Британія, яка закінчує головування у ЄС, може зітхнути з полегшенням, адже своє головне завдання вона виконала. Після важких переговорів 25 країн-учасниць саміту у Брюсселі минулої суботи змогли досягнути компромісу — прийняти бюджет ЄС на 2007— 2013 роки.
Згідно з чинним порядком, кожна країна-член ЄС в залежності від рівня економічного розвитку сплачує певну частку коштів у загальноєвропейський бюджет, сума якого не має перевищувати 1% від сукупного ВВП країн-учасниць. Відповідно сьогодні існує група так званих країн-донорів (насамперед Велика Британія, Німеччина, Франція і Голландія), які надають левову частку бюджетних надходжень. В той же час кожна країна отримує певні субсидії на розвиток сільського господарства та інші потреби чи компенсації за скорочення роботи певних галузей. Відповідно існує група так званих «бідних країн», до яких належать насамперед нові члени ЄС. За логікою, саме «бідні країни» і мають отримувати більшу частину субсидій та компенсацій. Але на практиці все виглядає трохи по-іншому — більшу частину субсидій та компенсацій отримують «країни-донори».
Спроба кількох країн влітку, на попередньому саміті, ініціювати часткову зміну подібного порядку фактично призвела до зриву переговорів. Франція, до якої приєдналася Німеччина, закликала Велику Британію відмовитися від щорічних компенсаційних виплат у розмірі 4,6 млрд. євро, (які вона отримує за відсутність зовнішніх субсидій у її сільське господарство) на користь виплат новим «бідним» членам. Лондон отримує ці гроші починаючи з 1994 року, згідно з угодою, яку підписувала ще Маргарет Тетчер у середині 80-х років минулого століття. Британський прем’єр- міністр Тоні Блер категорично відмовився від висловленої пропозиції, у відповідь різко звинувативши французьких представників у тому, що Франція сама отримує левову частку від усіх субсидій ЄС у сільське господарство.
Ось і напередодні нинішнього саміту головними питаннями, які обговорювали журналісти та оглядачі, було те, чи зможуть «бідні та багаті» члени об’єднання домовитися між собою, і чи відмовиться Велика Британія від своїх компенсаційних дотацій. Адже з огляду на розширення та економічні проблеми нових членів, напередодні саміту виникла пропозиція зробити бюджет ЄС більшим, ніж 1% сукупного ВВП країн-учасниць. Проте більшість старих країн-членів, зокрема головуюча Британія, не погоджувалася із тим, щоб бюджет ЄС перевищував цю цифру, в той час як країни-новачки твердо стояли на тому, щоб ця сума була якомога більшою. Їхня позиція перегукувалася з пропозицією Єврокомісії, відповідно до якої бюджет мав вирости з нинішніх 0,98% до 1,24%.
В результаті під кінець другого дня напружених обговорень 24 країни-учасниці почали вимагати від британської делегації відмовитися від компенсаційних доплат, а країни- новачки активно вимагали обіцяної їм при вступі фінансової допомоги. Серед нових членів особливо виділялася Польща, яка досить рішуче заявила, що може використати право «вето» у випадку урізання допомоги новачкам. Поступово суперечки між Великою Британією з одного боку, та Францією (яка, як і минулого саміту, активно критикувала Британію) з іншого, зайшли у глухий кут. І тоді активність та дипломатичну гнучкість продемонструвала німецька делегація на чолі з канцлером Ангелою Меркель, яка, незважаючи на певні розбіжності у поглядах, приєдналася до Франції.
В результаті фактично ізольований Лондон був змушений піти на поступки. Новий бюджет, який став результатом компромісу, було ухвалено одностайно. Суть компромісу у тому, що Британія погодилася зменшити суму компенсаційних виплат, які вона отримує, в обмін на обіцянку переглянути загальну сільськогосподарську політику ЄС у найближчі три роки. А затверджений варіант бюджету став чимось середнім між бажанням новачків та скупим британським варіантом. Відповідно до нього, загальна сума бюджету на 2007—2013 рр. складе 862,3 млрд. євро, що дорівнює 1,045% від сумарного ВВП країн-учасниць ЄС.
Ухвалення нового бюджету викликало стриману реакцію провідних партій Європарламенту та критику з їхнього боку на адресу Великої Британії. В той же час голова польської делегації прем’єр-міністр Казимеж Марцинкевич випромінював щастя та заявив, що Польща на 95% реалізувала свої бюджетні цілі. Воно й не дивно, адже відповідно до ухваленого проекту протягом найближчих семи років наш західний сусід отримає близько 60 млрд. євро, що на чотири мільярди більше, ніж пропонувала Велика Британія. Загалом задоволена новим бюджетом і Греція. За словами прем’єр-міністра країни Костаса Караманліса, «цього разу значно більша кількість претендентів розраховувала на шматок значно меншого пирога». Проте найкраще підсумував результати саміту його головуючий, британський прем’єр Тоні Блер, який заявив, що «переговори були надзвичайно важкими, але ми змогли досягнути єдиної згоди на благо Європи».
Зрештою ухвалення нового бюджету показало дві різні сторони об’єднаної Європи. З одного боку, незважаючи на тривалі «тліючі» проблеми та конфлікти у поглядах на майбутнє Європи між країнами ЄС та його інституціями, члени ЄС змогли перебороти фінансові суперечки та сформувати подальшу економічну стратегію розвитку співдружності. На фоні скорочення темпів економічного розвитку ЄС та загалом економічної нестабільності регіону це безперечний плюс.
Але з іншого боку, проблеми все ж таки залишилися, адже загальна криза європейської економіки останніх років та протиріччя системи наповнення та витрат єесівського бюджету не зникли. А переговорний процес ще раз підтвердив, що солідарність ЄС — це справа майбутнього. Адже якщо глави багатих країн стільки часу сперечаються про десяті долі бюджету, від якого залежить будівництво їхнього загального майбутнього, то це означає, що національні інтереси продовжують переважати над європейськими. І до того часу, поки це відбувається, Європейському Союзу не вдасться стати економічною та політичною силою, яка готова зустріти виклик швидкого зростання економік Азії та Латинської Америки.
