Вибори закінчилися. Підсумовуючи тиждень, деякі наші експерти зазначають, що громадський сектор, один зі «сторожових псів» демократії, не відзначився у цих доленосних виборах. Так — їх таки називають демократичними, хоча, за спостереженнями, в школі політичної культури суспільство залишилося «на другий рік». Детальніше про те, як прожила країна вибори, — у традиційній рубриці «Дня» «Що хорошого? Що поганого?»
Ірина КРАВЧУК , старший викладач кафедри європейської інтеграції Національної академії державного управління при Президентові України:
— Тішить те, що завершилася строката передвиборна істерія гасел, партійних наметів та докучливих агіток, які обіцяють рай на українській землі. Позитивом також є те, що практично не був застосований жодний адмінресурс для обмеження передвиборної діяльності. Проте дещо псували свято виборів черги та тіснява на виборчій дільниці. Ще й наш малюк вперто не хотів розуміти урочистості моменту вирішення долі його країни. Нудьгував і смикав за рукава, поки мама і тато по черзі шукали в довжелезних списках тих, кому хочуть довірити Україну, рідний Київ та свій район. Добрим знаком для України є те, що іноземні спостерігачі визнали вибори в Україні вільними і демократичними. Це важливий крок до виконання Україною політичного критерію членства в ЄС. Приємно, що «помаранчеві» в сумі перемогли і є перспектива формування проєвропейської більшості у Верховній Раді. Але певну тривогу викликає невизначеність майбутньої коаліції. Чи зуміють наші помаранчеві лідери та їхні команди перебороти особисті образи та неприязнь? Чи зможуть знайти точки компромісу заради майбутнього держави, в якій житимуть їхні діти, близькі та друзі?
Тамара ТРАЦЕВИЧ , голова ради Центру прав людини «Древо життя», м. Харків:
— Звичайно, спостерігаючи за виборами, не могла обійти «марафони». Гадаю, як і переважна більшість українців, «стрибала» по всіх каналах, хоча найчастіше поверталася до свого, харківського. І, що цікаво, державна телерадіокомпанія змушена була працювати не на своєму каналі, бо після 20-ї він належить Кушнарьову, що не є секретом ні для кого. Частенько «відвідувала» «Свободу слова» Савіка Шустера, але весь час перемикала на інші канали, бо складалося враження, що понад чотири години жували жуйку, тому зараз навіть важко згадати, про що говорили. У всякому разі, сьогодні в пам’яті залишився як завжди слизький (читайте — досвідчений політик) Олександр Мороз, який нібито має «золоту карту». Тому, мабуть, не буде несподіванкою участь СПУ у коаліції будь-якого складу. Але, гадаю, варто вже сказати і про передачу, що, як правило, триває не менше чотирьох годин, та шоумена. Дивно, що досвідчений модератор запрошує осіб, які не поважають його як ведучого; нерідко демонструє лояльність до одних і неповагу до інших запрошених; кожного разу підкреслюючи, що добір учасників «гальорки» є репрезентативним, «не помічає», що від Криму весь час приїжджають тільки росіяни (таке склалося враження). А хіба татари, українці, греки там вже не мешкають?
А якщо відволіктись від виборчої ночі, весь час думалось, що або соціологи у нас немічні та неспроможні подати справжню картину соціальних настроїв, або ж правителі зухвалі та до соціології не дослухаються. Так, колишній президент Леонід Кучма недооцінив рішучість «маленького українця», який за 15 років став не таким вже й маленьким, — і тому отримав гарбуза. Тим же шляхом пішов і Віктор Ющенко, сподіваючись, що «маленький українець» його підтримав, а не найняв, не усвідомлюючи, що йому теж може бути піднесено той же овоч. Що він дав уже росток, показали ці вибори, бо попередження були пропущені повз вуха. Результатом фонтанів бруду як з боку БЮТ, так і з «Нашої України» є не тільки зниження довіри до обох і підвищення рейтингу того, хто просто обіцяє, обіцяє, обіцяє.., а й штучно розбитий на скалки помаранчевий табір. Невже не було зрозуміло, що ці вибори є реваншистськими і йдеться навіть не про те, хто буде у владі, а про те, якою вона буде, коли повернеться колишня система (як відомо, в одну воду не можна увійти двічі), бо реванш завжди додає зухвалості, впевненості у своїй правоті та безкарності? Як на мене, це — найстрашніше за результатами цих виборів. А взагалі не полишає відчуття великого розчарування через непрофесіоналізм влади навіть у такій сфері, як проведення інформаційної кампанії.
Однак добре, що вибори нарешті закінчилися, що припиняється відверта брехня та поливання брудом, що прибрали череду бігбордів, які одних надовго нагодували, інших ошукали. А дуже погане те, що знову обирали не ми. Бо вони, обрані, об’єднавшись в коаліцію, можуть поєднати «вчора» і «завтра», мінус та плюс, що в результаті дає нуль. Хіба в Америці, коли перемагають, наприклад, демократи, республіканці заради теплого крісла, хоч і трошки жорсткуватого, готові домовлятися, поступившись своїми основними принципами? Найбільше розчарування — що не дослухалися до нас, хоча знали, що ми очікуємо об’єднання до, а не після виборів, коли про нас знов можна буде забути. Прикро, що, на відміну від народу, політики ростуть не так швидко.
Ці вибори, як і попередні, знову довели, що вибори — це бізнес. Якщо підрахувати кошти, які витрачено не на інформування громадськості, а на пропаганду, і які будуть переможцям ще й відшкодовані з наших з вами кишень (якісь там 5 гривень з кишені кожного) — то, можливо, і дрібничка. Але якщо підрахувати, скільки тарілок борщу з хлібом не отримають немічні або ж скільки не буде врятовано обпечених Настусь, що гинуть, тому що батьки змушені їх залишити, аби на ту ж тарілку борщу заробити, то, може, варто згадати, що якщо з миру по нитці, то бідному сорочка, але якщо з бідного кожному по нитці, то бідний сам голим залишишся. Особливо якщо зважити, що не кожен з тих «кожних» ту «нитку» і помітить. А тим паче — голого.
На виборах працювало багато міжнародних спостерігачів. І це дуже добре. По-перше, тому, що по світах піде інформація про те, що Президент виконав слово, і вибори були демократичними. Добре, що заходів щодо унеможливлення «фальсифікацій» було-таки вжито. Наприклад, на окружних дільницях до комп’ютера доступ мала лише одна людина, тому несанкціонований ні вхід, ні вихід інформації став неможливим, в чому під час планового рейду за кілька днів до виборів переконувалися як представники СБУ, так і спостерігачі. До речі, на прикладі Куп’янської окружної комісії ми переконалися у відкритості до міжнародних спостерігачів, зокрема, від Канади, і готовності надати будь-яку відкриту інформацію, що полегшувала не тільки їхню роботу, а й надала можливість скласти враження про атмосферу, в якій відбуваються ці вибори. Ще добре, що пересічні канадці українського походження дуже вболівають за свою motherland, а тому за власний кошт прибули до Харкова, аби переконатися, що вибори — основна ознака демократії — були демократичними.
Олена ПРИВАЛОВА , керівник відділу з досліджень ринку і зв’язків із громадськістю АТЗТ «ЛЕМА»:
— Безумовно, увагу привернула «ніч виборів» на українських телеканалах. Про те, наскільки їм це вдалося, судити складно. По- перше, тому, що всі досить багато висвітлювали виборчий процес. По-друге, на мій погляд, практично всі дуже багато повторювалися. І не стільки з запрошеними гостями, скільки з прямими трансляціями зі штабів. На мій погляд, недоліком може вважатися присутність перед телекамерами представників тільки «прохідних» штабів. А глядачеві, напевно, було б цікаво подивитися, що відбувалося в тих штабах, що були близькі до перемоги і мали шанс пройти в нову Верховну Раду. Прикро також, що практично неможливо було чітко довідатися і про результати голосування з регіонів.
