітчизняні парламентарії шляхом голосування «здали» одного зі своїх, ухваливши постанову про позбавлення депутатської недоторканності й притягнення до кримінальної відповідальності депутата Миколи Агафонова. Генпрокуратура звинувачувала соратника опального екс-прем’єра Павла Лазаренка в тому, що він незаконно отримав $24 мільйона з держбюджету протягом 1992 — 1997 років, коли був керівником агрофірми «Наукова» в Дніпропетровській області, а також у приховуванні на іноземних рахунках валютної виручки. Агафонова заарештували, але потім випустили під заставу за станом здоров’я. Потім справа була припинена в зв’язку з його хворобою. Микола Агафонов помер 19 вересня 2002 року в лікарні Дніпропетровська від інсульту...
Ми не випадково підкреслили, що зняття недоторканності з нині покійного Миколи Агафонова стало неординарною подією, бо за 16 років незалежності українські законодавці, крім вищезазначеного депутата, позбавили імунітету всього чотирьох своїх колег. Першим був Степан Хмара. «За» відповідне рішення в листопаді 1990 року проголосувала комуністична більшість під керівництвом Мороза. Тоді Хмару заарештували прямо в сесійній залі, після чого він рік провів у СІЗО. У листопаді 1994-го депутатського імунітету позбавили депутата Юхима Звягильського. У лютому 1999 року депутати дали згоду на притягнення до кримінальної відповідальності Павла Лазаренка, якого на той момент уже затримали американські правоохоронці. У листопаді 2000 го недоторканності позбавився депутат Віктор Жердицький, якого заарештувала поліція Німеччини.
ДОВІДКА «Дня»
Ст. 80-а Основного закону свідчить: народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу або наклеп.
Народні депутати не можуть без згоди Верховної Ради бути притягнуті до кримінальної відповідальності, затримані або заарештовані. Не допускається обшук, огляд особистих речей і багажу, транспорту, житла або службового приміщення депутата, прослуховування телефонних переговорів та інші заходи, що обмежують свободу депутата.
Кримінальну справу щодо депутата може відкрити тільки Генеральний Прокурор України, і вона підлягає розгляду ВР. Уявлення Генерального Прокурора на притягнення депутата до кримінальної відповідальності, арешту або застосування заходів адміністративного стягнення в судовому порядку вноситься в парламент до пред’явлення депутату обвинувачення або видання санкції на арешт, або направлення справи про адміністративне порушення на розгляд суду, про що негайно повідомляється депутату. Депутат має право брати участь в обговоренні Радою питання про його недоторканність.
Повноваження депутата можуть бути припинені ВР достроково у випадку:
подачі депутатом заяви про складання ним депутатських повноважень; у зв’язку з обранням або призначенням на посаду, заняття якої згідно, із законом, несумісне з депутатською діяльністю; втрати громадянства або виїзду на постійне проживання депутата за межі України; вступу в силу вироку суду щодо депутата;
визнання депутата судом недієздатним або безвісно відсутнім;
у разі відкликання депутата виборцями.
ГОЛОС НАРОДУ
82% українців упевнені, що депутатів Ради потрібно позбавити депутатської недоторканності й тільки 5% не згодні з такою ініціативою. 13% ще не визначилися щодо цього. Такі результати соціологічного опитування, проведеного нещодавно Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС).
За скасування депутатської недоторканності виступають, зокрема, 87% прихильників Блоку Юлії Тимошенко, 85% — «Нашої України», 79% — КПУ і 78% — Партії регіонів.
А ЯК У НИХ?
Росія
Депутати Держдуми РФ мають недоторканність протягом усього терміну їхніх повноважень. Вони не можуть бути затримані, заарештовані, обшукані, крім випадків затримання на місці злочину. Питання про позбавлення недоторканності вирішується за уявленням генерального прокурора РФ і відповідної палати Федеральних зборів. Можливість для депутата добровільно відмовитися від своєї недоторканності не передбачена. Статус депутата рівнозначний статусу будь-якого громадянина, у випадку, якщо він позбавлений недоторканності і його справа розглядається судом.
Чехія
Ні депутат, ні сенатор не несуть відповідальності за своє голосування та заяви, зроблені в Палаті або в її органах. Парламентарій не може бути осуджений за здійснення кримінального злочину без згоди Палати, членом якої він є. У випадку, якщо Палата дасть на це згоду, парламентарій позбавляється свого імунітету й тоді йому не привласнюється спеціальний статус. Якщо Палата не дасть згоди на порушення справи щодо свого члена, її рішення є остаточним. Парламентарій може бути заарештований, якщо його піймали під час здійснення злочину кримінального характеру або відразу після нього.
Німеччина
Депутат не може бути притягнутий до відповідальності або заарештований за кримінальні правопорушення без згоди Бундестагу, за винятком випадку, коли він був затриманий на місці злочину або наступного дня. Дозвіл Бундестагу необхідний також для будь-якого обмеження особистої свободи депутата. Всіляке судове діловодство, направлене проти депутата, затримання або будь-яке інше обмеження його особистої свободи, на вимогу Бундестагу повинні бути припинені.
Депутати не мають права відмовитися від власної недоторканності.
Данія
Відповідно до конституційного закону, депутат Фолькетингу не може бути звинувачений, заарештований або затриманий будь- яким чином без згоди Фолькетингу, за винятком випадку затримання на місці злочину. Звичайно така згода Фолькетингом видається. Депутат не може відмовитися від власної недоторканності, однак Фолькетинг виражає свою згоду після рекомендації комісії з регламенту. Депутати, проти яких ведеться юридичний розгляд, не користуються спеціальним статусом.
Італія
Ст. 68-а конституції Італійської Республіки гарантує надання імунітету парламентарію. Кримінальне судочинство щодо парламентарія може бути відкрите без обмежень, однак заходи з обмеження особистої свободи парламентаріїв повинні бути затверджені Палатою, членами якої вони є. Депутати не можуть відмовитися від свого імунітету. Судочинство, яке проводиться щодо парламентарія, не впливає на його роботу в парламенті.
ПРЯМА МОВА
Олександр МОРОЗ , (1998 р.):
— Я не був би проти зняття депутатської недоторканності, якби не помічав, що Прокуратура використовується як механізм для зведення політичних рахунків і як механізм досягнення переваг у боротьбі між кланами.
Юлія ТИМОШЕНКО , (березень 2006-го):
— Депутатської недоторканності бути не повинно. Наша фракція вже півроку не злазить із парламентської трибуни, домагаючись скасування закону про повний депутатський імунітет. Але, на жаль, фракції «Нашої України», «Регіонів» і комуністів провалили голосування щодо цього.
Віктор БАЛОГА , (15 червня 2007 р.):
— Пропоную всім відповідальним політичним силам, що братимуть участь у виборчій кампанії, ще до початку виборів на партійних з’їздах оголосити про ліквідацію депутатської недоторканності. Ця середньовічна, аморальна норма повинна бути відкинута. Такий жест доброї волі тільки додасть авторитету політикам. Саме це, а не чіпляння за уламки влади, підтвердить вашу готовність працювати на країну, скоротить розрив між солодкими обіцянками й реальністю.
Іван БОКИЙ , (червень 2007-го):
— Але чому позбавлятися недоторканності на партійних з’їздах? Це ж робиться шляхом внесення змін до Конституції, тобто у Верховній Раді. Пропоную такий сценарій: Президент урочисто виходить на трибуну й так само урочисто складає з себе недоторканність, а за ним і депутати, і судді. Так і розпочнеться процес очищення. Щось типу молебню або хресного ходу на чолі з Президентом- митрополитом. А далі не тільки символічне, але й натуральне скинення з себе вериг, одягу й освячення запису в Конституції.
Микола АЗАРОВ , (2006 р.):
— Депутатська недоторканність — анархізм, який нам не потрібний.
Наталія ВІТРЕНКО , (січень 2006-го):
— Із набуттям статусу народного депутата громадянин стає недоторканним для правоохоронних органів. Наприклад, убив людину, пограбував державу, отримав величезний хабар і здійснив посадовий злочин — без рішення Верховної Ради притягнути до відповідальності його неможливо. Депутати, які не раз, здається, готові повбивати в парламенті один одного, стають надзвичайно поступливими й тримають кругову поруку, якщо справа раптом стосується їхньої депутатської недоторканності. Таким чином, парламент перетворюється в скупчення безвідповідальних і безкарних громадян, так звану «еліту суспільства», яка встановлює свої правила, вигідні, привілейовані для себе умови життя. Це, на мій погляд, безумовно, усвідомлена побудова корумпованої держави: недоторканна влада й безправний народ.
Василь ЦУШКО , (жовтень 2006 р.):
— Особисто я виступаю за обмеження недоторканності. Помітьте, що в нас з охороною ходить той, хто багато вкрав і боїться, що в нього украдене відберуть. А я нічого не вкрав, і боятися мені нікого. Пригадайте, коли Кучма арештовував Юлію Володимирівну, як вона ратувала за недоторканність! А сьогодні вона заявляє, раз демократія в країні, так давайте відмінимо недоторканність. Я не хочу ні тієї крайності, ні іншої. Давайте ми встановимо одного разу й назавжди недоторканність тільки на парламентську діяльність.
