Складається враження, що з усього російського ТБ-продукту наші телеканали цікавить лише один його різновид — так звані гумористичні програми. I якщо хтось у вихідні дні за волею обставин опиняється сам на сам із телевізором, то хоч скільки б ви перемикали канали, здається, що «за всього багатства вибору іншої альтернативи немає», як дивитися на Регіну Дубовицьку з «Аншлагом», Євгена Петросяна з «Кривим дзеркалом», у кращому випадку — Олександра Маслякова з КВН. NEWSru.com із приводу цієї перспективи (а вона, схоже, притаманна й російському ТБ,) цитує «Известия», які спробували розібратися в секретах гумористів.
ПРАВИЛА ПОВЕДIНКИ
На телеекрані клани відрізняються один від одного за формою виступів, але всі вони при цьому побудовані за єдиною моделлю. Головний принцип — максимальна закритість від зовнішнього світу та суворе підкорення лідеру, який створює правила поведінки. Порушників правил поведінки безжалісно виганяють. Відомий гучний скандал між Регіною Дубовицькою і Єфимом Шифріним, який виступив проти того, що «Аншлаг» тиражує його виступи без дозволу. Менш помітним стало недобровільне залишення сцени Гариком Харламовим із КВН — Олександр Масляков заборонив йому грати після того, як Гарик без дозволу став одним із ведучих церемонії вручення «Радіоманії». Дозволити собі позакланову вольницю можуть лише «зубри», такі як Михайло Жванецький, Геннадій Хазанов, Михайло Задорнов, Єфим Шифрін, Ян Арлазоров, Максим Галкін і ще кілька осіб, відзначають «Известия».
КРИЗА НАБЛИЖАЄТЬСЯ?
Як пише газета, продюсери й артисти відчувають, що сьогоднішній гумор на телеекрані наближається до кризи. Від початку 1990-х років діяла модель, сформована Регіною Дубовицькою: вона знаходила молодих артистів, яких спершу показувала по телевізору, а потім возила на гастролі, де гумористи непогано заробляли. Глядач опинявся в замкненому колі — спершу йшов на живий концерт гумористів з «ящика», а потім у вихідні не відходив від телевізора, чекаючи побачити знайомі обличчя. Пізніше цим механізмом успіху скористався Петросян, який створив «Криве дзеркало». Останнім часом модель почала давати збої: гумористи відмовляються виступати для телебачення безплатно, постійні гастролі й участь у дедалі частіших телефестивалях гумору не залишають їм часу для роботи над новими номерами, в результаті чого жарти почали повторюватися та швидко застарівати. Крім того, телеканали (йдеться, на жаль, про російські канали) почали уважніше та суворіше ставитися до тем, на які жартують в ефірі. Гумористи також стогнуть від відсутності нових авторів і готові платити їм пристойні гроші — один номер коштує від тисячі доларів і вище. Поки що гумор для каналів залишається «золотою жилою» — 1,5—2-годинний концерт на зразок «Кривого дзеркала», бенефісу Юрія Гальцева, Клари Новікової або циклу виступів «аншлагівців» обходиться в 30 тисяч доларів, тоді як одна година посереднього серіалу перевищує 100 тисяч доларів. Реклами в гумористичний концерт можна вставити не менше 20 хвилин, що в прайм- тайм за найбільш приблизними підрахунками приносить каналу майже один мільйон доларів. Однак якщо падіння рейтингів продовжиться, інтерес телебачення зміниться — каналам доведеться шукати нові форми та нові обличчя.
