Прийняти олімпійські ігри всі країни світу поспішають наввипередки, як і взяти в них участь, або хоча б подивитися на відкриття. Однак, всупереч усім олімпійським традиціям, відкриття перших в Україні літніх ігор Спеціальної олімпіади для розумово відсталих, яке відбулися минулими вихідними, не викликало ні у країни, ні у болільників особливого ажіотажу.
Спеціальну олімпіаду для людей iз вадами розумового розвитку вигадали в Сполучених Штатах наприкінці шістдесятих: сестра президента Кеннеді залучила до спорту дітей iз порушеннями інтелекту в спеціальному літньому денному таборі. Скоро змагання для людей з порушеннями інтелектуального розвитку були піднесені на такий високий рівень, що Міжнародний олімпійський комітет дозволив називати ігри олімпійськими. Україна долучилася в Спеціальну олімпіаду в 1994 році, і відразу ж виборола у Нью-Хейвені першу золоту медаль. А ще через чотири роки з iрландського Дубліна українські спортсмени привезли 5 золотих, 11 срібних і 7 бронзових медалей. За 14 років українські спецолімпійці привезли в країну близько 150 медалей.
Цієї весни в Україні Спеціальні олімпійські ігри в національному масштабі пройшли вперше. На змагання з різних регіонів країни з'їхалося понад двісті спортсменів, які змагалися в легкій атлетиці, футболі, плаванні та настільному тенісі. На жаль, iз 480 тисяч осіб з різними ступенями розумової відсталості, які живуть в Україні, доступ до спортивних змагань має лише мала частка — за правилами, в Спеціальній олімпіаді можуть брати участь дорослі й діти від восьми років, а всі заняття й тренування для них безкоштовні, так само як і участь у змаганнях. Організаторам це обходиться дорого, однак на урочистому відкритті президент Спеціальної олімпіади в Україні Сергій Комісаренко сказав, що це — не межа, і найближчим часом великий спорт прийде до всіх бажаючих.
Дійсно, спортивні змагання для розумово відсталих означають набагато більше, ніж для здорових людей, і справа тут зовсім не в олімпійських перемогах. Наукові дослідження показали, що постійні тренування і участь у спортивних змаганнях дуже позначаються на здоров'ї розумово відсталих: спортсмени стають більш упевненими в собі, що поліпшує соціальні навички, привертає до працевлаштування, готує до самостійного життя. Враховуючи кількість коштів і сил, які витрачаються в сім'ї на інваліда, це більш ніж просто хобі або додатковий тренінг. Спортсмени вчаться приймати самостійні рішення й розширюють коло знайомств, зміцнюють сімейні та дружні зв'язки — а це і допомога в подоланні хвороби, і можливість стати повноцінним членом суспільства, і постійне вдосконалення. Для людей, які потребують індивідуальних планів догляду, відповідних умов, для проживання, навчання, виховання, медичної допомоги, соціально-побутових умов, спорт є найбільш дійовим засобом, стимулюючим фізичний та інтелектуальний розвиток цих людей, а також дає можливість спілкуватися на рівних у сім'ях, з тренерами і волонтерами.
«Я прагну до перемоги, але якщо не зможу її досягнути, нехай мені вистачить сміливості на спробу», — хором клялися на відкритті змагань підтягнуті й урочисті спецолімпійці. І, як показали результати дводенних змагань, Україні є за чим їхати на Олімпіаду до Пекіну.
