Схоже, що у відносинах між Польщею та Німеччиною почала креснути крига. Причому потепління відбувається як на державному рівні, так і рівні керівників урядів сусідніх країн. Свідченням цього став одноденний візит польського прем’єр-міністра Ярослава Качиньського до Берліна і його переговори з німецьким канцлером Ангелою Меркель. Сам польський прем’єр назвав цю зустріч «добрим досвідом». Більше того, він висловив сподівання, що проведені переговори «допоможуть розбудувати добрі відносини між країнами, урядами і, можливо, навіть особисті відносини».
Як відомо, напруження у відносинах між сусідніми країнами виникло після того, як німецький канцлер Герхард Шредер, не проконсультувавшись із Варшавою, підписав з Росією угоду про будівництво північного газопроводу в обхід балтійських країн і Польщі. Ярослав Качинський на переговорах з Ангелою Меркель знову наголосив, що його країна виступає проти північного газопроводу. «Польща не може допустити виникнення ситуації, коли сусідні держави можуть чинити тиск на країну, використовуючи енергоносії», — цитує Бі Бі Сіслова польського прем’єра. У відповідь Меркель запевнила його, що Німеччина не допустить того, щоб Польща могла залишитися без газу. За її словами, Польща має право доступу до європейського ринку газу і зможе у випадку кризи отримати газ від західних країн.
Качиньський на переговорах із Меркель також порушив питання подвійних стандартів у відношеннях ЄС до Польщі та Росії. Зокрема, він звернув увагу на те, що Варшаву картають за те, що вона заборонила парад гомосексуалістів у Варшаві, але разом iз тим він не чув реакції ЄС з приводу подій, які мають місце в Росії. На думку польського прем’єра, ЄС має вимагати від Москви дотримання певних «європейських правил гри».
Прем’єр Польщі також наполягає на тому, щоб перед Україною були відчинені двері ЄС. На його думку, було б добре визначити довготермінову перспективу вступу України до євроспільноти. Як у самій Польщі оцінюють візит польського прем’єра і чи може Варшава впливати на Берлін, щоб під час головування Німеччини в ЄС перед Україною могла бути відкрита перспектива членства в Євросоюзі?
КОМЕНТАР
Якуб БОРАТИНСКІ , директор міжнародних програм Фонду імені Стефана Баторія:
— Великих конкретних результатів цей візит не приніс. Важливо, що німецький канцлер підтримала спільну європейську енергетичну політику. Меркель пообіцяла, що у випадку енергетичної кризи Європа прийде на допомогу Польщі та іншим країнам Центральної та Східної Європи. Я вважаю, що це гарна декларація. Але північний газопровод не відповідає принципам європейської політики.
Звісно, в Польщі та Німеччини є спільний інтерес щодо більш привабливої і активної політики Євросоюзу до країн сусідів. Існує чимало можливостей співпраці у цьому напрямку. Але якщо говорити про деталі цього питання, то позиції Берліна і Варшави відрізняються. Німеччина є виразником настроїв більшості країн ЄС, які не хочуть робити спільних заяв щодо європейської перспективи України. Це було помітно і на останньому саміті ЄС—Україна в Гельсінкі. Разом з тим можна зазначити, що існує політична воля розвивати співпрацю між ЄС і Україною на політичному й економічному рівнях.
Що стосується слів Ярослава Качиньського, що «перед Україною мають бути відчинені двері ЄС», то всі польські політики можуть повторити подібні слова. Однак, я не очікую, що під час головування Німеччини в ЄС станеться прорив у цьому питанні. Разом iз тим я вважаю, що з боку ЄС існує справжнє бажання підготувати нову угоду, яка має бути якомога конкретнiшою. Але навіть у Німеччині розуміють, що в умовах політики європейського сусідства бракує привабливих елементів для країн, якi бажають приєднатися до євроспільноти.
Думаю, що нові країни певною мірою впливають на загальну політику ЄС. Але після конституційної кризи в Євросоюзі в найближчі два-три роки я не очікую ніякого прориву. Я думаю, що ми помиляємося, коли називаємо проривом те, що в якійсь декларації було оголошено, що членство в ЄС — це остаточна ціль України. Адже коли вести мову про конкретику, то найважливіше — це візові питання, доступ українських товарів на європейські ринки. Дуже важливо, щоб в Україні відбувалися внутрішні реформи. Адже зараз ніхто не знає, що буде в Україні. Тому в даному випадку у ЄС немає іншого виходу, як не робити декларацій щодо перспективи членства.
Існують різні елементи ризику. Зокрема, дуже погано, якщо в Україні відбудеться референдум про НАТО і якщо не буде прогресу в відносинах між ЄС і Україною. Що стосується вступу України до СОТ, то ми очікували, що це відбудеться ще цього року, а то й позаминулого. Якщо цього не станеться, то це буде дуже негативним сигналом щодо розвитку ситуації в Україні. Можливий і інший, більш позитивний, сценарій. Україна вступає до СОТ і за рік-півтора укладає нову розширену угоду про співпрацю між ЄС і Україною. Тоді може статися так, що Україна в односторонньому порядку до цієї угоди може додати декларацію про намір вступити в ЄС, що стане дуже символічним кроком.
Зараз для інтересів України головне не те, що хтось сьогодні дасть перспективу членства. Це зовсім не реально. Для України важливо, щоб в Європі не було негативних дискусій щодо остаточних кордонiв ЄС. Адже в євроспільноті існують такі голоси, які вимагають встановити, де має закінчуватися розширення.
