З переходом до парламентсько-президентської форми правління виконавча влада в Україні перестала бути інструментом боротьби між різними політичними силами в державі. Вона трансформувалася в інструмент служіння народу. Нинішній уряд, — це перший Кабінет Міністрів України, який діє в умовах політичної реформи.
Вперше у новітній історії нашої держави виконавча влада виступає у ролі найманої сили, що перебуває на службі правлячої парламентської коаліції, а отже — більшості виборців.
Водночас, ще ніколи до цього відповідальність за результати управління державою не була так персоніфікована. Закиди наших критиків щодо політичної строкатості коаліції та наявності ідеологічних розбіжностей у програмах її суб’єктів навряд чи турбують виборців. У діяльності влади для них важливо, наскільки успішно вона забезпечує їхнi інтереси. І якщо змін на краще не спостерігається, то спитати за погану роботу тепер є з кого персонально. На відміну від попередніх років, відкривається можливість забезпечити синхронність дій Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів.
Втілення в життя політичної реформи — дуже болісний процес і перші кроки діяльності нового уряду ще раз нас переконали в цьому. Адже Конституційна реформа закладає і перерозподіл повноважень. А тут треба робити дуже вивірені, прораховані кроки.
Передача повноважень — процес чутливий і до нього треба ставитися з розумінням і терпеливістю, яку мають проявляти всі гілки влади. Ми повинні пройти цей непростий шлях толерантно, я б сказав, навіть делікатно. У всякому разі, уряд налаштований саме на таку, так би мовити, тональність цього процесу.
Політична реформа — крім усього іншого — це унікальна можливість створення системи ефективної та відповідальної влади, здатної провести справді потрібні державі реформи. Серед пріоритетів, які уряд закладає в свою програму — дуже важливі політичні, економічні та соціальні реформи.
До їх числа, в першу чергу, входять заходи з викорінення корупції, як основної причини гальмування економічних реформ.
Ми будемо створювати прозорий інвестиційний клімат у державі.
Ми побудуємо реальну і прозору податкову політику, створимо реальний цивільний кодекс і зробимо незалежною судову владу.
Створення прозорої економіки — ось одне з найголовніших завдань, до виконання якого ми приступаємо.
Ми також здійснимо ключові реформи, зокрема — пенсійну, реформи в освіті, охороні здоров’я.
І суть цих реформ полягатиме у тому, що в центрі опіки держави стане людина, а не система.
Ми змінимо наголоси, принципи фінансування. І будемо забезпечувати коштами не освіту в цілому, а конкретного учня чи студента, не охорону здоров’я, а пацієнта, людину, яка потребує лікування. Це знизить рівень корупції в бюджетній сфері і оптимізує витрати.
Саме такий підхід будемо здійснювати і в адміністративній реформі, в реформах державного управління та державної служби.
Проводячи податкову реформу, ми зробимо все, щоб податкова система стимулювала товаровиробника, щоб були створені умови для прозорих стосунків бізнесу і влади.
Реформа фінансової системи забезпечить державі умови для розвитку фінансового ринку, нових фінансових інструментів, для руху цінних паперів.
Ми повинні визнати, що нерухомість в нашій країні, починаючи від великих підприємств і закінчуючи звичайним житлом, є недооціненою. Сповідуючи засади недоторканності приватної власності, ми будемо створювати умови для капіталізації бізнесу та дооцінки майна різних форм власності. Вихід на систему АйПіО (IPO) дасть можливість нарощувати не лише вартість, а й прозорість бізнесу.
Серед першочергових реформ, які належать до пріоритетних завдань нашого уряду, також перебудова місцевого самоврядування, житлово-комунального господарства. Окремої уваги потребує проблема розвитку інфраструктури.
Скоординована законодавча діяльність усіх гілок влади забезпечить швидке здійснення цих реформ, допоможе подолати кризові явища в усіх важливих сферах життя України і виведе нашу державу на рейки прискореного соціально-економічного розвитку. Адже в усіх гілок влади в нашій державі одна мета — підвищити добробут людей, покращити життя кожного громадянина. Це — наше спільне завдання і це — наш найвищий пріоритет. І уряду, і парламенту, і Президента.
Усвідомлюючи свою відповідальність перед українським народом, Кабінет Міністрів підготував і готовий внести на розгляд парламенту Програму діяльності уряду та проект Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2007—2011 роки. Ці документи передбачають на першому етапі в 2006—2008 роках виведення економіки України на стійкі темпи економічного зростання.
На другому — в період 2009—2011 років — будуть створені умови для переходу до етапу пізньоіндустріальної економіки загального добробуту.
Проект включає в себе визначення нагальних проблем, які потребують вирішення саме у 2007 році, а також основних цілей, які слід досягти протягом наступних 12 місяців, та перелік основних пріоритетів і завдань, що дозволять досягти вказаних цілей.
Ми не повинні повторювати помилок минулих років. Особливо потрібно позбавитися популістських методів. Бо, як відомо, вони призводять до того, що частка споживання у бюджеті держави виявляється безпідставно роздутою. Соціальні виплати підвищуються, в той час, коли темпи економічного розвитку падають. Це призводить до стагнації в економіці, і, як наслідок, починають згортатися внутрішні інвестиції та скорочуватись доходи бюджету.
Наш уряд повернеться до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки, яка забезпечить її прискорене зростання і відповідно — підвищення соціальних стандартів. За такої моделі соціальні виплати перестануть бути, як кажуть люди, папірцями, які щомісяця знецінюються через відсутність товарного покриття. Вони перетворяться у повноцінні гроші, що реально забезпечать підвищення рівня життя людей.
Дуже важливо, що ми знаходимо спільну мову з вітчизняним товаровиробником. Скасування стимулів для тих, хто був готовий розширювати виробництво, оновлювати технічну базу, впроваджувати передові технології призвело до того, що ми відчули нестачу вітчизняних товарів на ринку і замінили свої товари імпортом, якому широко відкрили двері, скасувавши митні стримувачі. Відкриття внутрішнього ринку призвело до від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу з відповідним вимиванням державних золотовалютних резервів — основи стабільності національної валюти.
Усвідомлюючи складність ситуації, в якій перебуває вітчизняна економіка, уряд прийняв та реалізовує програми антикризових заходів, закладає фундаментальні основи для реконструкції та модернізації провідних галузей. Механізмом досягнення цієї мети стане відновлення оптимального балансу між споживанням і накопиченням.
Промисловий потенціал, який давав нам змогу розвиватися у минулому столітті, практично повністю використано. Через 3-5 років вичерпується безпечний технічний ресурс всієї теплоенергетики. В металургії зношеність основних фондів досягає 80%. Отже, на модернізацію потрібні колосальні кошти. Лише на перші кроки з виведення і заміни потужностей теплоенергетики слід виділити понад 15 мільярдів гривень.
У цій ситуації ми маємо намір збільшити частку накопичення в економіці, яка буде спрямовуватися на оновлення, модернізацію, розширення виробництва. З цією метою уже в бюджеті 2007 року пропонується зменшити перерозподіл ВВП через бюджет до близько 30 відсотків.
Таким чином, в економіці залишиться приблизно 36 мільярдів гривень. Цей ресурс дасть виробництву поштовх до нарощування темпів і створення нової якості внутрішнього продукту. До того ж ми забезпечимо бюджетну державну підтримку пріоритетним програмам, відновимо стимули для інвестиційних проектів і таким чином реалізуємо завдання відновлення інвестиційно-інноваційної моделі розвитку.
В результаті економіка почне сама себе «витягати з кризи» і забезпечувати неінфляційне виробниче і соціальне зростання. Це відкриє шлях до підвищення заробітних плат, відрахувань до Пенсійного і соціальних фондів, пожвавлення платоспроможного попиту на внутрішньому ринку. Уже на кінець 2007 року ми розраховуємо зробити бюджет Пенсійного фонду бездефіцитним.
Надзвичайно важливим питанням є вступ України до Світової Організації Торгівлі. Уряд ставить перед собою тверде завдання — послідовно вести нашу державу в СОТ, оскільки це відповідає інтересам України. І чим швидше ми завершимо цей процес, тим краще для нашої країни. Але туди ми плануємо вступати не поспіхом, а впевнено, з прийнятними для наших галузей економіки перехідними періодами і належним рівнем захисту внутрішнього ринку.
Вперше в історії України ми запровадимо принцип: приватизація — ресурс для створення нових, модерних потужностей. Кошти від приватизації будуть спрямовуватися не на проїдання, як це практикувалося раніше, а на реалізацію серйозних інвестиційних проектів.
Вирішення нагальних економічних завдань сприятиме розв’язанню наявних проблем в гуманітарній сфері.
Досягненню стратегічних цілей держави повинна підпорядковуватися її зовнішня політика. На наше глибоке переконання, головне завдання української дипломатії повинно полягати у тому, щоб в максимально стислі терміни перетворити Україну у державу з розвинутою економікою, а тому — у стабільного і прогнозованого партнера на міжнародній арені.
Економічна стабільність стане запорукою неухильного зміцнення інститутів демократії, забезпечення основних прав та свобод людини у відповідності з Копенгагенськими критеріями.
Цивілізований світ не прагне будувати нові розподільчі лінії, в тому числі і на європейському континенті. Однак він змушений робити це, побоюючись загроз, які несе з собою економічна відсталість.
Розглядаючи європейську інтеграцію як стратегічну мету української держави, новий уряд бачить своє завдання у тому, щоб на переговорний процес з ЄС замість прохача, в ролі якого донині виступала Україна, прийшов сильний, самодостатній, а тому цікавий для Брюсселя партнер. Ми повинні також зробити все, щоб якнайшвидше гармонізувати законодавство України відповідно до законодавства ЄС.
У цьому процесі особливе місце буде відводитися відновленню взаємовигідних добросусідських відносин iз Росією. Ми переконані, що це — обов’язкова умова виводу держави на шлях прискореного економічного розвитку.
Водночас, хотів би наголосити на наших твердих намірах забезпечити стабільне постачання енергоносіїв в Україну і через Україну — в Європейський Союз.
Ми — надійний партнер і Росії, і Європи, і будемо підтверджувати й надалі таке реноме нашої держави, будуючи при цьому енергетичну політику, яка відповідатиме інтересам України.
Часи, коли в євроінтеграційній риториці української сторони переважали, здебільшого, декларативні гасла, повинні відійти у минуле.
Ми не повинні намагатися переконати світ у своїй винятковості. Його важко чимось здивувати, тим паче сьогодні, в епоху глобалізації і загострення суперечностей між основними центрами світової політики. Ми повинні просто багато працювати, керуючись лише національними інтересами.
Коли Бісмарк об’єднував німецькі землі, він діяв виключно в інтересах Німеччини, а не, скажімо, Австрії. Ми повинні робити свою справу, не покладаючи сил, без права на перепочинок, поки не з’являться перші обнадійливі результати. Трудитися з впертістю і завзяттям шахтаря, який вгризається відбійним молотком у лаву, щоб видобути на гора потрібне людям вугілля.
Нам під силу зробити це, тому що в основі українського національного характеру лежить не пустослів’я і балакучість, якими страждають окремі представники нашого політикуму, а працьовитість.
Новий уряд повністю усвідомлює, що запорука нашої успішної діяльності — у злагодженій співпраці з парламентом та Президентом. З цією метою нами підготовлено концепцію організації співробітництва Кабінету Міністрів України і Верховної Ради в системі державної влади. Ключове значення тут матиме активність уряду в реалізації його законодавчих ініціатив. Конституційне визначення статусу Кабінету Міністрів надає йому право на законодавчому рівні забезпечувати реалізацію державної політики.
Слід зазначити, що в державах, де існує сталий зв’язок між парламентом та урядом, 75—80% законопроектів вноситься саме останнім. З огляду на це, нами підготовлено 42 законопроекти, які ми пропонуємо розглянути в парламенті як першочергові в контексті завдань, визначених Універсалом національної єдності, Угодою про створення Антикризової коаліції та Планом невідкладних заходів щодо подолання кризових явищ в економіці та соціальній сфері.
Уряд також налаштований на співпрацю з опозицією, в особі якої хотів би бачити пильного контролера стану справ в суспільстві та конструктивного критика його дій. Ми розглядаємо опозицію не як противника, а як союзника у зміцненні економіки держави, демократичних засад життя українського суспільства.
З моменту створення правлячої парламентської коаліції та формування нового коаліційного Уряду український народ нарешті отримав шанс перегорнути сторінку виснажливих внутрішніх чвар. Перед ним відкривається перспектива жити в державі, де панує стабільність і прогнозованість, де державні мужі у запалі політичної боротьби не забувають про своє головне завдання — служити інтересам тих, хто привів їх до влади.
Уряд до виконання цієї місії готовий.
Ми закликаємо Верховну Раду, Президента, всі провідні політичні сили підтримати нашу програму дій. Ми віримо в успіх, тому що права на поразку не маємо.
Як сказав Президент, ми повинні вчитися на перемогах. Тож давайте спільними зусиллями їх здобувати.
