48 годин правила балом музика. Організатори фестивалю й гості, занурені в творчу теплу атмосферу, були приємно здивовані, коли на відкритті — досить протокольній події — з вуст представників обласної та міської адміністрації, що незмінно підтримують цей форум нової музики, були позначені пріоритети культури, особливо зараз, коли киплять політичні пристрасті. Саме культура є тим могутнім духовним початком, який гармонізує особистість, вчить її терпимості й заряджає на творчу продуктивність у всіх видах діяльності.
Ідея й художня концепція фестивалю належить Міжнародній громадській організації «Асоціація нової музики», фундатором і президентом якої є прекрасний музикант, композитор, незмінний артистичний директор «Двох днів і двох ночей» — невтомна вигадниця Кармела ЦЕПКОЛЕНКО .
— Наш фестиваль, — підкреслює Кармела, — унікальний у своєму роді, він не схожий на жодний із відомих музичних форумів. Його специфіка — в органічному поєднанні нового змісту й новітньої фестивальної форми. Це 48-часова акція нон-стоп, яка починається в другій половині дня п’ятниці й триває до перших недільних півнів. А унікальність його в тому, що за відносно короткий час публіці пропонується грандіозна композиція сучасних мистецтв, що занурює у свою атмосферу й глядачів, і виконавців. За 13 років свого існування фестиваль звернув увагу професіоналів і глядачів до нової музики, залучив сотні українських і зарубіжних виконавців, композиторів і менеджерів. Завдяки незмінній підтримці Міністерства культури й туризму України, обласній і міській радам Одеси та іншим державним, громадським і приватним організаціям у нас встановилися міцні партнерські взаємовідносини з посольствами й культурними фондами Австрії та Фінляндії, Швеції та Польщі, Швейцарії, Німеччини, Франції, Греції та ін.
Одеса славиться своїми музичними традиціями. Лише перелік славних синів і дочок цього міста, вихованців його консерваторії, імена яких складають славу світовій музичній культурі, займе, гадаю, немало сторінок енциклопедичних видань. І сьогодні одеські музиканти гідно продовжують ці традиції в програмі «Двох днів і двох ночей».
За традицією за кілька днів до «великого з’їзду» гостей місцева публіка збирається на концерти-прелюдії, які проходять у залі філармонії, у Музичній академії ім. Нєжданової та в Літературному музеї. Всі ці прелюдії інтернаціональні й за складом виконавців, і за програмою. Добре відомий за межами своєї країни австрійський бас-баритон Руперт Бергман, який володіє обволікаючим тембром голосу й запаморочливим діапазоном, під акомпанемент української піаністки Марини Мохрякової познайомив глядачів із ретроспективою сучасного австрійського романсу. У фестивальній же програмі цей дует проникливо виконав «Вечір для баса й фортепіано» українського композитора Михайла Шведа на слова Райнера Рільке, три пісні Руперта Готфріда Фрібергера, навіяні емоційною поезією Наталії Горбаневської, й три п’єси для баритона й фортепіано, якісно виписані Кармелою Цепколенко на слова Райнера Брамбаха. Кожний з творів виконавець перетворював у захоплюючу виставу.
У піаністки Евеліни КОВАЛЕНКО концерт-прелюдія складався з творів французьких композиторів. Завкафедрою теорії музики Львівської музичної академії ім. М. Лисенка, піаніст, композитор і музикознавець, неодноразово увінчаний нагородами за письменництво й виконавство, Олександр Козаренко присвятив час фортепіанної музики творам Миколи Лисенка. У другому відділенні цього концерту ансамбль Амальтея з Швейцарії подарував глядачам блискучу «ДіаДему» Юлії Гомельської (Україна), змінні «Дзеркала» Кайя Сварьяхо (Фінляндія) й філігранну «Камерну сонату» Габрієля П’єрне (Фрація).
І у фестивальному марафоні творче єднання виконавців із різних країн, різних шкіл було нормою, якою керуються організатори й учасники форуму. Звичайно, не вся музика рівноцінна, не все почуте залишається в пам’яті — це природно, але незмінно високий виконавський рівень робив концерти-сцени незабутньо яскравими. Іскристий технікою й музичністю дует скрипалів (Ганна Савицька, Україна) і Якуб Дзяляк (Польща) представив три світові прем’єри. Дві з яких українських композиторів — Ганни Гаврилець і Богдани Фроляк. Віртуозна легкість норвезького гітариста Андерса Ферісдаля, який однаково володіє класичним репертуаром і «школою нової складності», необхідної для виконання нової музики, у супроводі одеського ансамблю SENZA SFORZANDO, заснованого Олександром Перепелицею-молодшим, примусили публіку затамувати дихання.
Навіть дуже висока творча планка фестивалю не змогла стримати запаморочливого зльоту «надлідерів». Ними, на мій погляд, стали володарка чистого й сильного сопрано Франсуаз Вантеке (Бельгія), яка має неабиякі акторські здібності, виняткову пластику, однаково володіє класичною школою, джазовою імпровізацією й азартом у виконанні нової музики. Другим лідером став виконавець яскраво забарвлених індивідуальним темпераментом модуляцій в джазі й сучасній музиці віртуоз-піаніст з Іспанії Джозеп Марія Баланья.
Спільний шведсько-український проект ZUSTRIЧ представили київський Новий театр на Печерську й театр сучасного танцю Liveartcoliectiv MELO (Швеція). Цей експеримент нагадував ланцюг етюдів на взаємодію, в яких майбутні актори освоюють ступінь вербального й пластичного взаєморозуміння на сцені. Український фольк сусідствував із шведським роком, виконавці були сповнені ентузіазму, але все це залишило враження тривалих «студій».
Нова кіноробота Гуго Шера, про фільм якого я із захопленням писала в огляді торішнього фестивалю, називається «Останнє запрошення — Макабричний танок». Вона зроблена в тому ж, наближеному до кіромуратовського, стилі, що й «Трамвай №5», але цього разу, на мій погляд, філософська самозануреність автора зациклилася на ідеї самоочищення й затьмарила властиве йому почуття гумору. Музика Кармели Цепколенко, «що живцем» супроводжувала відеоряд, здалася глибшою, ніж його, й іронічнішою.
Закривав фестиваль традиційно ансамбль перкусіоністів під керуванням Бернгарда Вульфа.
Хоч як би ми дистанціювалися від всіляких прикмет, і організаторів, і учасників, і гостей по волі чи по неволі непокоїла цифра 13 в порядковому номері фестивалю «Два дні й дві ночі». Наперекір прикметам він був черговим успіхом «Асоціації нової музики».
