Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Коаліція під великим кадровим питанням

7 квітня, 2006 - 00:00

Через півтора тижні після парламентських виборів «Наша Україна» в ніч на четвер таки визначилася, що коаліція буде «помаранчевою». Політрада НСНУ проголосувала за проект протоколу про створення коаліції, яка передбачає участь трьох сил — блоків Тимошенко, «Наша Україна» та СПУ. Таким чином «регіоналам» — місце в опозиції. За день до цього вони запропонували свій варіант коаліції, згідно якого Партія регіонів хотіла отримати ключові посади — прем'єра, віце-прем'єра з економічних питань, а також віце-прем'єра з ПЕК. Цілком можливо, що саме ці вимоги підштовхнули «Нашу Україну» до відродження «помаранчевої команди».

До того ж, на думку експертів, гаяння часу ставало вже небезпечним для «Нашої України». «Докори в сепаратних переговорах з Партією регіонів та небажання зближуватися з Юлією Тимошенко дискредитувало рух (НСНУ) в очах його прихильників. Думку виборців політрада не могла проігнорувати», — вважає політолог Володимир Фесенко.

Прийнятий проект протоколу передбачає, що три сили створюють «коаліцію демократичних сил» для реалізації «програми Президента Віктора Ющенка». Сам Віктор Ющенко рішення політради схвалив і назвав його «початком переговорного процесу щодо створення коаліції». Щоправда, уточнив, що «вісім місяців тому така коаліція була. Вона розпалася й уроки винесені».

Водночас голова політради НСНУ Роман Безсмертний заявив на вчорашньому брифінгу, що питання посад на політраді не порушувалося. «Перше, що було на політраді, — це виступи, що заперечували прем'єрство Тимошенко, але пропозицій щодо інших прізвищ не звучало...», — сказав він. Безсмертний також додав, що угода — це не працевлаштування певного політика. «Ми переконані в тому, що спочатку треба відпрацювати програму дій коаліції, її регламент діяльності й лише потім розподіляти сфери відповідальності», — відзначив він.

Не дивно, що Юлія Тимошенко особливого захоплення з приводу рішення «Нашої України» не виявила. Відразу ж після брифінгу Романа Безсмертного вона провела спільну прес-конференцію з Олександром Морозом, де заявила, що новий проект «Нашої України» вважає ще одним доказом гаяння часу. Мовляв, у ньому немає нічого нового, окрім пункту про об'єднання навколо програми Президента «Десять кроків назустріч людям». «Єдиним справжнім документом для утворення коаліції» Тимошенко вважає меморандум, раніше запропонований БЮТ і СПУ. «Ми ігноруємо будь-які протоколи й чекаємо, поки «Наша Україна» поставить підписи під справжнім меморандумом, під яким готові підписатися ми», — сказала вона. Мороз і Тимошенко також підписали відкритий лист до Президента із закликом сприяти створенню коаліції демократичних сил. При цьому лідер БЮТ висловила надію, що «Президент з відповіддю не зволікатиме».

ДУМКА ПОЛIТОЛОГА

Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології (www.glavred.info):

— Подивіться, чому зараз чинить опір Ющенко? Не тільки тому, що, переслідуючи свій власний інтерес, він чинить опір реваншу Юлії Володимирівни. Адже зрозуміло, що ставши прем'єром, вона послідовно витіснятиме його з усіх владних конфігурацій. По суті, вона цього не приховує.

Але він ще боїться й іншого. Відчуваючи відповідальність за країну загалом, він, здається, лише зараз повною мірою починає усвідомлювати, що цей рік після революції він прожив даремно. У тому сенсі, що його уявлення про те, що «коли ми переможемо, всі зрозуміють, що чесна влада потрібна однаково як сходу, так і заходу», виявилося помилковим. Але ми не знаємо, наскільки глибоко він це усвідомив, і що для нього важливіше — втратити владу — а для Ющенка, переконаного в тому, що лише він може врятувати країну, це означає, що країна загине — або все-таки розуміння того, що «помаранчева» влада йшла не зовсім тим шляхом, яким треба було йти. I вже зараз потрібно зробити якісь зусилля, щоб змінити цей вектор руху внутрішньої політики й залучити схід і південь до будівництва єдиної громадянської політичної нації. Якби він це зрозумів, то міг би виконати нову місію — місію інтегратора країни, творця громадянської політичної нації. Я боюся, що Ющенку це дуже важко зрозуміти, але йому в цьому допомагає відчуття небезпеки, що відчувається з боку Юлії Володимирівни.

Олена ЯХНО «День»
Газета: