Минулої неділі на телеканалі ICTV відбулася українська прем’єра російської програми «Спіймати злодія». Показово, що ведучими є два колишні зеки: Ігор Шайдуров, який свого часу здійснив сім масштабних крадіжок (серед викраденого — унікальні скрипки роботи Страдиварі та Штайнера, більш ніж 300 раритетних книжок), двічі був засудженим і провів у колонії сім років, та Роман Мокану, який спеціалізувався на квартирних крадіжках, за що шість років провів у колонії. Обидва заявляють, що «зав’язали» й, більше того, своїми діями намагаються допомогти людям уникнути пограбування. Загалом суть програми полягає в тому, що ведучі знаходять «жертву» — захищену, на думку господарів, квартиру, домовляються з власниками, й поки Ігор Шайдуров за лічені хвилини грабує, на перший погляд, «надійне» помешкання, власники квартири разом із Романом Мокану спостерігають за «дійством» по монітору. Згодом господарям пояснюють їхні помилки, слабкі сторони безпеки квартири, наводять лад у домі (від заміни розбитих вазонів для квітів до встановлення металевих ґрат на вікна), а згодом ще й проводять своєрідний тест — перевірку надійності вжитих заходів щодо безпеки житла.
Щоб довести, що ні розташування дому в центрі міста, ні камери відеоспостереження у дворі не стануть на заваді злодію, «жертву» ведучі відшукали в околиці Кремля. Власники квартири погодилися на експеримент, будучи впевненими в надійності дверних замків, хоча й припустили можливість проникнення в житло через вікно, не захищене кованими ґратами. І не помилилися — саме такий сценарій пограбування обрав ведучий-«злодій». Хоча власники квартири були настроєні оптимістично (наскільки це можливо в такій ситуації), та дивитися на розгром власного житла було важко: грабіжник безцеремонно розкидав цінні книжки, знімав ікони зі стін (зрештою, він таки не насмілився їх узяти, але вже після «експерименту» заявив, що в більшості випадків власники квартири знайшли б на місці ікон тільки рами та розбите скло). Попри все, своїм правом припинити незвичайний спектакль господарі не скористались. 1,4 мільйона російських рублів, тобто понад 260 тисяч гривень, — «товару» на таку суму, включаючи гроші, знайдені між книжками та на кухні, набрав злодій за кілька хвилин перебування в квартирі. «Спасибі вам за ваш професіоналізм не тільки в тому, як ви «обчистили» нашу квартиру, але й як професійно ви нас занурили в нашу бездарну безпечність», — сказав власник помешкання, оговтавшись від розіграної вистави. Господарі також висловили впевненість у позитивності такої демонстрації, адже, на їхню думку, в реальному житті такого тепер уже не станеться. Разом із тим, коли вони за кілька днів побачили ведучих (що прийшли оцінити надійність житла з встановленими на вікнах ґратами) знову, то одноголосно заявили, що на такі експерименти більше не погодяться...
Що ж, з одного боку, це — справді корисна програма для власників квартир, адже для багатьох будуть доречними поради не зберігати гроші в одязі, крупах — це загальновідомі для грабіжників місця. Та, з іншого боку, чи це — не наглядний посібник для злодіїв і своєрідна «популяризація» квартирних крадіжок? Чи можна по-іншому сприймати популярні роз’яснення того, що заходити через під’їзд — небезпечно, а от вихід у такий спосіб — найкращий і найменш підозрілий? Або навiщо оголошувати ціну збуту кожної викраденої речі? Здається, що це можна сприймати як певний «творчий поштовх» для злодіїв-дилетантів. Зрештою, суть проблеми захищеності від «зовнішнього втручання» можна звести до кількох порад: встановіть надійні замки, сигналізацію та ґрати на вікна, якщо живете на першому чи останньому поверхах. Чому ж про процес грабування з усіма подробицями повинні розповідати на всю країну люди з кримінальним минулим? Можливо, крім цікавості, це викликає й певну довіру, адже, наприклад, саме хакерів наймають для того, щоб вони зробили комп’ютерну мережу безпечною й недоступною для нелегального входу. Та, з іншого боку, як би ми відреагували, якби по телебаченню нам в ідентичний спосіб розповідали, як захиститись від убивства, розбоїв, люди, які відсиділи за це у в’язниці?.. Хоча насилля, звісно, це — інша річ.
Квартирні крадіжки — не єдина «хвороба» суспільства. Якщо ж вирішення цієї проблеми за допомогою дещо провокативних телепрограм громадськість визнає вдалим і, відповідно, рейтинги програми будуть високими, то не виключено, що цей формат поповниться новими дієвими проектами. Наприклад, ідентично долатимуть досить поширену проблему сьогодення — корупцію: одні вчитимуться боротись з цим, у той же час інші — давати хабарі...
Зрештою кожен глядач зробив свої висновки стосовно змістового наповнення та форми подачі матеріалу в програмі «Спіймати злодія». Залишається тільки сподіватися, що програма дійсно допомагатиме долати недоліки в системі безпеки наших домівок і водночас не вдосконалюватиме злочинних навичок окремих громадян...
