Цього тижня більшість наших експертів знову цікавилася політичним життям. Зокрема, багатьох засмучує розпочата «неофіційна» передвиборна кампанія та відхилення Верховною Радою проекту державного бюджету на 2006 рік. Про ці та інші події тижня у рубриці «Що хорошого? Що поганого?»
Віктор КОСТЮК , завідувач кафедри журналістської творчості Запорізького національного університету:
— Оскільки сьогоднішня ситуація на політичному олімпі аж ніяк не радує, то все більше хочеться заглибитися в роботу і шукати хороше у своїй сфері. Так, ми зі студентами побували на екскурсії і проїхали з півдня на північ майже всю Україну. Зокрема, побували у Сумах, Путивлі, Новгород-Сіверському... Адже північна Україна — це та територія, де дійсно сплелись минуле і сучасне. По-перше, Новгород-Сіверщина — це батьківщина екс-президента Леоніда Кучми, а Сумщина — нинішнього Президента Віктора Ющенка. Із задоволенням відвідали Хоружівку. Разом з тим, це ті території, на яких відбувалися визначні події в історії нашої країни часів Другої світової війни, часів Київської Русі. Друге — зараз проходять екзаменаційні сесії у студентів-заочників. Оскільки я працюю на факультеті журналістики, то маю можливість спілкуватися зі студентами, які сьогодні працюють у різних ЗМІ. Можу сказати одне — я ними задоволений. Однак не може радувати різке зниження температури, яке особливо відчутне в нашому південному регіоні. Тим більше, що опалювальний сезон в Запоріжжі ще не розпочався. Серйозно змушує занепокоїтися і пташиний грип, який підійшов до кордонів нашої країни. Не доведи Господи, ми так само виявимося з ним безпорадними, як і з цими холодами.
Юрій ПЛЕСЮК , художник-дизайнер:
— Якось дивно виглядає те, що спікер парламенту Володимир Литвин замість того, щоб займатися державними справами, постійно фігурує на екранах телеканалів. Теж саме можна сказати і відносно Віктора Ющенка. Гарно показав себе у Британії, отримав з рук Єлизавети II премію Королівського інституту міжнародних досліджень, зустрівся з генеральним секретарем та президентом Парламентської Асамблеї НАТО, все чудово обговорив... Однак доцільніше на сьогодні було б зайнятися питаннями сільського господарства.
Віталій СТЕЦКЕВИЧ , доктор історичних наук, професор Криворізького технічного університету:
— Найбільше хвилює питання, пов’язане з приватизацією чи не приватизацією Криворіжсталі. Місцева спільнота була готова до того, що її приватизують за новою ціною. Але останнє рішення ВР залишити Криворіжсталь в державній власності і рекомендації відмінити конкурс з продажу внесли певне сум’яття. Хоча все-таки більшість вважає, що приватизація відбудеться і чекає на надійного інвестора. Але чекають на того інвестора, який обов’язково збереже соціальну структуру і дасть можливість місту заробляти та отримувати гроші до місцевого бюджету. Бо Криворіжсталь дає до місцевого бюджету більше 50 відсотків надходжень. Уявіть, який це гігант і який ласий шматочок для когось міг би бути! Тому сьогодні місто в очікуванні того, а що ж буде далі. Друге — почалася виразна передвиборна кампанія з брудом, закулісними махінаціями, масовим вкиданням у поштову скриньку всіляких агіток... Кожен день — щось нове! Але найбільше обурюють плакати на бігбордах. Приміром, напис «З нами Бог і Росія». Навіть люди, які не живуть політичним життям, питають: який Бог і при чому тут Росія? І стереотипи, які колись нам нав’язували, на превеликий жаль, напередодні виборів знову втовкмачують нам у голови. Як історик-науковець, я також був глибоко обурений і приголомшений подіями навколо святкування 63 річниці УПА. Сутички, що відбувалися у Києві на Хрещатику — це просто ганебно. Навіть ті дискусії, які точилися на ICTV в «Свободі слова» Савіка Шустера. Там висувалися настільки виразно політико-ідеологічні, а не фахові, аргументи, особливо від представників Компартії і прогресивних соціалістів, що навіть слухати не хотілося. Їхня позиція — очевидна: будь-що не допустити примирення ветеранів в Україні. Наприклад, 29—30 вересня у Києві проходила велика міжнародна наукова конференція «Україна в роки Другої світової війни». Так там на науковому рівні дійшли висновків, що треба вже миритися. А політики, на превеликий жаль, напередодні виборів дбають лише про наживу політичного капіталу.
А серед приємних подій можна відмітити те, що наша міська влада все-таки дбає про місто. Вчасно дали тепло в школах, квартирах, університетах... Це — наче дрібниця. Але для людини, яка живе буденним життям, тепло в помешканні має велике значення. І ще одне — з нетерпінням чекаю на 27 жовтня, коли у Національному гірничому університеті буде презентація двох нових книг з «Бібліотеки «Дня» — «Апокрифи Клари Гудзик» та «День» і вічність Джеймса Мейса». Обов’язково не пропущу цю подію. Бо до сих пір живу враженнями від фотовиставки «Дня».
Володимир ЗОЛОТАРЬОВ , політолог:
— Цього тижня було зроблено чергову спробу прийняття держбюджету на 2006 рік. І весь парадокс ситуації полягає в тому, що розгляд цієї проблеми знову було перенесено — на початок наступного місяця. І якщо проанализувати, то це зайвий раз підтверджує, що ніколи у нас, на жаль, іще не було такої ситуації, коли б ми жили за державним бюджетом. Кожного року бюджет приймається в критичні терміни, з якимись критичними доповненнями, в стані політичної паніки та істерії засобів масової інформації. Ситуація — вже класична. Наприклад, бюджет, який прийняв у 2004 році на 2005 рік уряд Януковича. Новий уряд, який прийшов після революції, приймав до нього безліч поправок. І все, що відбувалося, відбувалося знову таки в режимі ручного управління. Те, що трапилося зараз, показує нам, що насправді не важливо, яка влада і як вона себе називає. Адже є якісь базові речі, які наша держава досі не може освоїти. Це — відносини між тими, хто платить податки, і тими, хто потім витрачає ці гроші. Тобто — між громадянами і урядом. І от у цьому базовому питанні, яке є ключовим для всіх нормальних країн, у нас досі немає порядку. І поки його не буде, то не буде взагалі й різниці в тому, хто нами править. Чи Кучма, чи Ющенко... Доти, поки уряд не навчитися правильно витрачати наші гроші, так, щоб нам було зрозуміло, куди вони йдуть, і щоб у нас з цього приводу не виникало ніяких претензій, говорити про те, що щось змінилося в нашій країні, поки дуже рано.
