Одна молода журналістка склала й розповсюдила серед колег кілька пасквілів, в яких прогнозує обвал житлового ринку і, у зв'язку з цим, дефолт країни й крах її банківської системи. Мета цієї провокації — знизити й зробити доступною, в тому числі й для не дуже забезпечених журналістів, вартість житла. Солідарні з юною колегою в цьому бажанні, ми, проте, не скористалися її пропозицією розвернути, на підставі її матеріалів, відповідну кампанію в пресі. Щоб, не дай Бог, не накликати якоїсь біди.
Але, як не дивно, подібні помилки в нас часто роблять досить дорослі дядьки, які мають відношення не до віртуальної четвертої, а до цілком реальних інших влад, що розробляють закони й постанови. Вагомість обійманих посад, а, відповідно, слів і вчинків цих, здавалося б, навчених життєвих досвідом мужиків, дійсно може привести нас до того ж дефолту.
Прокуратура Дніпропетровської області, наприклад, вирішила оскаржити в суді підвищення тарифів на теплову енергію в обласному центрі. Невже охоронці законів не розуміють, що в результаті величезне місто може залишитися без газу, а отже, й без тепла (рівень розрахунків за газ комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі» й без прокуратури застиг на нулі). А що буде, якщо під впливом таких вчинків городяни й зовсім перестануть платити за тепло? Навіщо ж потрібні такі витівки?
На іншому боці комунальної «війни» опинилося Луганське енергооб'єднання. Воно збирається відключити всі підвищувальні насосні станції в місті й залишити без води жителів верхніх поверхів. І все за ті ж неплатежі. Уявіть собі стареньку, яка підіймається сходами з відром води з третього на шістнадцятий поверх (ліфти в нас часто не працюють навіть і без жодних конфліктів, але не виключено, що тарифний ажіотаж дійде й до них).
Але більше за все країну й особисто автора здивував голова парламентського підкомітету з питань житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко, який заявив, «що найбільш логічним для киян було б платити (за рахунками ЖЕКів. — Авт.) за старими тарифами». І це при тому, що народний депутат, як-то кажуть, у курсі справи й навіть був свого часу головою відповідного державного комітету. «Підвищення тарифів є необхідною, але не достатньою умовою для демонополізації сфери ЖКГ і приходу туди приватного інвестора. Я абсолютний противник того, щоб підвищувати тарифи без проведення подальших структурних реформ», — стверджує він.
Можна, звичайно, критикувати столичного мера Леоніда Черновецького й за те, що він різко підвищив тарифи, й за те, що він обіцяє їх знизити майже до первинного рівня (за рахунок підвищення тиску на київський бізнес, що у свою чергу позначиться на інфляції й «вимиє» з наших гаманців ті ж самі гроші). Але не можна, перебуваючи на державній службі (це стосується й шанованого автором народного депутата, й прокурора), підривати в країні платіжну дисципліну. Ми це вже проходили... й не можна забувати, до чого це може призвести.
Учора на засідання Кабміну питання про неплатежі за газ порушив прем'єр-міністр Віктор Янукович. Він зазначив, що населення поки платить, а от різні комунальні служби й, у тому числі, підприємства теплокомуненерго, не поспішають... Прем'єр вимагав від енергетичного блоку уряду підвищити рівень оплати за газ і долучити до цієї справи правоохоронні органи.
Проте на урядовому рівні в житлово-комунальних питаннях немає сьогодні свіжих ідей. Квазіідеєю, або, точніше, ідеєю- фікс є думка про повну передачу житлового фонду на баланс об'єднанням власників квартир, щоб позбавити від цього тягаря державу. Схема така: підвищуємо тарифи до рівня, прийнятного для приватних інвесторів, вони приходять і наводять порядок. На папері все виглядає гладко. Але віце-прем'єр з ЖКГ Володимир Рибак відчуває: щось тут не так — не підуть жильці в названі об'єднання. А тому виступає проти того, щоб вони створювалися на добровільній основі, мовляв, не буде ніякого пуття з цього... Невже є план діяти інакше?
Словом, державі, яка сьогодні не може не брати на себе відповідальність за підвищення житлово-комунальних тарифів (хоча формально рішення про це приймає місцева влада), не варто рубати гілку, на якій вона сидить. Не можна підбурювати людей до неплатежів (зазначимо, що Мін'юст поводиться в цьому плані якомога обережно), й ще небезпечніше погрожувати громадянам повною відмовою держави від участі в житлово-комунальній сфері. Як би там не було, соціальна держава, яка декларується Конституцією, — це ми. І вона не має права відвертатися від наших і тому своїх проблем. Їх потрібно вирішувати в інтересах громадян. Саме для цього ми утримуємо величезну армію чиновників. А якщо вони не справляються, то в межах терміну, на який вони обрані, необхідно плавно, зворотно пропорційно до підвищення тарифів, знижувати їхню зарплату. Добре б внести на розгляд парламенту такий законопроект...
