Якщо про небіжчика говорять або добре, або мовчать, то про українські податки, на думку президента Асоціації українських банків Олександра Сугоняка, «можна говорити або сміючись, або плачучи». Безумовно, податкова реформа стає дедалі необхіднішою. І хоча з боку влади вже звучали пропозиції накласти на неї тимчасовий мораторій, громадськість цю, здавалося б, добре упаковану в фантики формальної логіки ідею, сприймає, м’яко кажучи, погано.
Про це, зокрема, може свідчити й обговорення в Києві проекту Хартії податкових відносин, підготовленої оргкомітетом ще остаточно не сформованої й не затвердженої Національної комісії з розробки основних напрямків податкової реформи. На Хартію, як вважають її творці, в разі схвалення громадськістю, мусить орієнтуватися будь-який український уряд, створений після виборів. Але є й інша думка. Цей дійсно архіпотрібний і більш ніж своєчасний документ та ж влада може спробувати використати всього лише у своїх пропагандистських передвиборних акціях, спрямованих на розчаровану в її бездіяльності на цьому напрямку підприємницьку громадськість.
Проте сам факт створення цього, по суті, ідеологічного документа вказує на те, що в країні прокидається, підводить голову й прагне грати роль відповідального партнера влади громадянське суспільство — з його нетерпимістю до несправедливості й насильства, з його толерантністю до незахищених. Щоправда, поки позитивна програма, викладена в Хартії, звучить дещо декларативно. Зате критика на адресу влади, особливо минулої, при якій і була в основному створена чинна нині в Україні податкова система, грунтується на фактах і досвіді, а тому сприймається вельми конкретно. Інша річ, що нова влада поки не демонструє великого бажання позбутися фіскальної спадщини й експлуатує її на повну потужність, виконуючи підвищені соцзобов’язання.
За словами головного доповідача радника Президента України Володимира Ланового, нинішня податкова система була «сформована аж ніяк не для демократичного суспільства та ринкової економіки й не для нації, в якій особистість є найвищою цінністю». Як констатував доповідач, спроби українських громадян пристосуватися до цієї податкової системи, спроби пристосувати до неї нові демократичні цінності закінчилися крахом. Тому, як вважає Лановий, від неї слід взагалі відмовитися й будувати нову систему на абсолютно інших принципах.
При обговоренні прозвучав дуже цікавий аналіз міри податкового навантаження, яке доводиться тягти на собі українським громадянам. Група фахівців, до якої входили й працівники Мінфіну, дійшла висновку, що податкове навантаження в країні (стосовно прибутків) становить 40% до ВВП. Крім того, як вважає Лановий, в Україні склалася «антиінвестиційна податкова система». Але найстрашніше — це те, що робиться в Пенсійному фонді. Лановий охарактеризував нинішню ситуацію як «колосальну кризу». Дефіцит ПФ становить сьогодні, за його словами, 20 мільярдів гривень. І вважається нормальним, що він покриватиметься за рахунок бюджетних коштів.
На рівні бізнесу фіскальна система, як зазначив Лановий, призводить до того, що підприємства просто не можуть покривати своїх прибутків. При цьому система адміністрування робить практично неактуальною всі розмови про зниження ставок, оскільки це не міняє суті відносин. Усе це дозволяє визначити нинішню податкову систему як таку, що виводить економіку на рівень неконкурентоспроможності. Це визначення прозвучало як вирок. І дійсно, відсутність у податковій сфері такого юридичного поняття як презумпція невинності ставить платників податків поза законом, а безконтрольні й силові методи стягування податків створюють простір для корупції.
Але від податків в Україні страждає не лише бізнес. Нам кажуть, що громадяни платять до бюджету зі своїх прибутків менше за всіх у Європі. Чи правда це? Якщо в нашій країні податок на прибутки фізосіб 15%, то в Ірландії й Австрії він 10%, в Іспанії — 12,7%, Чехії — 11%, а в Польщі — 6%.
Хартії податкових відносин належить стати документом майбутнього. Як сказала народний депутат Ксенія Ляпіна, вона декларує три головні тези: зміни в податковій сфері обов’язково відбудуться; вони будуть спрямовані на зменшення податкового тиску; вони запровадять рівну відповідальність платника податків та збирача податків. Дещо засмучує лише одне: це поки лише обіцянки.
