Цього разу він відбувся водинадцяте. Програму фесту складали вісім акцій — концертів. Із них п’ять присвячені творчості геніального українця Артемія Веделя, 240-річчя якого ми відзначаємо цього року.
Свято музики розпочалося в Успенському соборі Києво- Печерської лаври. У виконанні хору «Київ» прозвучали духовні концерти Веделя (з першого по шостий). А ще до виконання веделівських концертів (усього двадцять сім) прилучилися Уманський муніципальний хор, Харківський філармонійний хор і камерний хор «Хрещатик». У рамках фестивалю прозвучали Літургія і «Покаяніє» Веделя за участю хору «Київ», жіночого хору «Павана» Київського педагогічного університету ім. Драгоманова, «Чоловічої капели імені Ревуцького», церковного хору «Покрова» Свято-Покровської церкви (він пройшов в Успенському соборі Києво-Печерської лаври), а камерний хор «Кредо» відзначив своє п’ятиріччя у Національній філармонії України на концерті 9 червня. Оскільки на кожному фестивалі Микола Гобдич дає можливість якомусь сучасному композиторові показати свій творчий доробок, цього разу Михайло Шух представить «Літургійні словослов’я» у виконанні капели «Думка». У Будинку учених НАН України відбулася презентації першої у світі «Антології творів Артемія Веделя».
Втім, майже до останнього моменту не було впевненості, що фестиваль прийде до столиці, а якщо прийде, то чи буде таким, як його замислив засновник, лауреат цьогорічної Шевченківської премії, керівник хору «Київ» Микола Гобдич.
— Я директор «Золотоверхого Києва» вже 11 років, але такого ставлення до фестивалю, як цього року, я ще не бачив, — признався Гобдич. — У березні вийшов указ, за яким тендерна система почала стосуватися і культури. Тобто видається на аукціон-продажу фестиваль, як, скажімо, десять мішків цементу. Тепер будь-хто, який відчуває себе менеджером, може сказати: «Я проведу цей фестиваль і мені треба на п’ятдесят копійок менше грошей, аніж іншим», — і він може виграти тендер. Більшого невігластва бути не може!.. Втім, наш фестиваль все ж відбувається. Двадцять вісім хорових концертів буде представлено. Нас підтримало Міністерство культури і туризму та мерія Києва, але я вважаю, що надалі треба скасувати указ про тендер для культмасових проектів. Це може зробити лише Верховна Рада, а їй не до того...
— Миколо, як виникла ідея організації «Золотоверхого Києва».
— Колись я думав, що зможу сам гідно представити у світі всю велич нашої духовної музики, бо наш колектив має дуже багато концертів по Європі та США, але настав такий момент, і я зрозумів, що самотужки належно пропагувати національну спадщину, навіть даючи по 135 концертів у сезон, не вдасться. Потрібні зусилля всієї України. Тоді виникла ідея створення «Золотоверхого Києва». На кожному фестивалі репрезентуються два українські автори: один— із старовини, а другий — сучасний. Я спеціально запрошую виступити провідні колективи із різних регіонів. Ми ділимося нотами, які маємо, даруємо наші записи, тобто дбаємо про те, аби наш доробок став надбанням колег, а потім пішов у світ.
Цього року на фестивалі презентували твори Артемія Веделя. Це особистість планетарного значення. Він народився у 1767 році, а помер у 1808р. Ведель був не лише видатним композитором, а й блискучим скрипалем-віртуозом, прекрасним співаком-тенором, надзвичайно обдарованим регентом. Стільки талантів у одній людині! Але яка в нього трагічна доля... За сфальсифікованим обвинуваченням Артемій Ведель був засланий в Кирилівську божевільню у Києві, на Куренівці, де провів жахливі останні дев’ять років і там помер. Людина в повному розквіті сил, переповнена прекрасними гармоніями, останні роки свого життя провела серед божевільних і не могла написати жодної ноти! Існує кілька версій про перебування Веделя. Одна із них розказує, що він пішов послушником у Києво-Печерську лавру, але не зміг там залишитися. Артемій писав у листі до учня Турчанінова, що його змушують їсти і пити те, від чого він і у світському житті відмовлявся. Очевидно, Ведель не знайшов у Лаврі цілісності, до якої прагнув усе життя. Відомо, що він читав усі 150 псалмів напам’ять, і казали, що Артемій був провидцем і ясновидцем. Уявляєте, що таке — піти до Києво-Печерської лаври за власною волею, а потім теж за власною волею піти звідти? Це «демарш» кидав тінь на настоятеля. Тим більше, що Лавра в ті часи була імперською і підпорядковувалася Санкт-Петербургу. А така публічна особа, відомий композитор, як Артемій Ведель, не могла дозволити собі такий вчинок. У одному із молитовників знайшли нібито рукою Веделя написаний пасквіль про те, що Катерина II була вбита її сином, Павлом. Тоді була сфабрикована справа на відставного капітана Веделя (він закінчив службу в корпусного генерала Леванідова в Харкові у чині капітана). Отже, з Артемієм розправилися жорстоко. Ми знаємо, що були амністії, прийняті новим імператором, звільнили багато людей, в тому числі політичних в’язнів, але Веделя це не торкнулося. Тільки перед самою смертю Артемія випустили. Турчанінов згадував у своїй автобіографії, що Веделя бачили у садочку його батька, на Подолі, біля Покровської церкви «тихо молящимся»...
— А які інші версії, чому Веделя закрили у божевільні?
— Наприклад, дослідник творчості Веделя, Тетяна Гусарчук вважає, що він був ясновидцем і міг передбачати різні події. Перебуваючи у Лаврі, Артемій сказав, що імператриця Катерина «буде убієнна» і буде убитий і її син, Павло. Тоді не було інтернету і телеграфу, але чутки доволі швидко докотилися до Петербурга (цей факт зафіксовано, і дійсно все так сталося, як казав Ведель). Отож людина-віщун була небезпечною для влади…
— Але трагедія Веделя на цьому не закінчилася?
— Його твори було заборонено виконувати та видавати. Лише на початку ХХ століття видатний хормейстер Кошиць заспівав багато хорових концертів із хором Київського університету. Ноти творів Веделя існували здебільшого лише у рукописах і переписувалися регентами хорів, які спрощували їх для зручності виконання (до цього ще додавалися помилки, що неминуче з’являються при переписуванні). Та коли на початку ХХ століття Санкт-Петербургське видавництво випустило два томи творів Веделя та Дехтярьова, і з’явилися проблеми... Навіть в тих концертах, які ми можемо порівняти з рукописами, є чимало розбіжностей.
— Твори Веделя займають чільне місце у ваших програмах.
— Хор «Київ» займається творчістю Веделя з першого дня створення нашого колективу, тобто з 4 грудня 1990 року. Не було жодного конкурсу, фестивалю, гастрольної подорожі, щоб ми не співали творів Веделя. На сьогоднішній день ми записали п’ять компакт- дисків із веделевською спадщиною, котрі вийдуть у світ за тиждень-півтора.
