4 листопада святкуватиме свій 60-річний ювілей Генеральний директор Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця Юрій ЗIЛЬБЕРМАН. Його фанатична захопленість своєю справою й плідна енергія пояснює успіх усіх творчих починань, які він ініціює й очолює. Крім Фонду, конкурсу Горовиця (який входить у Європейський союз молодіжних музичних конкурсів і Всесвітню федерацію міжнародних музичних конкурсів) і його відгалуження під назвою «Горовиць-дебют», це — фестиваль «Київські літні музичні вечори», Літня музична академія, видавнича діяльність, гастролі, концерти лауреатів і співпраця з іншими музичними організаціями.
ПРО ГАСТРОЛІ
— Заплановано шість концертів у Дюссельдорфі, Ахені, Ессені, Бохумі, Штутгарті, — розповів Ю. Зільберман. — Пройдуть мої переговори з керівництвом вищих музичних шкіл про розширення наших творчих контактів: участь у конкурсах, майстер-класи, обмін учнями. У цій поїздці беруть участь троє молодих піаністів: Володимир Гурьянов (Росія), Мімі Ван Цзюе (Китай), Мяо Хуан (Німеччина) — лауреати Конкурсу Горовиця. До речі, за нинішній літньо-осінній період наші лауреати виступали в Росії, Естонії, Польщі, Італії, Сербії, Норвегії, Німеччині, США. Одна з особливостей Конкурсу Горовиця — ми не розлучаємося з нашими учасниками, а допомагаємо їм, опікаємо їх.
ПРО ФОНД
— 12 грудня в Національнiй філармонії України відбудеться концерт, присвячений десятирічному ювілею Фонду Горовиця. Ми хочемо провести цікавий проект «Зірки планети» — це фестиваль молодих виконавців — лауреатів перших премій, завойованих на найбільших конкурсах світу (і не лише фортепіанних). Щоб у фесті взяли участь не лише виконавці, але й кращі симфонічні колективи України. Зараз шукаємо спонсорів, оскільки проект масштабний… На жаль, у нас немає власного залу. Жоден із київських залів не відповідає місту з трьохмільйонним населенням. Філармонія має 594 місця, з яких 200 — «сліпі», і цей зал катастрофічно малий. (Для порівняння: в Європі міста з 60- тисячним населенням мають зали, розрахованi мінімум на 3 тисячі місць). Навіть Літня естрада (1000 місць) не вміщає всіх бажаючих відвідати наші концерти циклу «Літні музичні вечори». Шкода, ця проблема не вирішується роками...
ПРО УЧИЛИЩЕ ГЛІЄРА
— Училище поки що знаходиться на вершині, оскільки ми дотримуємося класичної музичної освіти, зберігаємо його ауру, систему, що сформувалася ще в XIX—XX століттях. Ми не йдемо легким шляхом, відкриваючи модні факультети… Наша позиція свідомо консервативна, спрямована на збереження великих традицій минулого.
ПРО АСОЦІАЦІЮ
— Професійні об’єднання в усьому світі є засобом захисту і взаємообміну інформацією. Об’єднання конкурсів почали з’являтися в середині ХХ століття; в 1956 році виникла Всесвітня федерація конкурсів, потім — Європейська, національні асоціації… Як національне об’єднання в 2000 році було створено Асоціацію академічних музичних конкурсів. Її роль передусім просвітницька. Вона випускає інформаційний «Вісник асоціації», який дає відомості про конкурси, фестивалі України та світу, розказує про гастролі, концерти, долі лауреатів. «Вісник» розсилають не лише членам Асоціації, але й у музичні навчальні заклади. Ми здійснюємо методичну допомогу «зростаючим» конкурсам: у Європі на одне велике місто припадає більше конкурсів, аніж на всю Україну. В асоціацію входять «дорослі» та юнацькі конкурси...
Ми випускаємо музикознавчі наукові збірники статей (із 1997 року їх вийшло вже 18). Це є цінним для студентів, аспірантів, претендентів, яким потрібні ВАКівські публікації. У них публікують свої статті музикознавці — викладачі, студенти училища ім. Р. М. Гліера, НМАУ. Крім того, маленьким тиражем вийшло кілька книг: двохтомні «Мандри Глінки» (автори С. Тишко, С. Мамаєв), переписка Лятошинського з Гліером (укладач — М. Копиця), дві мої книги (одна написана у співавторстві з Ю. Смілянською). Це абсолютно не комерційна діяльність: книги ми більше даруємо, ніж продаємо.
ПРО ГОРОВИЦЯ
Зараз у роботі нова книга про В. Горовиця. Вже нагромадилося багато сенсаційного матеріалу. Все раніше відоме про сім’ю Горовиця, як правило, має поверхневі дані, й у них маса помилок стосовно фактажу. Зараз стали доступними багато документів, що свідчать про трагічну долю цієї сім’ї. Інформація лежить на поверхні, але ніхто не займається її зібранням і впорядкуванням. Треба відновити істину на противагу поверхневому та легковажному уявленню, що склалося на Заході про Володимира Горовиця. Художні завдання, стиль, манера виконання цього великого піаніста, який здійснив поворот у мистецтві, майже не досліджені, й коли почнуть вивчати його творчість, знадобиться біографічний матеріал, який буде в цій книжці. Адже зрозуміти творче мислення музиканта можна, лише знаючи, чим він жив. Наприклад «Київська симфонія Володимира Горовиця» відтворює культурну атмосферу, в якій був вихований музикант, «коріння» його натури та творчої особистості. Там подається унікальний документ — запис із метричної книги, яку вдалося віднайти в Київському міському архіві, що поставив крапку в суперечках про дату та місце народження В. Горовиця. Він народився 1 жовтня 1903 року в Києві в сім’ї Самуїла Горовиця...
Друга книга описує трагічну історію його сім’ї — відлуння цієї історії вплинули на творчість піаніста. Наприклад, відомо, що з 1918 по 1921 рік його батька (Самуїла Горовиця) арештовували тричі. Він загинув у таборах, а сприйняття 14- річного Володимира Горовиця було надломлено — адже дитинство його пройшло у матеріальному та моральному благополуччi, яке мала сім’я одного з найбільших і найбагатших інженерів Києва. Я вважаю, що надзвичайно цікава тема — Горовиць 1922—1925 років, після закінчення консерваторії. Дивовижно, яким чином за три роки гастрольної діяльності відбулося унікальне становлення цього легендарного піаніста. Горовиць, відомий після закінчення консерваторії лише швидкістю та гучністю гри, фактично вийшов на всесвітній рівень музиканта-віртуоза. За три роки він підготував 11 концертних програм, які мали 155 творів!
«День» поздоровляє дослідника творчості Горовиця й людину, яка повернула ім’я великого киянина на батьківщину. За десять років «горовиценята», яких відкрив Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця, стали професіоналами високого рангу, й у цьому величезна заслуга Юрія Зільбермана та його команди, зробивши це змагання не лише відомим у всьому світі, але й престижним.
