І один у полі воїн,якщо у полі правовому — SIC!
Немає більшої втіхи для вченого, аніж справдження його наукових передбачень, чи то б пак — емпіричне підтвердження істинності його теоретичних висновків.
Майже п’ять років тому — 15 березня 2002 року — «День» опублікував мій лист «І один у полі воїн, якщо у полі — правовому» на «вічну» мовну тему. У матеріалі конструювалась умоглядна правова ситуація: «в аудиторії університету 300 студентів (у тому числі — 50 іноземців) і один викладач. 299 студентів не розуміють української, а викладач не може читати українською. 300 чоловік у єдиному пориві згідно домовляються проігнорувати всі «мовні» норми і викладати-вчитися російською. І тут один українець каже: «Не дозволяю!» Його вимогу ігнорують. Запитання задачі: яким буде рішення суду з позову цього українця до національного університету про порушення останнім права громадянина України на навчання у своїй країні своєю рідною мовою?».
27 листопада 2006 року ми отримали емпіричну відповідь на це запитання: біжучим рядком телевізійна служба новин каналу «1+1» повідомила, що місцевий суд міста Луганська задовольнив позов студента Східноукраїнського національного університету імені Даля і зобов’язав цей ВНЗ навчати позивача-студента українською мовою. Та ще й виплатити свідомому українцеві тисячу гривень в якості компенсації за завдану моральну шкоду, що утворилась внаслідок навчання мовою іншої держави.
П’ять років я знав та вірив. Сьогодні бачу — можемо!
Механізм влади
Навіть не прийшовши ще до влади, вже потрібно бути владним! Опозиція завжди лише набирає сил, ну а чинна влада їх втрачає, упускає. І тут все залежить, звичайно ж, від чесності та щирості і тих і інших. До самих себе і до навколишніх. Одні повинні вчасно віддати владу, а інші — вчасно цю владу взяти. Зовнішні умови і всілякий антураж тут абсолютно нічого не значать. Все ж не так тимчасово, як своєчасно. Але, якщо ти в опозиції що-небудь твердиш, ти це повинен твердити і при владі. Якщо ж ти при владі від чогось відмовляєшся, то ти це не повинен приймати і в опозиції. Ось чому не боротьба тут головне, а лише взаємоповага, контакт, взаємодопомога і підтримка. Але це — лише початок владного морального кодексу. Опозиції, зрештою, дуже соромно за владу. Лише цим вона скрізь і завжди домагається успіху. Все — як у звичайному годиннику. Якщо маятник тут хитнувся в один бік, обов’язково він хитнеться і в інший... Будь-яка влада спочатку (за своєю сутністю) має бути владою!
Є чим пишатися?!
Все ж таки одне досягнення помаранчевої революції є — свобода слова. Так 5 листопада 2006 р. на «5 каналі» в програмі «Майдан» було докладно обговорено бюджет на 2007 р. Абсолютна більшість громадян Майдану та фахівці у студії довели, що бюджет погано підготовлено, що це — бюджет «геноциду» і жодна його позиція не відповідає потребам народу. Бюджет повинен передбачити збільшення зарплати, пенсій у зв’язку з підвищенням цін на комунальні платежі, транспорт, інфляцією та ін. І, безумовно, матеріальне піклування про дітей. Все це можливо зробити за рахунок зменшення надприбутків та податків з «тіні».
Та чи захоче це зробити Верховна Рада?
