Мовним питанням можна внести в суспільство розбрат. На жаль, ми вже стали свідками першого явища. Проте мова може принести в суспільство й мир. Для цього потрібно одна умова: приділити їй необхідну увагу. Насамперед йдеться про те, щоб громадяни, які хочуть вивчати і знати українську мову, мали змогу її вивчати, щоб на полицях книгарень вони без труднощів знаходили всі необхідні підручники, посібники та словники. Це — завдання держави, яка хоче, щоб її мову знали і користувалися нею якомога більше людей. Незважаючи на всі нормативні документи, які мали б захищати українську мову, ситуація, яка нині склалася, далека до ідеальної.
Аби внести певну ясність в питання вдосконалення української мови та з нагоди Дня рідної мови, яке відзначається сьогодні, Національна академія наук України в особі Українського мовно-інформаційного фонду традиційно провела круглий стіл «Мова і культура». Пропонуємо розмову з директором Українського мовно-інформаційного фонду, членом-кореспондентом НАН України Володимиром ШИРОКОВИМ.
— Володимире Анатолійовичу, схоже, журналісти (що казати про пересічного громадянина) не знають, що існує Український мовно-інформаційний фонд — організація, яка розробляє словникову базу мови й до якої можна, а головне — треба звертатися, якщо працюєш у царині слова.
— Український мовно-інформаційний фонд — це науково-дослідний інститут Національної академії наук України, у штаті якого — 43 особи (в тому числі 25 наукових співробітників). Наша діяльність пов’язана з науковими та науково- виробничими напрямками. В основі наукових програм — дослідження природної мови, переважно формальними комп’ютерними методами, іншими словами, комп’ютерна лінгвістика. Розробка словникової бази — прикладна діяльність фонду.
— А щодо правопису?
— Є академічний правопис і користуватися треба ним.
— Мова йде про правопис 1993 року?
— Так. Академічні словники — це стандарт для мови де- факто, вони готуються на базі діючого правопису. Мова — система консервативна, її розхитування призводить до негативних наслідків. Наша діяльність об’ємна, і правопис — лише одна з її складових. На мій погляд, правописної проблеми, як такої, в Україні немає. А питання, що стосуються внесення змін до чинного правопису, потрібно розглядати якнайретельніше, оскільки ініціатори подібних «оновлень», як правило, не додають до своїх пропозицій належного наукового обґрунтування.
— Але ж нерідко ініціатори представляють серйозні організації?
— Так, зокрема В. В. Німчук представляє Інститут української мови НАНУ. Він є членом-кореспондентом нашої Академії. Кілька років тому в «Науковій думці» під його редакцією як експериментальний видано «Проект нового українського правопису». Окремі структури (мабуть, вважаючи, що демократичні засади суспільства дозволяють не дотримуватися чинних норм) сьогодні ним користуються. Думаю, користі українській мовній системі це не приносить.
— Яким чином зацікавлені організації можуть з вами розпочати співпрацю?
— Щорічно, починаючи з 2001-го, ми видаємо електронні словники. На сьогодні є п’ять електронних видань, останнє за 2006 рік — це понад двісті п’ятдесят дві тисячі реєстрових слів. Нещодавно побачило світ шосте видання орфографічного словника (170 тисяч слів). Проте в словники перенесено не весь об’єм нашої бази. Так, у генеральному граматичному українському комп’ютерному словнику — понад п’ятсот сімдесят тисяч слів, а в дійсності потенції української мови набагато більші...
— Видання словників фонду здійснюється на кошти державного замовлення — суми символічні, тож наклад шостого видання орфографічного словника також символічний — дві тисячі примірників. Перше видання цього словника (1994 рік) вдалося видати накладом у двісті тридцять тисяч екземплярів, а кожне наступне мало тираж, що не перевищував десяти тисяч.
— Недостатнє фінансування — свідчення того, що держава не зацікавлена у вдосконаленні української мови?
— Зацікавленість із боку держави є. Президент підписав Указ про відзначення 2007-го як Року української книги. В одному з пунктів цього документа чітко вказано, що Кабінет Міністрів разом із Національною академією наук України повинні розробити державну програму розвитку національної словникової бази. Фонд займається саме цими питаннями — розвитку, дослідження національної словникової бази. У 2004 році Кабмін підписав розпорядження про надання національній словниковій базі (не лише друкованим матеріалам, а й комп’ютерним масивам, які ми розробили і якими нині в країні користуються) статусу наукового об’єкта, що є національним надбанням.
Нещодавно наш колектив у співпраці з іншими мовознавчими інститутами та університетами завершив великий лексикографічний проект: створено новий 20 томний тлумачний словник української мови. 18 томів — основна лексика (близько 190 тисяч слів), 2 томи — ономастика (близько 70 тисяч географічних назв). Словник зберігається в нашій базі даних, у цьому році плануємо видати перший том, запланований наклад — тисяча примірників. Це унікальний тлумачний словник, він дає змогу вибудовувати систему семантичного маркування (те, що сьогодні називають Semantic Web — інтелектуальна пошукова система в інтернеті).
Щодо вищевказаної державної програми. Сподіваємося, до 1 червня ми вже отримаємо чітку програму дій, а також кошти, виділені державою на розвиток словникової бази. Таким чином, ми зможемо збільшити наклад. Крім того, в програмі прописана низка термінологічних словників, зокрема тримовних (українсько-російсько-англійський формат), нині розробляємо їх друкований і електронний варіанти. На мій погляд, це буде також 20 томне зібрання.
Ще один лексикографічний проект, безперечно національного рівня — Етимологічний словник української мови, що інформує про походження українських слів. Цей проект започаткував академік О.С. Мельничук, а зараз його справу продовжує академік В.Г. Скляренко. Авторський колектив склали переважно науковці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні. У 1989 році вийшов третій том цього словника, й на цьому справа призупинилася. Ми ввели цей словник до серії «Словники України» і в 2005 році видавництвом «Наукова думка» було видано четвертий том, а в 2006-му — п’ятий, нині готуємо видання шостого й водночас розробляємо систему, спрямовану на сьомий том, який стане індексом по всіх, згаданих у попередніх шести томах, мовах. В етимологічному словнику (лише в чотирьох виданих томах) — посилання на 246 мов! Скільки мов буде окреслено в сьомому томі, важко спрогнозувати.
— Кооперація з мовами світу?
— Цьому визначенню відповідає проект «Лексика-Славіка» — система універсальної загальнослов’янської лексикографії. Ми співпрацюємо з Інститутом російської мови ім. В.В. Виноградова, Інститутом славістики Польської академії наук, є домовленість про спільні проекти з болгарами, чехами, сербами, македонцями. Фонд намагається задекларувати Україну як центр загальнослов’янської лексикографії, будує двомовні містки між народами, як от македонсько-український та українсько-македонський словники, які сьогодні розробляємо.
— Який словник ви називаєте маленьким?
— На двадцять тисяч слів і менше. Сучасний стандарт словника — двісті тисяч слів, а така робота потребує чимало часу, так, наприклад, 11-томний тлумачний словник розроблявся більше як сорок років.
— Які академічні організації, крім вашої, працюють у словниковій сфері?
— Мовознавчі установи Національної академії наук (Інститут української мови, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні та Український мовно-інформаційний фонд), а також філологічні факультети та мовознавчі кафедри університетів об’єднані у відділенні літератури, мови та мистецтвознавства.
У розробці 20-томного тлумачного словника брали участь науковці Інституту української мови, Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні, науковці Київського національного університету ім. Тараса Шевченка та Національного лінгвістичного університету, загалом працювали й продовжують працювати близько сорока лексикографів.
Шосте видання орфографічного словника наша організація виконувала самостійно, тоді як етимологічний словник розробляє Інститут мовознавства, а ми здійснюємо його забезпечення комп’ютерними системами (сьомий том готуватиметься, головним чином, у Фонді).
Після затвердження державної програми ми зможемо видавати по три-чотири томи тлумачного словника на рік. Крім того, Фонд запропонував у державній програмі затвердити конкретні наклади (у випадку тлумачного словника — десять тисяч примірників) і вказати певний, розроблений Міністерством фінансів разом із Міністерством економіки, механізм ринкової реалізації словникової продукції, бо станом на сьогодні ми маємо право поширювати словники лише по державних установах, що, до речі, й робимо. А потреба в словниковій інформації нині колосальна. До нас звертаються, а ми не маємо що запропонувати — торік випущено десять тисяч лазерних дисків «Словники України», а запит — двадцять тисяч.
Ми ініціюємо: кожен комп’ютер, який продається в Україні, має бути забезпеченим електронним словником української мови. Від Академії наук Фонд підготував (це були часи головування у Верховній Раді В.М. Литвина) звернення до Верховної Ради з аргументацією розробки відповідного закону й отримали підтримку, але тоді прийняти цей закон не встигли. Сподіваємося, що нинішня Верховна Рада таки прийме цей закон.
— Засоби масової інформації виявляють інтерес до сучасної словникової бази?
— З боку ЗМІ — абсолютна байдужість, мене таке ставлення шокує, бо до нас звертаються навчальні заклади, громадські організації, навіть церкви. Схоже, ЗМІ, а особливо телебачення, зовсім не цікавлять суспільні проблеми, пов’язані з мовними вдосконаленнями. Ми не можемо щось змінити: Фонд — наукова установа, яка займається дослідженням мовної системи, словники — лише прикладний результат нашої діяльності.
— Але ж саме ЗМІ — чи не найперші повірники, що зобов’язані нести класичну мову в народ?
— Коли Нацрада з питань телебачення й радіомовлення не зупинилася б на квотуванні україномовного продукту як такому, а ще й ввела б на інформаційному полі держави певні критерії якості щодо україномовного продукту, то результат, мабуть, не примусив би довго чекати.
Ми працюємо з юридичними особами, а пересічний громадянин сьогодні шукає наш електронний словник на Петрівці. Але тим «благородним» людям, котрі скопіювали продукцію нашого Фонду й «прикрасили» її своєю обкладинкою (правда, з помилками), можливо, не треба заважати робити благородну справу, адже вони як-не-як актуалізують українську мову.
— Фонд, фактично, не має ресурсів, щоб займатися поширенням, актуалізацією словникової інформації?
— Так, не має. Про штат я вже сказав. Фонд бере участь у спеціалізованих зібраннях, на кшталт парламентських слухань 2003 року, присвячених мовному питанню. Щорічно в День рідної мови проводимо круглі столи «Мова і культура».
— Які ще складові комп’ютерної лінгвістики?
— Лінгвістична експертиза та логіко-лінгвістичний моніторинг законодавства України, де чимало суперечностей, протиріч, неузгодженостей. Така експертиза — нагальна потреба.
— Маєте на увазі мовний аспект?
— Мовно-юридичний. Подібні питання сьогодні вивчає новостворена галузь науки — юридична лінгвістика, тож засоби лінгвістичної експертизи запитувані.
— Конституцію ви також у цьому ракурсі досліджуєте?
— Так. Для досліджень створюємо систему семантичного маркування, яка надасть змогу отримати значення того чи іншого слова/словосполучення в конкретному контексті, а не взагалі. Це складна робота, бо чинні словники не охоплюють множини всіх реальних ситуацій, коли її не виконати, різночитання, різнотлумачення будуть продовжувати заважати ефективно працювати не лише законотворцям (приклад Голодомору). Ми виступили з ініціативою: одночасно з прийняттям того чи іншого закону приймати його лінгвістичне тлумачення. Ця пропозиція — на розгляді у Верховній Раді, Комітет із питань науки та освіти здійснює її кураторство й, зокрема, голова Комітету Катерина Самойлик, котра має чітке розуміння значення даного питання. Прийняття Верховною Радою відповідної постанови змінить ландшафт законотворчої роботи — не залишиться місця для волюнтаризму, демагогії, маніпуляцій.
— Чи існує система моніторингу української мови щодо помилок, найуживаніших в україномовних виданнях, теле-, радіоефірі?
— Дійсно, такі роботи проводити потрібно, мають працювати організації, що спеціалізуються на соціолінгвістичній діяльності. У світі для подібних досліджень створюють відповідний реманент — лінгвістичні корпуси (зібрання різних друкованих текстів, промов тощо). На сьогодні в країні сформовано, на жаль, лише один український національний лінгвістичний корпус (42 мільйони слововживань). Цю роботу виконав наш Фонд. Корпус надає великі можливості для проведення різноаспектних лінгвістичних досліджень мовної системи.
— Можна порівнювати вагомість робіт Фонду з аналогічними російськими проектами? Фонд досліджує російську мову?
— Російські колеги, ознайомившись із нашими здобутками, були вражені. І це тоді, коли в Росії лексикографія неабияк розвинена. Щодо російської мови, можу запевнити: фонд має майже такий самий об’єм інформації, як у випадку з українською.
Ми збираємо різні словники, намагаючись створити бодай одне місце в країні, де можна було б перекласти будь-яке слово. Нещодавно підготували граматичні словники для німецької, англійської, французької, іспанської та турецької мов.
— Фонетику не оминаєте?
— Розробили орфоепічний двотомний словник. Увесь його наклад (5 тисяч примірників для орфоепічного видання — серйозна цифра) розійшовся, а минулого року випустили ще й орфоепічний словник для школярів, студентів.
— Чи звертаються до вас мистецькі заклади, зокрема театри, адже фонетика — друге обличчя актора?
— Жодного разу. Зацікавлення виявляють школи, університети, причому периферійні (столичні чомусь ігнорують), останнім часом часто звертаються райради, переважно східних областей. Наш сайт в інтернеті — «Український лінгвістичний портал» — інформує про діяльність Фонду, бажаючі знайти електронний словник можуть шукати його саме на цьому порталі. Ми свідомо забезпечили до нього вільний доступ, знаючи, наскільки колосальний попит на нього.
Крім того, університети зацікавлені у відкритті кафедр прикладної лінгвістики. Так, Фонд відкриває Центр когнітивної та прикладної лінгвістики в Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського, готуємо подібний проект із Харківським національним університетом радіоелектроніки, у минулому році підписано угоду з Харківським політехнічним університетом. Маю ідею об’єднати всі університети однією системою й через інтернет створити спеціалізовану мережу професійної взаємодії філологів — «Всеукраїнський лінгвістичний діалог».
