Економісти намагаються спрогнозувати, якими будуть перші кроки нового складу Верховної Ради: які економічні законопроекти мають стати першочерговими, чи потрібно чекати кардинальних змін у податковому законодавстві, чи не відродиться горезвісна реприватизація. Водночас все вказує на те, що законотворчий процес відтепер відбуватиметься по-новому. Основний акцент, за словами екс-міністра економіки Сергія Терьохіна, робитиметься на законопроектах, поданих у парламент коаліційним урядом. На його думку, законопроекти, що не отримали схвалення уряду, взагалі не повинні обговорюватися в сесійній залі. «Виникає парадоксальне запитання, чи має право депутат з парламентської більшості вносити законопроект окремо чи таке право є лише в уряду», — говорить С. Терьохін. Він прогнозує, що більшість законопроектів будуть все-таки генеруватися в уряді. У зв’язку з цим БЮТ готується внести відповідні зміни до Регламенту.
Аналогічно, вважає С. Терьохін, потрібно переглянути процедуру прийняття бюджету: порядок, встановлений Бюджетним кодексом, не підходить для нового конституційного устрою парламенту. «Якщо більшість, що сформувала уряд, не підтримує бюджет, то щось має відбутися: принаймні, уряд мають відправити у відставку, а коаліцію розпустити, чи вона має створити новий уряд», — категорично стверджує екс-міністр. При цьому народні депутати, за його словами, не можуть вносити зміни до бюджету. «Може бути одне голосування: або прийняття бюджету загалом, або його відхилення й відправка на доопрацювання», — не залишає інших варіантів він.
Явно розраховуючи бути представленими в коаліції більшості, БЮТ заздалегідь говорить про свої амбітні плани щодо проведення податкової реформи: зокрема, планується замінити ПДВ на споживчий податок й запровадити податок на нерухомість. Слово «реприватизація», що завдало великого удару інвестиційному іміджу України, більше не згадується. Зате, як повідомив С. Терьохін, уже підготовлено законопроект «про дооцінку незаконно приватизованих підприємств». Звучить не так страшно, як реприватизація, але ще треба розібратися з механізмом такої дооцінки. Не всі, щоправда, вірять, що влада не захоче знову зайнятися переділом власності. Тому директор економічних програм Центру іменi Разумкова Василь Юрчишин пропонує ввести мораторій на реприватизацію п’ять років.
Ідею дооцінки підприємств підтримує директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю й інвестицій Олександр Рябченко. Він вважає, що доти, поки не ухвалено закон, що встановлює жорсткі правила гри для всіх підприємств, якi приватизуються, всі вони, починаючи з 2002 року, перебувають в «підвішеному» стані: їх продаж можна «відсудити, як це сталося з «Криворіжсталлю» і як це сьогодні намагаються зробити з НЗФ». Було б лише бажання Генпрокуратури. Тому вибираючи з двох бід меншу, О. Рябченко вважає: що було б краще, щоб ці «підвішені» підприємства доплатили державі. «Однак гарантії доплати мають бути однаковими для всіх підприємств, незалежно від того, хто є їх власником. Тому я сподіваюся на прийняття відповідного закону», — зазначає експерт.
Від нового парламенту багато хто чекає більшої системності в розгляді законопроектів. На думку директора департаменту юридичної фірми «Салком» Олексія Кота, попередні парламент й уряд допустили одну серйозну помилку: перш ніж приймати будь-який законопроект у тій чи іншій сфері, їм необхідно було чітко сформулювати стратегію розвитку законодавства. Тому першим кроком нового парламенту й уряду, зазначає О. Кот, має стати прийняття концепції розвитку законодавства в окремих напрямах. Ця концепція має бути узгоджена не лише з коаліцією, але й з переважною більшістю депутатів. Тільки так, упевнений юрист, можна покінчити з шараханнями з боку в бiк у законодавчому полі. Найбільш показове в цьому плані банківське законодавство. «Можна констатувати, що правова політика Національного банку дуже часто залежить від особистості його керівника й схильна до змін усіх підходів до її регулювання», — вважає О. Кот.
О. Рябченко також критично ставиться до того, що відбувається в банківському секторі. «Можна вільно купувати системні українські банки, й Нацбанк при цьому залишається осторонь. Не розумію, чому європейці купують великі вітчизняні банки, а наші не можуть купити невеликий австрійський банк», — дивується експерт. Але найбільш турбує прихід в Україну через три роки великого іноземного капіталу, що неминуче стане наслідком приєднання країни до ВТО. За час, що залишився треба ґрунтовно підготуватися до входу України в світову економіку, попереджає О. Рябченко, в тому числі й у законодавчій сфері.
У економічній доцільності перших законопроектів дуже сумнівається президент юридичної фірми «Громацький і партнери» Ернест Громацький. «У нас після виборів політичні аспекти завжди переважають над економічними», — констатує він. Ще більший скептицизм демонструє вітчизняний бізнес. Як повідомив директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський, інститут провів дослідження на 300 малих і середніх підприємствах і отримав такі результати: якщо в 2004 році 40% представників бізнесу вважали необхідним зберегти незмінність законодавства хоча б протягом року, то сьогодні цю ідею підтримують уже 78%. Хіба не варто було б нашим законодавцям над цим замислитися?
