Однією з помітних подій тижня, що широко рекламувалася та обговорювалася, стало спілкування у прямому ефірі кількох українських телеканалів Президента Віктора Ющенка зі студентами Києва, Донецька та Львова. Про свої враження від цього проекту та інші події тижня — у підсумках експертів «Дня».
Світлана ЛУТЧИН , Національний університет «Києво Могилянська академія»:
— Сьомого листопада була глядачем ток-шоу «Іду на Ви» («1+1») з Юрієм Ключковським. Впевнена, що оновлення Закону «Про вибори народних депутатів України», зокрема щодо ролі ЗМІ у виборчому процесі, внесе значні зміни у процес формування громадської думки громадян України засобами масової комунікації. На мою думку, це позитивний крок у демократизації виборчого процесу в Україні.
Безумовно, прикро за травму Віталія Кличка. Рішення Віталія про завершення спортивної кар’єри — мужнє, виважене та розумне, з тих, що важко даються.
Дуже радію, що «Києво-Могилянська академія» стала повноправним індивідуальним членом Асоціації європейських університетів, що дасть більше можливостей для формування позитивного іміджу української вищої школи серед європейської громади. Приємно, що у четвер студенти НаУКМА взяли участь у телемості віч- на-віч з Президентом України.
Юлія КРАВЧЕНКО , ведуча програми «Вчасно» (НТН):
— Гуляючи Дніпропетровськом, де я була у родинних справах, несподівано почула українську мову. Містом, яке чи не споконвіку говорить мовою сусідньої країни — російською, йшли дві панночки. Я відзначила, що їхня мова — чиста, вимова — правильна, і одягнені вони були сучасно. Не втрималася і запитала — звідки ж дівчата приїхали? На диво — виявилися місцевими. Виходить, що лукавлять ті, хто каже, що на сході України державна мова ніколи не пустить коріння. І сором тим політикам, котрі перед черговими виборами щоразу розігрують голоси електорату — вже перевіреною мовною картою.
«Потішила» мене цього тижня реакція російських ЗМІ на події в Азербайджані. Просто «дежавю» якесь. Коментарі журналістів чи не під копірку із минулорічних репортажів з Києва. «Влада пішла на значні поступки опозиції і готова переглянути результати виборів на багатьох(!) округах». Багатьох — це десяти зі ста! Крім цього, московські кореспонденти кажуть, що на площі у середу стояло більше міліції, аніж мітингувальників. А наші колеги з Баку називають цифру у двадцять п’ять тисяч.
Розчаруванням виявилася вистава «Евгений Онегин» Таганки, яка нині гастролює у Києві. Пригадую мамині розповіді, як у роки її молодості, щоб «долучитися» до гри відомих акторів Таганки, студенти брали квитки на літак (стипендія дозволяла) і літали до Москви. Мені гра видалася не такою вже і натхненною, а сценарій дещо спрощеним. Хоча зала сприйняла на «ура».
Юрій СТОРОЖУК , член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення:
— Для мене, як для громадянина України, стала важливою заява міністра оборони Анатолія Гриценка про виведення українського миротворчого контингенту з Іраку. Також для мене цікавим був проект «Президент і молодь — діалог про майбутнє» — спілкування у прямому ефірі українських телеканалів Віктора Ющенка зі студентами Києва, Донецька та Львова. Однак в цьому спілкуванні я побачив лише нагоду сконцентрувати певні месиджі. Краще би було, якби Президент говорив не лише про програми та плани — чи то соціальні, чи то для молоді, але й про механізми їхнього втілення. Це важливо. Як приклад, наведу такий факт: було два доручення Президента щодо розміщення Нацради по вулиці Прорізній. Але нічого так і не відбулося: у оперативне управління Нацради ця будівля до сих пір ще так і не надійшла. Це теж пов’язане саме з механізмами втілення пропозицій, планів і дій Президента. Можливо, такі механізми втілення ще не розроблені чи буксуються владою, яка на всіх рівнях повинна їх розробляти і контролювати втілення у життя. Говорити — це, звісно, добре, але потрібно і розробляти якісь програми, щоб перевтілити слова у дії.
