Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Шостаковіана»

11 листопада, 2006 - 00:00
ВИСТУПАЄ ТАРАС ШТОНДА / ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА

Уперше після трьох десятиріч забуття на київській сцені прозвучала поема «Страта Степана Разіна» для баса, змішаного хору й оркестру.

До ювілею Дмитра Шостаковича, який відзначається цього року, українські артисти презентують різноманітні програми зі спадщини легендарного маестро. Сьогодні творчість великого композитора звучить по-новому: не лише багато творів стали виконуватися в концертах, але за інтерпретації відомих творів Шостаковича беруться найрізноманітніші музиканти й співаки.

Минулого тижня в Національній філармонії цікавий авторський проект презентувала Наталія Кравченко (солістка Національного дому органної й камерної музики). Програма називалася «Присвячення видатному композитору». У першому відділенні в супроводі Симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України під управлінням Володимира Шейка прозвучали: Концерт №1 для віолончелі з оркестром (соліст Олександр Бузлов, Росія) і Перший концерт для фортепіано з оркестром в інтерпретації Наталії Кравченко.

У другому відділенні на меломанів, які прийшли до Філармонії, чекав приємний сюрприз — була виконана поема для баса, змішаного хору й оркестру на вірші Євгена Євтушенка «Страта Степана Разіна». Її виконали оркестр і хор Національної радіокомпанії (художній керівник Віктор Скоромний), капела «Почайна» (диригент Олександр Жигун) і соліст Національної опери України Тарас Штонда. Цей твір Дмитра Шостаковича не звучав у Києві більше 30 років.

Загалом вечір «Шостаковіани» справив позитивне враження. Хоча деякі пасажі віолончельного концерту трохи «проскакували» повз Олександра Бузлова й публіки. У Наталії Кравченко не вистачало чисто фізичної сили для втілення могутньо-саркастичної звукової лавини Другого фортепіанного концерту.

Радіо-оркестр, який звик до студійних записів, під управлінням свого нового диригента Володимира Шейка показав досить високий рівень гри, представляючи публіці, по суті, невідому більшості завсідників філармонії поему «Страта Степана Разіна». Музикантам вдалося передати й смуток-тугу, й біль оголеного нерва музики Шостаковича. Але чіткості вступів і поліфонічної прозорості все таки трохи не вистачало. У хористів «шкультигала» дикція. Але хто був дійсно на висоті, то це Тарас Штонда. Його незвичайно красивий і по-акторському виразний голос передавав усі тонкощі музично-поетичного тексту. Завдяки його майстерності слухачі отримали величезну насолоду від вечора.

Варто зазначити, що Штонда виконує майже всю найбільш відому музику Д. Шостаковича, написану для баса. У його репертуарі 13-а й 14-а симфонії, виконані в Україні й за рубежем (у Росії, Польщі, Чехії, Німеччині), цикл романсів на вірші Долматовського, сатири на слова з журналу «Крокодил», сюїта на вірші Мікеланджело. А тепер з’явилася й поема «Страта Степана Разіна».

У грудні шанувальники таланту Тараса Штонди зможуть насолодитися новими програмами артиста. Звичайно, меломани не пропустять концертний варіант опери Римського-Корсакова «Моцарт і Сальєрі» 6 грудня у Філармонії, в якій співак виконає партію Сальєрі, а його партнером буде польський вокаліст Василь Грохольський (Моцарт). 24 грудня на сцені Національної опери Штонда з’явиться в ролі Тараса Бульби з однойменної опери М. Лисенка. А в лютому нашого баса чекають у Росії на Шаляпінському фестивалі. Навесні — у Бонні, куди його запросив Роман Кофман зіграти роль Черевика в постановці опери Мусоргського «Сорочинський ярмарок».

Людмила КУЧЕРЕНКО, спеціально для «Дня»
Газета: 
Рубрика: