Бути батьками сьогодні стає все складніше і складніше. З появою у сім’ї дитини виникає безліч проблем, пов’язаних не тільки з її фізіологічним розвитком, але і психологічним. Правильно виховати дитину — це головне завдання батьків. До того, як стати батьком, я не замислювався над цим. Першими, до кого я звернувся з цим питанням, стали мої батьки, які порадили мені почати виховання з дитячої літератури. Але як вибрати потрібну книгу? Відповідь на це запитання я вирішив знайти сам, здійснивши невелике дослідження.
Чи знаємо ми, як реагує дитина на те, що ми їй читаємо, і як впливають книги на її розвиток? Насправді, дуже важко однозначно відповісти на ці запитання. Особливо, якщо врахувати, що дитина, ще не будучи школярем, вже читає і сприймає навколишній світ. Отож, до вибору дитячої літератури треба підходити уважніше й обережніше, ніж до вибору книг для дорослих.
Такі проблеми, як зайнятість батьків, швидке «подорослішання» дитини, зміна психологічних установок суспільства (зміна ідеології), науково-технічний поступ, самоідентифікація дитини в суспільстві формують додатковий стрес для неї. Оскільки усвідомити навколишній світ без необхідних знань дуже і дуже важко. Кожна нова інформація — це подія. Раніше таких подій було менше. Тому завданням дитячої літератури є зменшення психологічного тиску на дитину шляхом поступового роз’яснення складних явищ у доступній і простій формі.
Щоб з’ясувати впливи казки на психологічний розвиток дітей, я здійснив невелике дослідження. Воно складалося з роботи з дітьми (вік 4—7 років), спілкування з батьками (у яких є діти віком від 2 до 7 років) і вивчення досвіду практикуючих українських і зарубіжних психологів. Ви спитаєте, чому саме казка, а не оповідання, вірші, байки? Казка найбільш близька дитині емоційно і за світосприйняттям. Вона відкриває ті обрії, які дитина може легко засвоїти, на відміну від енциклопедій або пізнавальних книг. Казка проста і в той же час загадкова. Вона допомагає розвитку уяви, а це потрібно для розв’язання дитиною її власних проблем. Психолог Галина Тихобаєва пояснює це тим, що діти дуже легко і природно ідентифікують себе з героями прочитаного. Казка дає дітям психологічну захищеність, яка виявляється в підсвідомому відпрацюванні страхів. До того ж, дитина не любить наказів, а казка діє на неї опосередковано.
Мораль або етичний приклад, які завжди наповнюють казки, є тим інструментом, який допомагає батькам в їхній нелегкій і непростій роботі — вихованні і розвитку дітей. Тим більше що казка формує сценарій життя дитини, згідно з яким вона облаштовує своє доросле життя.
Варто визнати, що не всі казки позитивно впливають на процес розвитку дитини. Одна й та сама казка формує абсолютно різну реакцію у дітей: в одних створює ідеали («принц на білому коні»), у других актуалізує страх (бідність, поява в домі злої мачухи), у третіх викликає почуття безпорадності (я не зможу, я ще маленька, я нічого не вирішую). Це залежить передусім від виховання дитини і від тих обставин, в яких живе дитина. Тому однозначно стверджувати, що всі казки однаково корисні, я б не ризикнув.
На думку Андрія Кисельова, психолога і педіатра, казка «Червона шапочка» може створити тип інфантильної жінки, яка виконує різні доручення. Казка «Попелюшка» здатна сформувати знижену самооцінку. А сама Попелюшка є моделлю невдахи, яка не вірить в себе і не несе відповідальності за своє життя. Згідно з дослідженнями британських учених, дівчатка, які люблять романтичні казки «Попелюшка», «Красуня і чудовисько», в майбутньому зіткнуться з домашнім насильством. Так, Сьюзан Даркер- Сміт дійшла висновку, що герої цих казок виховують у юних читачок модель поведінки підлеглої жінки.
На думку психотерапевта Аделе ханум Абоскулієвої, дитина сприймає зовнішній світ наживо. Вона не в змозі відрізнити міф від реальності. Скажімо, казка «Червона шапочка» викривляє реальність в тому епізоді, коли мисливці розрізають живіт вовка і звідти виходять бабуся з онукою. Також існують казки, які порушують сон і спонукають до негативної поведінки. Як, наприклад, в «Мусі Цокотусі» один з описів — «муха полем йшла, муха гріш знайшла» — викликав неусвідомлені дії дітей, які підходили до батьків і випрошували гроші. На запитання «навіщо?» діти відповідали, що підуть на базар купувати самовар. За спостереженнями А. Кисельова, читання казки «Мойдодыр» викликало у дітей сумні зітхання (з маминої спальні вийшов кривоногий і кульгавий..!). Такі казки народжують у дитини страхи (темряви і самотності). Вразливим дітям не варто рано читати сумні казки на зразок «Русалоньки» Г.Х. Андерсена. На одних дітей казки впливають оптимістично, а іншим можуть вселити почуття жаху і безпорадності. «Колобок» сприяє формуванню такого стереотипу мислення дитини, при якому вона може вважати пізнання світу поганою витівкою. Дитина, яка прочитає цю казку, в майбутньому може ніколи не проявити ініціативи і бажання дізнатися більше про навколишній світ.
Більшість казок засвідчує маленьким читачам: якщо хочеш бути щасливим, треба вистраждати своє щастя. Казка має вчити дитину створювати обставини, а не бути залежними від них. Інакше кажучи, для того, щоб стати щасливим, потрібно щось робити, а не чекати!
Проте існують і сильні казки. Такі, як «Кіт у чоботях», «Ріпка», «Кіт і півень» та ін. У них відображене колективне рішення конкретних ситуацій, взаємодопомога і підтримка. Як зазначає психолог А.В. Запорожець, дитина стає на позицію героїв казки, намагається подолати перешкоди, які стоять на її шляху. Б. Бетельхейм вважає, що такі казки є своєрідною психотерапією, оскільки кожна дитина відкриває в них своє власне бачення рішення життєвих завдань.
До речі, між народною і авторською казкою існують відмінності. Народна казка за своєю природою архетипова. Вона переказувалася з покоління в покоління. Все зайве відкидалося, і до нас дійшла сама суть тих цінностей, які сповідує той чи інший народ. Як радять психологи, на ранній стадії краще давати дитині читати народні казки, які належать до тієї культури, в якій вона живе. А вже пізніше — казки інших народів світу.
У той же час до авторської казки варто ставитися з певною обережністю, оскільки вона переносить внутрішні переживання (можливо, душевні проблеми і страхи) автора на папір. Багато що з класичної авторської казки — це зібрання народного фольклору тих країн, в яких мешкав автор. А прочитання таких авторських казок може накинути чужі нам цінності і невластиві проблеми.
Психологи згодні в тому, що дітям до 7 років потрібно читати казки про тварин. Такі казки, як «Котик і півник», «Колосок», «Івасик-Телесик», «Вовк і козенята», «Їжак і заєць», «Ріпка» й інші вчать дітей працьовитості, хитрості (а не обману!), чесності. Пізніше, з 7 до 10 треба читати чарівні казки: «Кирило Кожум’яка», «Царівна-жаба», «Котигорошко». Дівчатка беруть з них для себе процес становлення жінки, зміну статусу. Хлопчики ознайомлюються з боротьбою, дізнаються про відвагу, хоробрість. Таким чином, казка є дуже важливим джерелом виховання дитини, допомагає їй ідентифікувати себе в нашому світі.
І нарешті — кілька порад батькам. Пам’ятайте, що казки народжують у вашої дитини мрії і фантазії. Шукайте казки, в яких ці елементи не перекручені і стосуються щирого життя. Казка — це загадковий світ, інформацію з якого дитина завжди переносить до реального життя.
Обговорюйте прочитане. Наводьте дітей на роздуми про характери персонажів, про почуття, які викликані діями персонажів, про причини їхньої поведінки.
Задавайте побільше запитань. Не перетворюйте обговорення на власний монолог, намагайтеся створити діалог. Спробуйте програти з дитиною прочитане.
Спостерігайте за дитиною. Казка є вдалим елементом психотерапії. За казкою, яку обожнює ваша дитина, можна визначити її вдачу. До того ж, дитина сама підкаже багато цікавого про себе: чого їй бракує, що їй подобається, чого хочеться.
