Газова проблема протягом останніх днів стала вагомим чинником передвиборної політики. І це можна було б навіть вітати, якби ми жили у своїй країні останній рік. Учора прем’єр-міністр України Юрій Єхануров (№1 у списку НСНУ) дав виборцям обіцянку (і це можна сприймати тільки так, оскільки «Нафтогаз України» вимагає вже з початку року підвищити на 25% ціни на газ навіть і власного видобутку), що ціна газу для населення не зросте навіть у разі підвищенні тарифів «Газпромом». «Населення не відчує жодних змін», — сказав прем’єр, нагадавши, що Україна самостійно видобуває до 20 млрд. кубометрів газу.
Більш детально та реалістично виклав внутрішню стратегію в газовій сфері Президент Віктор Ющенко. «Наша ідея, яку ми запропонували російській стороні, полягає в тому, що та частина, що не вкладається в нові лібералізовані тарифи та ціни, повинна вийти на український ринок із лібералізованою ціною і, як правило, реалізовуватися в індустріальному секторі України. Це така концепція, щоб лібералізовані ціни зустрів індустріальний сектор, щоб на приватному та комунальному рівні ми мали можливість завершити сезон у традиційних цінах, які сьогодні існують, або з невеликим підвищенням протягом другого кварталу», — заявив Президент і пояснив, що за збільшення ціни транзиту Україна зможе сплатити закупівлю російського газу за новими цінами, однак у трохи менших обсягах. Тому доведеться закуповувати кілька мільярдів кубометрів поза паритетним балансом вартості «транзит — закупівля». В. Ющенко знову наголосив, що українська сторона наполягає на поетапному вирішенні питання переходу на грошові розрахунки з Росією в газовій сфері. За його словами, основні галузі індустріального сектора, що використовують російський газ, здатні витримати підвищення цін і залишитися конкурентоспроможними, однак проблему становить хімічна галузь...
Трохи завищений оптимізм Президента окупається хай і трохи запізнілою, але безумовно правильною турботою про зниження енергоємності економіки України, яка, за його словами, повинна стосуватися і комунального використання газу, тобто населенням і бюджетною сферою. Як заявив Ющенко, Україні потрібна нова енергетична концепція, що має врахувати нові підходи як у вугільній сфері, так і в сферах атомної енергетики, з видобутку газу на шельфі Чорного й Азовського морів, використання альтернативних джерел енергії. «Моя мета — забезпечити повну енергетичну незалежність України», — не без пафосу підсумував глава держави. Хоч, звісно, Президента варто було б про дещо розпитати. Звісна річ, йдеться не про те, а хто ж перший заварив цю газову кашу. Такі питання здаються недоречними тоді, коли її треба їсти. Але чому в центровому у цій складній ситуації державному підприємстві — НАК «Нафтогаз України» — раптом здійснюють такі дивні кадрові призначення? Невже Секретаріат Президента вже розставляє своїх комісарів, керуючись родинними ознаками (Ігор Васюник, брат першого заступника голови Секретаріату Президента України Івана Васюника, призначений заступником голови правління цієї компанії)?
Але це, як кажуть, дрібниці. У політичному спектрі України сьогодні можна відшукати найрізноманітніші думки з газового питання. Наприклад, фракція Народного руху України стала на радикальні позиції та зажадала від Ради національної безпеки й оборони, Верховної Ради й уряду відповідних заходів стосовно Росії — привести у відповідність зі світовою ціновою практикою орендну плату за базування на українській території Чорноморського флоту.
Член фракції Олександр Ткаленко небезпідставно зазначив, що оплата за перебування російської бази на українській території становить щорічно трохи більше $97 млн. і занижена в кілька десятків разів. «Вважаємо, що вирішення вказаної проблеми зможе стати серйозним важелем у двосторонніх переговорах між Україною та Росією в газових питаннях», — сказав Ткаленко. Коментарі тут, здається, зайві, хоча не можна не відзначити репліки першого віце-спікера парламенту Адама Мартинюка, який, звертаючись до промовця, сказав: «Чим більше таких заяв, тим тепліше нам буде взимку».
У центр подібних перепалок поставив себе секретар Ради національної безпеки й оборони України Анатолій Кінах. Його «дуже турбує той факт, що рішення (про створення комісії Ющенко — Путін) було прийнято ще навеснi 2005 року, а до сьогодні комісія так і не розпочала свою роботу, і ми відчуваємо дуже серйозний дефіцит системних професійних контактів для обговорення всього спектра українсько- російських відносин і співпраці. За його словами, не можна допускати, «щоб робота, пов’язана зі стратегічним партнерством, підмінялася з обох сторін емоційно- політичними заявами». Відповідно, і голова Ради Федерації РФ Сергій Миронов, передбачаючи успіх українсько-російських переговорів, посилається на позицію нашого Президента. За його словами, «всі розмови про перехід до якоїсь орендної плати за перебування Чорноморського флоту — безперспективні та не відповідають тому, чого хоче Президент Ющенко, який сказав, що економічне питання не можна переносити в політичну площину». Звісно, в російській Думі вигодуваних газом яструбів набагато більше, ніж в Україні. Чого варта лише тема повернення Росії до стягування ПДВ при поставках газу до України за принципом країни походження... Учора нижня палата ухвалила відповідний запит до глави російського уряду. Вона ставить питання про перегляд наявного порядку російсько-українських економічних відносин... хоч і там звучали розумні голоси, які закликали не робити цієї дурниці.
Думається, навіть у цих умовах Україні не варто панікувати. Поки є можливість, треба відстоювати свою позицію, спираючись на наявні документи й, одночасно, демонструючи розумну гнучкість. Наша головна «відповідь Чемберлену» повинна полягати в продуманих планах енергозбереження та нарощуванні власного видобутку енергоресурсів. У цьому сенсі ми вже маємо дві хороші новини: незабаром уряд затвердить умови конкурсу інвестпроектів із розвідки та видобутку нафти й газу на шельфі Чорного моря, а також створить агентство з енергозбереження.
У нашу редакцію цими днями надіслав листа з викладенням своєї думки з цієї проблеми читач, який підписався Адамом Смітом. Він зокрема нагадав нам про досвід США з енергозбереження, згадавши про безліч використовуваних там корисних пристосувань, що дозволяють економити паливо. «Україна ще не повністю освоїла культуру зберігання палива, але повинна йти цим шляхом», — радить нам однофамілець великого економіста минулого.
