Приклад «Криворіжсталі» наочно показав — за умов відкритих і прозорих аукціонів великі компанії змушені набагато переплачувати. Наступним підприємством, яке буде продане з торгів, стане акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс «Галичина». Минулого тижня відбулася прес-конференція президента ПФТС Ірини Зарі та керівників фінансової групи «Сократ», яка репрезентує інтереси приватних інвесторів цього НПЗ. Саме вони виставляють на торги акції даного ВАТ. Власне, тут і криється головна відмінність цього аукціону від процедури продажу металургійного гіганта: як відомо, 93% найбільшого металургійного комбінату було куплено у Фонду держмайна, а тут покупцеві доведеться мати справу з приватними продавцями. Вторинний ринок фактично вперше має довести свою спроможність і конкурентоспроможність. Проте для цього є всі підстави, враховуючи той факт, що протягом декількох років акції НПК «Галичина» активно торгуються в ПФТС. Тобто «Галичина» є публічною прозорою компанією, що однозначно підвищує її вартість.
Початкова ціна пакета акцій — 572,2 мільйона гривень. Однак експерти в один голос говорять, що вартість «Галичини» може вирости в декілька разів. Так, начальник аналітичного відділу компанії «ТЕКТ-Брок» Ігор Путілін стверджує: «вартість за пакет акцій залежатиме від намірів учасників аукціону: чим більше в ньому братиме участь компаній, тим жорсткішою буде боротьба. Це має на увазі підвищення ціни максимум на 50% від початкової». Тут доречно провести паралелі з останніми нафтовими транзакціями в Туреччині. Угода з купівлі 51-вiдсоткового пакета турецького НПЗ Tupras, яка перебуває в стадії завершення, пройшла за ціною $294/тонну встановленої потужності, що на 74% вище за стартову ціну «Галичини». Враховуючи, що пакет пропонується до продажу за його ринковою ціною, яка є реальною, вартість 32,86% акцій ВАТ має вирости на 20—30%, — за рахунок конкуренції. При цьому є всі підстави говорити, про привабливість НПК для багатьох солідних зарубіжних інвесторів: заявку на участь уже подала польська компанія Top Consulting Ltd., яка репрезентує інтереси двох польських компаній, назв яких вона не повiдомляє. Немає сумніву, що незабаром стануть відомі й інші потенційні покупці. Є ряд чинників, що роблять український НПК надзвичайно привабливим.
По-перше, саме зараз зафіксовано інтерес найбільших світових холдингів до розширення власних мереж НПЗ: у Європі катастрофічно не вистачає нафтопереробних потужностей. Пов’язане це з тим, що підприємства, які вже є, неспроможні «перетравити» ті обсяги нафти, які викидають на ринок російські компанії. А будувати нові — і довго, і дорого. Досить сказати, що будівництво сучасного нафтопереробного заводу обійдеться приблизно в два мільярди доларів…
По-друге, вартість нафтових і нафтопереробних активів постійно зростає. Якщо в 80-х — 90-х роках минулого сторіччя найбільш перспективними вважалися вкладення до «Майкрософту» та аналогічних компаній, то зараз їх місце посіла «нафтарка». Для прикладу: Роман Абрамович купив «Сибнефть» у російської держави 1995 року за $100 мільйонів, а продав за десять років за $13,1 мільярда. Так що придбання нафтопереробного заводу є вельми перспективною транзакцією.
По-третє, наявний дефіцит потужностей і відповідне зростання маржі переробки сприяють дорожчанню нафтопереробних активів. Давно пройшли часи, коли ТНК купила ЛиНОС за $10 млн., чи коли було здійснено аналогічну угоду щодо Кременчуцького НПЗ. Та й узагалі за останні 5-6 років вартість будь-якого бізнесу в нашій країні зросла в декілька разів. Не можна не враховувати і того, що ціна бареля нафти на світових ринках виросла вчетверо.
Природно, все це дає підстави говорити про те, що купівля «Галичини» — вигідна річ. Проте будь-який покупець хоче бути впевненим у тому, що його не ошукують. Щоб не бути голослівними, спробуємо оцінити вартість пакета «НПК-Галичина» на прикладі продажу інших нафтопереробних активів. Найбільш переконливою буде ця оцінка на прикладі Мажейкяйського НПЗ. Експерти оцінюють 53% його акцій не нижче за $1 млрд. (100% — близько 2 млрд. доларів). Однак АТ «Мажейкю нафта» — не лише цінний НПЗ, а й термінал у Бутінзі, і Біржайські нафтопроводи. Таким чином сам Мажекяйський НПЗ (потужність 10 млн. т/рік) може коштувати близько $1,7 млрд. Таким чином вартість потужностей iз переробки 1 млн. тонн нафти на рік становить $170 млн.
Виходячи з цих розрахунків, при фактичній потужності Дрогобицького нафтопереробного комбінату — 2,6 млн. тонн, його вартість становить близько $440 млн. Тепер врахуймо, що відбір світлих нафтопродуктів на «Галичині» — близько 50%, тоді як у Литві — під 70%. Тобто литовський НПЗ на 20% ефективніший. Відповідно, вартість українського НПК на 20% нижча, і становить приблизно $370 млн. Така ринкова ціна підприємства. У той же час стартові гроші виставленого на продаж пакета — лише $117 млн., що цілком адекватно його величині (34%). Так що пропонована угода — чесна, і інвестор зможе в цьому пересвідчитися…
