Росія, схоже, останнім часом діє за принципом: куй залізо, поки гаряче. Є попит на ресурси — треба їх продавати. Москва дедалі активніше бере у свої руки ініціативу як головний постачальник енергоресурсів і транзитер та намагається всіляко проникнути на енергетичний ринок Євросоюзу. Після закладки Північного газопроводу Кремль сконцентрував увагу на балканському напрямі. Йдеться про трансбалканський нафтопровід Бургас — Александруполіс завдовжки 285 км із пропускною спроможністю 35 млн. тонн на рік (можливе збільшення до 50 млн. тонн на рік). Меморандум про співпрацю при реалізації проекту будівництва нафтопроводу Бургас —Александруполіс в обхід Чорного моря був підписаний представниками урядів Росії, Греції та Болгарії в квітні 2005 року. Тристоронній проект передбачає, що з Новоросійська нафту на танкерах доставлятимуть у болгарський чорноморський порт Бургас, потім по нафтопроводу — в грецький Александруполіс на Егейському морі і далі — на зарубіжні ринки. Таким чином паливо оминатиме турецькі протоки Босфор і Дарданелли, що розвантажить цю пожвавлену транспортну артерію. Учасники проекту також сподіваються, що новий маршрут дозволить зменшити транспортні витрати в середньому на 8 доларів із розрахунку на 1 барель, а також знизити загрозу екологічних катастроф. Вартість проекту може становити $900 млн. ТНК-BP і «Газпром нафта» підписали угоду про участь в об’єднаній компанії з російської сторони для реалізації цього проекту. Передбачається, що до проекту приєднається також НК «Роснефть». Крім того, можливість участі в проекті розглядає американська Chevron.
Новий імпульс цьому проекту повинен дати візит президента Росії Володимира Путіна, що почався учора до Болгарії та Греції. Напередодні помічник президента РФ Сергій Приходько висловив надію, що візит російського президента до Афін поставить крапку в інтенсивних, але тривалих переговорах експертів із цього проекту та наблизить дату підписання міжурядової угоди, параметри якої найближчим часом будуть узгоджені. У Москві пояснюють необхідність активізації цього трансбалканського нафтопроводу виниклою ситуацією в регіоні. «Ми бачимо, що загострюється конкуренція за різні напрями транспортування нафти. Ми також бачимо, що ускладнюється ситуація, пов’язана з транспортуванням нафти через протоки Босфор і Дарданелли, що в Туреччини є побоювання, ймовірно, обґрунтовані, з приводу можливих негативних екологічних наслідків зростання перевезень нафти через протоки», — пояснив С. Приходько. Зі свого боку, Болгарія та Греція зацікавлені в споживанні та транзиті російських енергоносіїв. Греція щорічно покриває понад 80% своїх потреб у природному газі та приблизно 30% потреб у нафті за рахунок поставок із Росії. С. Приходько визнав, що в ході візиту президента РФ може бути порушена тема розширення участі російських енергетичних компаній у проектах безпосередньо на території Греції. Як відомо, Росія наполягає в переговорах із ЄС саме на тому, щоб російські компанії змогли проникнути на енергоринок країн євроспільноти. Схоже, Греція та Болгарія стануть першими країнами, де Росії вдасться досягнути цього.
Як цей проект може вплинути на проект будівництва нафтопроводу Одеса — Броди — Плоцьк, у якому зацікавлені Україна та Польща? Про це читайте в коментарі українського експерта.
КОМЕНТАР
Михайло ГОНЧАР, віце-президент фонду «Стратегія-1»:
— Фактично всі проекті, які зараз реалізуються в Чорноморському регіоні і пов’язані із транзитом енергоносіїв із східного берегу Чорного моря в напрямку ринку Європейського Союзу, розвиваються в умовах конкурентного середовища. І якраз, коли ми говоримо про конкурентність тих чи інших проектів, то в даному випадку доцільніше вести мову про конкуренцію за первинні ресурси нафти, які є в реальному масштабі часу на найближчі роки. Потім у міру того, як будуть розвиватися проекти видобутку, перш за все, в Каспійському регіоні, Казахстані, такої конкурентності проектів не буде. На даному етапі хто швидше, найактивніше реалізовує той чи інший проект, той виграє. У цьому контексті проекти Одеса—Броди— Плоцьк і Бургас—Александруполіс є конкурентними. У них є сфера, де вони конкурують, —первинний ресурс нафти на початкових етапах розвитку тих чи інших видобувних проектів.
Бургас—Александруполіс має достатньо довгу історію з початку 90-х років, коли з’явився проект каспійського трубопровідного консорціуму Тенгіз—Новоросійськ. Невдовзі по тому з’явився проект Бургас—Александруполіс. Зараз цей проект недаремно отримує такі преференції, таку фору у розвитку. Тому що ініціатори цього проекту бачать проблеми, які виникли на шляху реалізації нафтопроводу Одеса—Броди. Це реверс у 2004 році, а тепер певні політичні ризики, невизначеність ситуації в Україні з подальшим розвитком проекту. Все це дає фору конкурентним проектам. Тому в цій ситуації Україна і Польща або можуть спільно виграти, або спільно програти. У російсько-болгарському проекті роль промоутера, головного лобіста відіграє Росія. Вона має нафтовий і фінансовий ресурс для реалізації цього проекту. Росіяни за останній рік досягли серйозного просування відносно налагодження питань, пов’язаних з правовими, організаційними аспектами реалізації цього проекту. І не випадково, що зараз візит російського президента слугує меті завершити політичний етап — надання серйозної політичної підтримки проекту і вивести все на організаційно-правовий етап, щоб наступного року вийти на етап реалізації.
У нашому випадку, коли іноді звучать голоси, що треба ще почекати з аверсом Одеса—Броди, подумати, чи варто його добудовувати до Плоцька, — цим самим ми додаємо додаткових шансів для реалізації конкурентних проектів. Тому що компанії, які працюють в регіоні Каспію, будуть користуватися інфраструктурою, яка виникає. Це будуть протоптані нафтові стежини, які будуть перетворюватися в серйозні нафтові потоки. Будемо ми відтягувати з подальшим етапом реалізації Одеса—Броди з розвитком його на Плоцьк, тоді цей проект дедалі більше будуть брати до уваги.
Наразі існує польсько-українська міжурядова угода стосовно цього проекту. Є бізнес-план. Зараз має бути узгоджена і підписана нова міжурядова угода по реалізації інвестицій в добудову нафтопроводу із Бродів до Плоцька. Мають бути підтверджені гарантії споживання на польському ринку каспійської нафти і розпочатися етап з погодження під землевідведення з тим, щоб наступного року вийти на етап будівництва.
У даному випадку Україна і Польща грають при спільній підтримці ЄС. У цьому контексті ЄС потребує нової інфраструктури для транспортування енергоресурсів, тому відповідно з цього боку йде підтримка цього проекту. Втім, існують зрозумілі побоювання польської сторони стосовно деяких політичних невизначеностей, пов’язаних з перспективами української політики. І це об’єктивно гальмує подальше розгортання проекту. Тому що, зрештою, поляки не хочуть опинитися в ситуації, коли маршрут Одеса—Броди—Плоцьк, який за своєю суттю мав би стати альтернативним, додатковим маршрутом доставки до Польщі каспійської нафти, міг перетворитися в ще один маршрут залежності. Коли Україна буде проводити несамостійну політику з огляду на великого брата. Зрозуміло, що будь- хто на місці поляків теж цього не хотів би. Цей проект має бути вигідним усім сторонам. Тут немає тієї примари, якою часто лякають, що мовляв, цей проект — проти Росії. Якщо маршрут не проходить через Росію, то це не означає, що він проти Росії. Тим більше, що нафта по ньому не йде в заміщення російської, а йде на доповнення.