Крим — єдиний із регіонів України, який із середини 90- х років минулого столiття має своє Міністерство освіти. Останнім часом міністерство також отримало приписку «...і науки», та, як ставить питання нинішній міністр Валерій Лавров, повинно дістати право розробляти свої програми і свою методику. Однак стан і підсумки його роботи за цей час такі, що 2004 року на Всеукраїнських олімпіадах, куди посилають кращих із кращих, кримські учні посіли 28-ме місце, 2005 року — 27-ме, 2006 — 21-ше місце серед регіонів України. Повідомлення про те, що школярі Севастополя на цьогорічному незалежному тестуванні показали майже найкращі в країні знання з української мови, учасники нещодавнього розширеного засідання міністерства у Верховній Раді Криму зустріли дружнiм іронічним сміхом. Ситуацію у сфері освіти Криму начальник державної інспекції навчальних закладів МО України Олександр Бурлаков, який перевіряв разом із комісією школи та ВНЗ автономії, назвав «надзвичайною», а методи роботи багатьох ВНЗ — «відвертою партизанщиною». Ректор Таврійського національного університету Микола Багров зазначив, що Крим втратив усі ті досягнення в освіті, які мав раніше. На вступних іспитах до ВНЗ лише 10—15 відсотків кримських медалістів підтверджують свої нагороди. «Проте, — говорить Микола Васильович, — кількість медалістів у Криму аж зашкалює — в Сімферополі видають медалей більше, ніж у Києві чи в Санкт-Петербурзі».
БЕЗ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ
Вже багато разів говорилося в різних джерелах, що випускники кримських шкіл у масі своїй виходять до складного нинішнього світу практично неконкурентоспроможними як для вступу до ВНЗ України, так і для участі на ринку праці. Через незнання державної мови, неякісну підготовку з фундаментальних дисциплін, пропуски в знаннях і уміннях... Причому ні Верховна Рада, ні Міністерство освіти, ні уряд автономії, як це не дивно, не вважають себе винними в цій надзвичайній ситуації, хоча справи щодо освіти в Криму гіршають з року в рік.
Лише за останні декілька років у Криму змінилося п’ять міністрів освіти, кожен з яких гнув свою примітивну лінію, хоча тут як ніде потрібна системність і послідовність. І сьогодні, коли в світі вважається нормою знання випускниками 4-5 мов, офіційні державні органи Криму продовжують протестувати проти відкриття українських шкіл. В українських класах тут вчиться лише 3,5 відсотка школярів, хоча етнічні українці становлять не менше чверті населення півострова.
У півгодинному звіті міністр жодного слова не сказав про Болонський процес, і недаремно, бо сказати нічого — періодично різні «ініціативні організації» проводять акції протесту проти європейської системи освіти, в яких беруть участь і офіційні органи автономії. З дуже критичних виступів представників Міністерства освіти України, в яких висловлювалася фактично незадовільна оцінка діяльності відомства протягом усіх останніх років, газета «Крымская правда» зробила єдиний висновок про те, що «київські дядьки» посміли перед кримчанами виступати українською мовою... А заступник Голови Верховної Ради Криму Сергій Цеков у наказі Міністерства освіти України, що зобов’язує, в тому числі й Крим, у кожному адміністративному районі мати не менше однієї української школи для задоволення освітніх потреб етнічних українців, вбачає «порушення Конституції України і закону про мови», а повне засилля російської мови називає «високими міжнародними стандартами в сфері забезпечення прав людини». І нікого, окрім, можливо, Миколи Багрова, навіть не зачепила загальна картина страшного падіння якості освіти взагалі, характерна для Криму в останні 10 років. Подивімося, до чого ж призводить таке викривлене сприймання реальності в сфері освіти!
ПОСТУПЛЯТЬ УСІ!
Головний висновок, який можна зробити з розширеного засідання Міністерства освіти і науки Криму, проведеного Верховною Радою Криму та Міністерством освіти України в Сімферополі, полягає в тому, що головними потерпілими особами в цьому процесі поступового занепаду кримської освіти є ні в чому не винні діти кримчан, які виходять неповноцінними випускниками зі шкіл і неповноцінними фахівцями з кримських ВНЗ.
У 563 школах Криму навчається понад 220,8 тисячі дітей, працює 20,7 тисячі педагогів. 32 відсотка цих учителів уже пенсійного віку, але вони продовжують працювати через брак кадрів. Це в півтора рази більше, ніж у середньому в Україні. Матеріально-технічна база шкіл застаріла, лише в половині з них встановлено комп’ютерні комплекси, а на 1000 учнів є лише 15,6 комп’ютера, до Інтернету підключено лише 102 школи. У 27 школах досі встановлене пічне опалення. Понад 10 років у багатьох приміщеннях ніхто не ремонтував каналізації, також не поповнювалися шкільні бібліотеки.
Але катастрофічне зниження якості знань випускників, незнання державної мови, через що більшість із них не можуть вступити до ВНЗ України, з надлишком компенсується на місці. Крим як ніякий інший регіон виявився благодатним для відкриття нових ВНЗ. Фактично без будь-якого конкурсу кримські ВНЗ і філії повністю абсорбують у себе практично всіх випускників шкіл автономії незалежно від знань, оскільки кількість місць на перших курсах у ВНЗ практично дорівнює числу випущених школярів.
ПОЄДНУЮЧИ ХІМІЮ З ІСТОРІЄЮ...
На півострові працюють 146 ВНЗ, 105 із яких — філії ВНЗ із інших регіонів, які не мають своєї юридичної особи. У ВНЗ Криму відкрито близько 200 спеціальностей, за якими навчаються понад 88 тисяч студентів. За даними того ж Олександра Бурлакова, комісія виявила, що успішність у багатьох із них — від 11 до 35 відсотків, у той час як ліцензійні умови вимагають успішності не нижче 95 відсотків. Тобто, якщо судити згідно із законом, більшість цих ВНЗ випускають «брак», і їх потрібно терміново закрити. Але звідки візьметься успішність переважно в університетах, академіях і в тих небагатьох інститутах Криму, якщо 70 відсотків викладачів у них працюють за сумісництвом, якщо багато хто з них викладає 5-6 дисциплін, причому не за своїм фахом? Так, виявлено факти, коли філософію читають викладачі з інженерною освітою, географи — статистику, фізики — педагогіку та етику, хіміки — історію, а військові інженери — українську мову! Багато кафедр в таких ВНЗ складаються лише з двох викладачів, жоден із яких не має вченого ступеня. Підготовка фахівців у деяких ВНЗ ведеться не на основі бакалаврської підготовки, а на базі основної освіти, причому за один рік.
ПО МЕТРУ НА СТУДЕНТА
Є випадки відкриття двох ВНЗ в одному й тому ж пристосованому приміщенні; при нормі мати не менше 14-ти квадратних метрів навчальних площ на студента деякі ВНЗ мають... 1 —3 метри. Так, один ВНЗ ухитрився набрати 427 студентів, маючи лишень 423 метри навчальних площ. Окремі ВНЗ, оголосивши про намір навчати студентів п’ять років, орендували приміщення для занять лише на 1 рік. За словами Олександра Бурлакова, жодна філія російських ВНЗ, з відкритих у Криму (чим автономія так пишається) не має відповідного узгодження Міністерства освіти України, і всі працюють, власне, незаконно. І це відбувається не тому, що російські ВНЗ не звертаються за узгодженням, а тому, що рівень роботи багатьох російських філій не дотягує до українських стандартів, вони дають неякісну освіту, випускають фахівців недостатньої кваліфікації. Не дивно, що Міністерство освіти України анулювало ліцензії 18 кримським ВНЗ, а ще 15 дало тримісячні терміни для усунення виявлених недоліків. Однак цю ухвалу державної акредитаційної комісії в Криму довго не було опубліковано, не виконувалося, і, як наслідок, багато які з вже закритих ВНЗ продовжують провадити набір на перші курси. «Це маразм!» — висловився з цього приводу голова ради ректорів Микола Багров. І тільки коли кримські ЗМІ почали бити на сполох з цього приводу, офіційними газетами було опубліковано не саму ухвалу про ліквідацію ліцензій, а список акредитованих ВНЗ. І лише деякі приватні газети «посміли» назвати поіменно ВНЗ, позбавлені ліцензій.
ЛИШЕ «ВИБРАНІ» НАКАЗИ
Депутат Верховної Ради Криму Леонід Пілунський так прокоментував «Дню» ситуацію в сфері освіти автономії: «Верховна Рада і уряд Криму не лише не справляються із забезпеченням освіти молодих кримчан, але, йдучи на поводу в проросійських організацій, які всіляко заперечують українську освіту і Болонський процес, уже завдали цілому поколінню кримчан непоправної шкоди. Знизивши рівень освіти настільки, що вона, як галузь діяльності, стала взагалі неконкурентоспроможною в країні та неспроможною випускати фахівців потрібної кваліфікації і затребуваних спеціальностей. Багато які кримські школи і ВНЗ дають своїм учням не середню і вищу освіту, а сурогат її, чим діють на шкоду кримчанам. Адже ситуація була б значно кращою, якби всі вимоги міністерства освіти України в Криму виконувалися в повному обсязі. Я взагалі не уявляю собі, на якій підставі нинішній міністр освіти Криму Валерій Лавров на нараді заявляє, що накази та інструкції міністерства тут виконуватимуться вибірково, що стандартів освіти, які встановлено в країні загалом, в Криму можуть не дотримуватися. Чи розуміє міністр, котрий не зрозуміло з якої причини потурає проросійським організаціям, що він просто шкодить цілому поколінню кримчан? Що стосується Болонського процесу, то впровадження його в Криму потрібне не Європі, як тут твердять, а самим кримчанам. Якщо освіта тут буде відставати від європейських вимог, то кримські дипломи і надалі не визнаватимуться в європейських країнах. Вже через декілька років випускники багатьох українських ВНЗ зможуть влаштовуватися на роботу за своїм фахом у європейських країнах, а кримчани і тут ще раз відстануть від них. Так хіба ж кримчани обирали Верховну Раду, а також доручали їй призначати уряд і міністра освіти для того, щоб вони діяли на шкоду їхнім інтересам?».
ВСІ ВНЗ ГОТУЮТЬ... ЧИНОВНИКІВ
На думку Представника Президента України в Криму Геннадія Москаля, відставши від усієї України в підготовці фахівців, Крим надолужує прогаяне в нарощуванні числа урядовців. Так, за його даними, в Криму кількість новостворених владних структур та держслужбовців більша, ніж у будь-якому іншому регіоні України. Хоча Крим у економіці та за територією в Україні займає лише 4,6 відсотка, але кількість урядовців місцевого самоврядування в ньому становить аж 13 відсотків. Аналогічна ситуація і в органах виконавчої влади Криму — Раді міністрів, міністерствах і республіканських комітетах, де працюють 1040 урядовців! Хоча в Донецькій області, наприклад, населення якої в 2,5 раза перевищує населення Криму, штат обласної державної адміністрації та її управлінь становить 995 осіб, а штат держслужбовців обласної ради — 58 осіб, натомість у Верховній Раді Криму — 161 урядовець. У Запорізькій області, де нараховується практично стільки ж мешканців, як і в Кримській автономії, в обласній адміністрації працюють 594 чиновники, а в облраді — 46 урядовців, тобто в 2—3 разу менше, ніж у Криму! Виходить, що автономія за ці роки перетворилася на заповідник для чиновництва, більшість із якого, закінчивши місцеві ВНЗ і не отримавши нормального фаху, будучи неконкурентоспроможними за межами Криму, просто сіли на шию кримчанам. Як твердить Геннадій Москаль, у Криму «кількість державних службовців і фонд оплати праці перевищує будь-які аргументовані та припустимі норми», роздутість штатів робить структури Ради міністрів і Верховної Ради АРК «малоефективними в керуванні автономією, хоча для цього витрачаються великі кошти платників податків».
