Папа Римський проти антисемітизму
Під час нещодавнього візиту до Німеччини Папа Римський Бенедикт ХVI відвідав найстарішу в Німеччині синагогу міста Кельна і виступив там із засудженням антисемітизму. За його словами, «сьогодні ми є свідками нових ознак антисемітизму, а також інших форм ворожості до чужоземців та іновірців». У приміщенні синагоги Папа помолився біля стіни-меморіалу, на якій викарбувано імена 11 тисяч євреїв Кельна, які загинули в часи нацизму. Переслідування та знищення мільйонів євреїв Папа схарактеризував як найтемніший період німецької та європейської історії, як «шалену расистську ідеологію, народжену неопоганством. Він також зробив акцент на «спільному корінні» християн та іудеїв: «Той, хто зустрічає Ісуса Христа, зустрічає також іудаїзм... Ми повинні знати один одного більше та краще, повинні сприяти щирому та правдивому діалогові євреїв і християн. Бо лише таким чином можна наблизитися до спільної інтерпретації спірних історичних питань і, передусім, досягнути прогресу в теологічних оцінках відносин між іудаїзмом та християнством». Під час зустрічі в синагозі обговорювалася також проблема відкриття таємних архівів Ватикану періоду гонінь на євреїв. Як сказав рабин Лерер, «для нас це було б ще одним позитивним свідченням доброї волі Ватикану». Звертаючись до Папи Бенедикта під час молитви, Лерер сказав, що «євреї Німеччини бачать у ньому не лише главу Католицької церкви, але також німця, який усвідомлює свою історичну відповідальність за все, що сталося». (ENI)
На шляху до єдності
Православний митрополит Гельсинський Амвросій Фінляндської православної церкви (Константинопольський патріархат) запропонував запровадити євхаристичне спілкування між Православною та Лютеранською церквами. Як відомо, протягом багатьох сторіч і тепер євхаристичне спілкування, тобто спільне здійснення таїнства причастя, дозволяється лише духівництву однієї християнської конфесії. Тим часом, Гельсинський митрополит, виступаючи на лютеранському семінарі в місті Турку, заявив, що спільне звершення таїнства причастя лютеранами та православними не суперечить Заповідям Божим. На його думку, для початку можна запровадити «спільне причащання при укладенні змішаних шлюбів між православними та лютеранами». Духовний лідер фінських лютеран архієпископ Юка Паарма підкреслив, що «Лютеранській церкві варто звернути увагу на пропозицію митрополита Амвросія і продовжити обговорення цієї теми». З протестом проти порушення старовинної традиції, що розділяє християнські церкви та віруючих різних конфесій, виступила Московська патріархія. Секретар Відділу зовнішніх церковних стосунків протоієрей Балашов нагадав фінам, що жодна з Православних церков не має практики спільного причащання з протестантами.
(Варто нагадати, що під час першого в історії християнства євхаристичного спілкування — на Таємній Вечері — Ісус Христос причастився разом навіть із Іудою Іскаріотом, знаючи про його зраду.) (Інтерфакс-Релігія)
У Ярославлі з’явиться пам’ятник Іванові Грозному
Збори представників Любимської муніципальної округи (Ярославль) одноголосно вирішили встановити в місті пам’ятник Іванові Грозному, який вважається засновником Любима. Пам’ятник пообіцяв виготувати всюдисущий Зураб Церетелі. Однак проти встановлення монумента виступила Ярославська єпархія на чолі з архієпископом Кирилом. Він надіслав листа губернаторові області з проханням вплинути на керівництво округу й примусити його відмовитися від цієї ідеї. У чому причина незгоди православної ієрархії? Як виявилося, зовсім не в тому, що вона не поважає Грозного як царя, а в тому, що в Любимському районі діє «православна секта» за назвою «Опричне братство Іоанна Грозного»(!) І в єпархії побоюються, що після встановлення пам’ятника почнуться масові поклоніння Іванові Грозному і вимоги його канонізації. Долю пам’ятника ще не вирішено, але проти його встановлення виступив також губернатор Анатолій Лисицин: «Фігура Івана Грозного не настільки важлива для нас, щоб його увічнювати пам’ятником та співати йому дифірамби. Хоча, якщо згадати історію розвитку Російської держави, ми, можливо, і знайдемо позитивні моменти в діяльності Івана Грозного. Я дуже спокійно ставлюся до цієї теми і намагаюся її не помічати. Вважаю також, що в нас, слава Богу, є люди, які в більшій мірі заслуговують, щоб їхню пам’ять було увічнено. Для мене важливішим зараз є відновлення Успенського собору». (Regnum, «Мир религий»)
Мусульман стає більше
За даними останнього перепису населення Росії, проведеного три роки тому, близько 14,5 млн. росіян із загального населення чисельністю 144 млн. є етнічними мусульманами. Всупереч цій цифрі ісламські релігійні лідери твердили, що число мусульман у країні становить 20 млн. осіб. Однак Равіль Гайнутдін, голова Ради муфтіїв Росії, нещодавно заявив, що число етнічних мусульман у Росії становить 23 млн. і стрімко зростає: «Йдеться про корінних мешканців нашої країни, не про мігрантів чи іммігрантів, а про тих, хто живе тут із давніх часів. При цьому, кількість людей, які сповідують іслам у Росії, постійно зростає». Крім корінних російських мусульман, у країні проживають ще приблизно 3—4 млн. мусульман, які емігрували з країн колишнього Радянського Союзу. Це близько 2 млн. азербайджанців, 1 млн. казахів і декілька сотень тисяч узбеків, таджиків і киргизів. За словами шейха Фаріда Асадулліна з московської Ради муфтіїв, деякі росіяни також сповідують іслам. «Етнічні росіяни, українці і білоруси, в більшості своїй молоді й освічені, бачать у ісламі відповідь на свої запитання», — сказав він у інтерв’ю газеті «The Times». У Радянському Союзі іслам перебував під жорстким контролем. У країні було лише 500 мечетей, але вже з 1991 року в Росії почалося відродження мусульманської релігії, не без фінансової підтримки країн Близького Сходу. Тепер у Росії є близько п’яти тисяч мечетей.
Зростання кількості мусульманського населення викликало побоювання представників Російської православної церкви та ультра-націоналістів — вони бояться, що Росія може стати — через відносно короткий час — переважно мусульманською країною. Бо хоча РПЦ твердить, що чисельність її пастви — 80 мільйонів, експерти-релігієзнавці доводять, що це число ближче до 40 мільйонів осіб і неухильно скорочується. Загалом населення Росії зменшується, частково внаслідок підвищеного вживання алкоголю. А в мусульманських регіонах спостерігається приріст населення: родини там традиційно багатодітні, а алкоголь вживається в помірних кількостях. За перше півріччя цього року населення країни поменшало на 401200 людей, у той час як у 15 регіонах (Чечня, Дагестан, Інгушетія та інші) чисельність населення зросла. За даними державної статистичної агенції Росстат, середня народжуваність у Дагестані становила 1,8 дитини на одну жінку, в той час як у середньому в Росії ця цифра не перевищує 1,3 дитини. Середня тривалість життя чоловіків у Дагестані — 68 років, а в Росії — 58.
Експерт із питань російського ісламу Олексій Малашенко говорить: «Істинна проблема не в збільшенні чисельності ісламського населення, а в демографічній кризі російського населення. І, звичайно ж, для росіян православ’я не має тієї сили і значення, як іслам для мусульман. Це не означає, що за декілька років Росія стане мусульманським суспільством, хоча, можливо, за півсторіччя на нас чекають деякі сюрпризи». А в короткотерміновій перспективі ця тенденція зачіпає лише Північний Кавказ, де частка етнічних росіян стрімко знижується, а також Москву, де частка мусульман зростає. У столиці, яка в останні два роки стала регулярним об’єктом терористичної діяльності чеченських бойовиків, зараз проживає близько півтора мільйона мусульман, у тому числі майже сто тисяч чеченців, які часто переслідуються міліцією та скінхедами. За словами Олексія Малашенка, «ісламофобія та ксенофобія, а також російські націоналістичні рухи на піднесенні. Наразі, незважаючи на всі конфлікти, ситуація доволі стабільна, але не думаю, що це триватиме довго». (Джеремі Пейдж)
