Учорашнє засідання парламенту відкрилося безпрецедентним за тривалістю «серіалом» депутатських запитів і пропозицій. Традиційно такі звернення депутатів до виконавчих і судових органів влади зачитує після реєстраційного голосування керівництво Верховної Ради. Так, спікер парламенту Володимир Литвин учора незворушним голосом зачитав запит члена фракції БЮТ Григорія Омельченка до генерального прокурора Олександра Медведька з вимогою порушити кримінальну справу та взяти під варту колишнього президента України Леоніда Кучму за організацію викрадення журналіста Георгія Гонгадзе, а також притягнути до кримінальної відповідальності голову ВР В. Литвина за підбурювання до здійснення злочину проти Г. Гонгадзе.
Низка депутатських запитів була адресована Кабінету Міністрів. Зокрема два з них — члена фракції КПУ Віктора Мироненка — стосувалися найшвидшого формування Єдиного економічного простору.
У цілому, запитів, і до Президента також, набралося на 45 хвилин. Першу їхню частину зачитав В. Литвин, естафету підхопив його заступник Адам Мартинюк, який після закінчення «марафону» нарікав на виняткову неефективність подібної практики: мовляв, цей час було б доцільніше використати на розгляд законопроектів, які б звели нанівець потребу в депутатських зверненнях.
Як нещодавно в інтерв’ю «Дню» сказав представник Президента в Конституційному Суді, а раніше член КС Володимир Шаповал, право депутатів на такі запити закладене в Конституції України. Проте, на думку В. Шаповала, це одна з тих норм нашого Основного закону, які є «радянськими рудиментами». Саму ж практику подібних запитів експерт називає «формою політичного мазохізму, оскільки все відбувається за принципом «писатель пописывает, читатель почитывает», і ніяких реальних наслідків подібні звернення, як правило, не мають». «А запит до Президента — це взагалі екзотика, немає такого в Європі...», — говорить колишній тлумач української Конституції.
Низький КПД депутатських запитів відмітив також в коментарі «Дню» політолог Віктор Небоженко. На його думку, ці запити «давно вже є способом демонстрації «мажоритарщиків» їхньої присутності в парламенті та доказом їхньої активності перед виборцями». У той же час політолог зазначає, що «в лобістській діяльності депутатський запит — це дуже важливий елемент, який дозволяє говорити про початок успішної лобістської кампанії чи про її провал. Елегантний депутатський запит — це початок просування важливого законопроекту. Кострубатий, юридично неправильно оформлений, поданий у невідповідний час, нецікавий основному депутатському корпусу запит, як правило, не має потім можливості з’явитися у вигляді оформленої законодавчої ініціативи».
