Завтра в Національній опері України відбудеться прем’єра опери «Манон Леско» Джакомо Пуччині.
Ця вистава — спільний італо-американсько-український проект, який вдалося здійснити за підтримки посольств США та Італії в Україні й Італійського інституту культури в Україні.
«Манон Леско» Джакомо Пуччині — одна з найбільш успішних за життя композитора опера. Вона широко ставиться по всьому світу, але на київській сцені з’явиться вперше. Здійснити постановку «Манон Леско» запропонувала диригент з Америки Кері Лінн Вілсон. У вересні торік вона вперше виступала в Києві — блискуче продиригувала виставу «Турандот». З тієї вистави почалася співпраця київської Опери з молодим диригентом. Ступінь визнання її таланту можна проілюструвати тим фактом, що Вілсон стала першою жінкою-диригентом, яка стала за пульт Лейпцигського Гевандхауз Оркестру, поставивши в Лейпцигській опері «Мадам Баттерфлай» Дж. Пуччині. Творчі досягнення Кері Лінн Вілсон вражають різноманітністю і складністю симфонічних програм. Вона виступала з оркестрами Далласа і Монреаля, Сан-Франциско і Торонто, Сент-Луїса й Афін, Лос-Анджелеса і Лейпцига, Хьюстона і Ванкувера, Сіетла і Флоренції, Нью-Джерсі і Каракаса, Гонконгу і Нідерландів. Рік тому почалася її співпраця з симфонічним оркестром RAI. Не менш вражаючий досвід Вілсон як оперного диригента. У її творчому активі є такі постановочні роботи, як: «Ріголетто», «Отелло» Дж. Верді, «Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті, «Тоска» Дж. Пуччині в театрах Італії, «Норма» В. Белліні в Роттердамі, пуччинівські «Тоска» у Відні і «Богема» в Більбао (Іспанія). За словами Вілсон, iз колективом Національної опери України вона здійснює свою мрію про постановку «перлини», створеної геніальним Пуччині, — опери «Манон Леско».
Драматичну частину вистави поставив відомий італійський режисер Італо Нунціата, який близько двадцяти років працює в жанрі опери. Він є арт-директором Театру Рендано в Козенці (Італія), займається викладацькою діяльністю, виступає і як автор лібрето багатьох балетних вистав. Його оперні постановки вражають своїм розмаїттям: «Так вчиняють всі» В.-А. Моцарта, «Пробний камінь», «Попелюшка» Дж. Россіні, «Аїда», «Ріголетто», «Бал-маскарад», «Симон Бокканегра» Дж. Верді... Крім постановок популярних і досить відомих опер, Нунціата повертає до життя маловідомі твори, серед яких «Джина» Ф. Чилеа та «Олімпіада» Дж. Перголезі, «Чотири роки на посту» і «Брати-близнюки» Ф. Шуберта. За режисерське втілення останніх двох вистав його було відзначено премією італійської критики «Franko Abbiati».
«Манон Леско» у Києві — друга робота Нунцiата над пуччинівською спадщиною. Режисер поставив виставу в традиційній манері, успішно використовуючи свій досвід колишнього танцівника балету для пластичного вирішення кожної сцени: від інтимно-ліричної до масово-бравурної.
Художник постановки — Марія Левітська. Її творчість добре знайома українським театралам — як шанувальникам оперно-балетної класики, так і завсідникам драматичних театрів, однаково як і кіноглядачам. Фантазія Марії Сергіївни справді невичерпна. Костюми, вигадані її «Манон Леско» ненав’язливо і без зайвої декоративності ілюструють добу XVIII століття. Вони виконані за ескізами Наталії Кучери.
Величезна роль в опері відведена хору під керівництвом Льва Венедиктова. У виставі задіяні кращі вокальні сили київського театру, як визнані та давно улюблені співаки, так і молоді виконавці. Складну драматичну партію прекрасної і трагічної легковажної Манон репетирують — Тетяна Анісімова, Лідія Забіляста і Катерина Стращенко. Закоханого і бідного студента де Гріє — ціле сузір’я тенорів: Олександр Гурець, Дмитро Попов, Павло Приймак, Андрій Романенко і Микола Шуляк. Корисливого і підлого сержанта Леско, брата Манон — зіграють по черзі Петро Приймак, Геннадій Ващенко і Дмитро Гришин. Роль мстивого й ображеного в своїх почуттях багатія Геронта де Равуара підготували баси — Сергій Магера, Богдан Тарас і Сергій Скубак. Веселого і шляхетного студента Едмонда виконують Степан Фіцич, Юрій Аврамчук, Дмитро Кузьмін і Сергій Пащук.
Сюжет опери взято з роману Абата Прево «Історія кавалера де Гріє і Манон Леско». Лібрето опрацьовували кілька авторів. Остаточний варіант належить перу Дж. Джакозі і Л. Ілліки.
