Державний сектор економіки знаходиться на грані паралічу. Та, поки ця загроза ще доконче не матеріалізована, в країні розгорнулася справжня й уже, здається, не зовсім безкровна громадянська війна за контроль над державними закупівлями. Сторонами в ній виступають поважні державні органи, які розділилися на два майже ворожі табори. Але, звичайно, найгірше, що страждають, як завжди в таких випадках, коли «пани чубляться», головним чином пересічні громадяни, залежні від роботи на держпідприємствах та від державного бюджету.
На перший погляд, причини цієї війни як на долоні. Після введення в дію Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» Мінекономіки втратило можливість контролювати цю прибуткову сферу й тепер організовує контрнаступ, щоб повернути її у свої володіння, на які зазіхнула Верховна Рада. На боці міністерства, підтримуваного в цьому питанні Світовим банком, також Мінфін, СБУ та деякі інші державні структури. По іншу сторону барикад — Верховна Рада, яка призначила себе головним контролером і координатором із цих питань, а також Антимонопольний комітет і Рахункова палата, в лавах якої створено не підпорядковану їй Спеціальну контрольну комісію з питань державних закупівель. Крім того, надзвичайно впливовим гравцем на тендерному ринку стала так звана Тендерна палата України, яка має здійснювати тут громадський контроль. З нею взаємодіє ТОВ «Європейське консалтингове агентство», яке надає свої послуги на добровільно-примусових засадах (злі язики твердять, що обидві ці структури мають тих самих засновників: першого віце-президента ТПУ Антона Яценка та колишнього заступника міністра економіки Володимира Врублевського з родичами).
Як бачимо, в цієї системи численні суворі наглядачі й няньки, але сама їх кількість, як водиться, може призвести (багато хто твердить, що це вже сталося) до каліцтва «підвідомчої дитини».
На жаль, це узагальнене припущення вже реалізувалося в конкретну трагедію. Її жертвами стали троє школярів із Тростянця (Сумська область), які 6 червня зазнали тяжких травм на мосту, що вже давно вимагав ремонту. Як зазначає видання «Е- Урядник», цього б не сталося, якби Тендерна палата та Спеціальна контрольна комісія з питань державних закупівель при Рахунковій палаті своїми рішеннями не затягнули проведення тендера, оголошеного Сумським облуправлінням автошляхів ще березня. Наприкінці квітня було визначено переможців тендера, які на початку травня мали б узятися до ремонту. Та названі контрольні структури виявили, що об’ява про тендер була оприлюднена не там, де це належить робити згідно з названим вище законом (в інформаційній системі zakupivli.com), і відмінили підсумки торгів, чим заблокували ремонт мосту. Розпочалася тяжба, хоча всі експерти вказують, що конкурс був оголошений ще до офіційного введення цього закону в силу, й Облавтодор мав право використовувати для цього як сайти «Вісника державних закупівель» і названий ресурс zakupivli.com, так і свій сайт. Адже закон, як відомо, не має зворотної сили. Та лише 5 червня від Спецкомісії надходить відповідний дозвіл. Але вже наступного дня сталося нещастя.
Утім, симпатики та безпосередні виконавці нового закону про держзакупівлі також бомбардують інформаційне поле повідомленнями, які мають свідчити на їхню користь. Зокрема, Тендерною палатою України за результатами проведеного дослідження було з’ясовано, що більш ніж два мільйони гривень використано на миколаївському державному суднобудівному заводі ім. 61 комунара «з грубими» порушеннями закону про закупівлю. В обхід конкурентних процедур, без належного погодження з Міністерством економіки підприємство провело тендер (за так званою процедурою торгів з обмеженою участю) на закупівлю суднової арматури. При цьому, як повідомляє прес-служба ТПУ, незважаючи на наявність більш дешевих пропозицій від інших підприємств, із трьох учасників торгів переможцями визначені три миколаївські — ТОВ «Суднова арматура», ТОВ «СМК», ПП «Іскоростень».
Того самого дня, коли розвалюха-міст ледве не погубив дітей у Тростянці, Кабмін зробив спробу врятувати систему держзакупівель, яка, наче той міст, тріщить під тиском потенційних її керівників. У протоколі наради, яка проходила під головуванням прем’єр-міністра Юрія Єханурова, всі ворогуючі відомства отримали доручення, спрямовані на те, щоб з’ясувати, хто з них правий, а хто винуватий. Серед заходів був також намір провести круглий стіл за участю прем’єра та інших членів уряду. Ця позиція була навіть перевиконана, бо кожна з сторін одного й того ж дня провела жваве «сепаратне» обговорення (й на жодному з них не було голови уряду). На одному з столів першу скрипку досить невиразно й мляво «грав» перший заступник міністра економіки Сергій Романюк, на іншому головним ньюсмейкером виступав заступник голови Антимонопольного комітету Сергій Стефановський. Звичайно ж, висновки були ухвалені прямо протилежні, хоча обидві сторони про людське око виступають за подальше вдосконалення системи держзакупівель. Тож, за логікою, незабаром мав би відбутися ще один, об’єднавчий круглий стіл, на якому мав би головувати прем’єр. Нині, звичайно, на це годі сподіватися. Старий уряд і, відповідно, його керівництво вже втрачають останні сили. У нового прем’єра, якого, вірогідно, днями має назвати Верховна Рада, до цього руки не скоро дійдуть.
Утім, далеко не все залежатиме й від нього. Нагадаємо, що вето Президента Віктора Ющенка на відповідний закон у старому парламенті було подолано двічі. Причому в останнє — фракціями БЮТ, Соціалістичної партії, КПУ та Партії регіонів. Тож, здається, й тепер ця «широка коаліція» навряд чи дозволить редагувати такий милий її серцю закон. І все ж, закінчуючи цей матеріал, не можна не послатися (дуже коротко) на деякі висновки, які, на прохання уряду, зробив щодо даної проблеми Світовий банк. Він указав на суттєвий конфлікт, який створюється наданням Верховній Раді повноважень, що зазвичай належать урядові, відзначив, що даний закон не узгоджується з міжнародною практикою та європейськими нормами, констатував, що використання в цій справі Антимонопольного комітету та Рахункової палати також не відповідає міжнародній практиці. СБ не схвалив застосування цього закону до приватних підприємств, в яких більше ніж 50% акцій належить державі, й засудив запровадження прихованих i явних преференцій вітчизняним виробникам, а також надання приватній, неурядовій організації (Тендерній палаті) повноважень приймати обов’язкові для виконання рішення щодо держзакупівель. Серед його пропозицій — створення неупередженого уповноваженого центрального органу, який мав би підпорядковуватись уряду або входити до складу Мінекономіки.
Утім, й інші сторони бойових дій на тендерному фронті не капітулюють і висувають доволі слушні пропозиції та аргументи. Зокрема, виступаючи на круглому столі, влаштованому опонентами, представник Тендерної палати зазначив, що перш ніж критикувати та в черговий раз удосконалювати закон, треба б його спочатку виконати, чого не зробило Мінекономіки в частині передачі передбаченої кількості працівників Рахунковій палаті. Словом, на війні як на війні. Де б нам узяти третю силу, здатну її припинити?
КОМЕНТАР
Юрій НЕДАШКІВСЬКИЙ, президент НАЕК «Энергоатом»:
— Закон «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» практично паралізував матеріально-технічне забезпечення та науковий супровід експлуатації атомних електростанцій. Змішавши бюджетну сферу з комерційною діяльністю, він породив численні колізії, бо дуже незграбно розповсюдив свою дію на природні монополії та суміжні ринки, а також на потенційно небезпечні підприємства, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством і контролюється спеціальними компетентними органами державного регулювання.
У процесі нашої діяльності періодично виникає необхідність термінової заміни обладнання, яке вийшло з ладу або не відповідає вимогам, встановленим для обладнання ядерних об’єктів. Чинний закон виключає можливість здійснення таких термінових закупівель. Те ж саме стосується оперативної можливості постачання необхідних для гарантування ядерної безпеки витратних матеріалів, хімічних реагентів, спеціальних пристроїв чи термінового залучення послуг спеціалізованих організацій для запобігання, локалізації чи ліквідації наслідків аварій. Що ж стосується закупівель, які здійснюються в плановому порядку відповідно до затверджених програм, довго- й короткострокових планів, то й у цьому випадку закон накладає зайві, абсолютно недоречні обмеження.
Річ у тому, що обладнання, яке застосовується на ядерних установках та інших об’єктах, повинно відповідати нормам, правилам і стандартам з ядерної та радіаційної безпеки, і в обов’язковому порядку має бути перевірене досвідом попередньої експлуатації. Застосування апробованих технологій — це один із ключових, законодавчо встановлених принципів ядерної безпеки. А законом про державні закупівлі передбачено принцип застосування аналогів устаткування, який, по суті, конфліктує з названим принципом ядерної безпеки, а в окремих випадках може призвести до зниження безпеки й надійності роботи АЕС. Закладені в законі блокувальні механізми здатні взагалі унеможливити як планові, так і невідкладні закупівлі, повністю паралізувавши роботу підприємства.
Крім того, сьогодні вже чітко усталилася практика, коли, скажімо, із чотирьох учасників відкритих торгів троє, що програли, вже через п’ять хвилин після оголошення переможця розсилають заздалегідь заготовлені скарги до Тендерної палати, Рахункової палати, Антимонопольного комітету, господарського суду та, про всякий випадок — на ім’я Президента України, прем’єр-міністра, на адресу РНБО, галузевого міністерства та центральної пральні. І процедура укладання контракту з переможцем гарантовано заблокована на невизначений термін.
Суть наших пропозицій щодо необхідних змін до закону полягає в тому, що необхідно змінити визначення термінів «державні кошти» та «розпорядники державних коштів» (тобто виключити з поняття «державні кошти» кошти державних, казенних, комунальних підприємств та господарських товариств, в яких державна частка акцій перевищує 50%), і встановити особливості для суб’єктів природних монополій та суміжних ринків (тобто встановити, що ці особливості визначаються відповідними комісіями регулювання природних монополій). Упорядковуючи процедурні питання здійснення державних закупівель, слід збільшити ціну закупівлі, що має здійснюватися на тендерних засадах, розширити випадки, на які не поширюється дія цього закону, коли предметом закупівлі є товари, роботи та послуги, які в зв’язку з їхнім спеціальним призначенням забезпечують ядерну та радіаційну безпеку відповідно до ядерного законодавства. Упорядкувати контроль за здійсненням закупівель (на сьогодні контролюючі функції мають Антимонопольний комітет України, Спеціальна контрольна комісія при Рахунковій палаті України, Контрольно-ревізійна служба України, Тендерна палата України, Держказначейство України, навіть банківські установи). Спростити можливість проведення закупівлі після отримання негативного результату тендера (коли неможливо визначити переможця), передбачивши право керівника замовника торгів прийняти рішення про укладення договору (контракту) на закупівлю без проведення повторного тендера. Передбачити можливість самостійного встановлення замовником розміру критерію оцінки «ціна». Не допускати можливості блокування посттендерних процедур у разі подання скарги (чинна редакція закону дозволяє зупиняти закупівлю та блокувати платежі за контрактом на невизначений термін). Необхідно розширити кількість інформаційних мереж, де можна розміщувати відповідну інформацію, та завдяки цьому розширити конкуренцію й створити оптимальні для замовника умови. Ці зміни необхідно ухвалювати терміново, ще до перших канікул новообраної Верховної Ради, інакше наступною темою круглого столу буде щось на зразок «Як державні закупівлі остаточно ліквідували державну власність в Україні».
