Будівництво, що обіцяє перетворення занедбаного заводу з ремонту військової техніки «Арсенал» на культурний центр світового рівня, вже розпочате. На об’єкті з’явилося близько десяти одиниць будівельної техніки, зокрема декілька екскаваторів, які безжалісно виколупують трьохсотрічне цегельне мурування. Тим часом, виявилося, що навіть архітектори «Укрндіпроектреставрація» — проектної організації, якій КМДА замовила розробку проекту майбутнього «Мистецького Арсеналу» — практично не уявляють, якою ж буде ця споруда. Проект не те що не закінчено, він навіть ще не визначений в цілому! Тому що вже на початковому етапі фахівці вельми шанованого профільного інституту раптом зайшли в глухий кут. Нагадаємо, ще взимку Президент ухвалив рішення про будівництво «Мистецького Арсеналу» — музею нового покоління, який має бути не гіршим за найвідоміші й наймасштабніші в Європі. А 3 березня підписано відповідне розпорядження Кабінету міністрів України про створення тут «культурно-художнього та музейного комплексу». Причому на чітко обмеженій території колишнього заводу, будівля якого займає площу 23,5 тисячі квадратних метрів. При складанні проектного завдання представлено перелік об’єктів, які замовник хотів би побачити на згаданому місці. Це експозиційні площі, бібліотека, готель, паркінг, концертний зал, ресторани, господарські приміщення і ще багато чого. Такими є побажання міністра культури. Подібні набори мають у своєму розпорядженні найсучасніші музейні комплекси, куди люди приходять не на кілька годин, а проводять цілі дні. Причому все це велено спорудити в найкоротші терміни, а тому, всупереч встановленим правилам, будівельні та проектні роботи вирішено виконувати одночасно. За попередніми розрахунками архітекторів, для того, щоб розмістити все зазначене замовником, знадобиться площа щонайменше вчетверо більша — близько 100 тис. кв. метрів. Але очевидно, що для цього будівлю доведеться добудовувати — якщо не угору, то вглиб. Саме тому на деяких з шести представлених варіантів проекту з’явилися трирівнені підвальні приміщення, всілякі варіанти зведення купола над внутрішнім двором, де планується обладнати трансформований зал органної музики та інше. Але навіть при такій винахідливості архітекторам вдалося викроїти лише 63 тис. кв. метрів корисної площі. Крім того, за твердженням музейних працівників, музей, який претендує на серйозну міжнародну співпрацю (наприклад, проведення солідних виставок, на яких би сміливо виставлялися експонати, скажімо, з Дрезденської галереї або Лувра), повинен мати свій «завод з виробництва повітря» — для підтримки в експозиційних приміщеннях потрібної температури та вологості. Словом, казкової рукавички зі старого «Арсеналу» не вийде, і становищу його проектувальників не позаздриш. А тому вони були змушені цього тижня звернутися до Містобудівної ради при головному архітекторі Києва за допомогою та рекомендаціями. Заступник начальника Головного управління культури, мистецтва та охорони культурної спадщини Руслан Кухаренко нагадав присутнім історію цієї будівлі. Вона була зведена 1783 року за найвищим царським указом. Над головним входом досі зберігся вензель імператриці Катерини, яка любовно називала цю споруду «мій фарфоровий Арсенал» — саме при його будівництві вперше в Києві була використана не червона, а жовта цегла. І хоча час будинку не пощадив і від колишньої будівлі тут залишилося не так уже багато, це єдина в Києві автентична пам’ятка XVIII століття, яку треба берегти як безцінний діамант. Крім того, Руслан Олексійович нагадав, що старовинна цитадель була збудована на місці монастиря, настоятелькою якого була Марія-Магдалина — мати гетьмана Мазепи. Відомо, що на цій території міститься близько сотні поховань і багато інших археологічних цінностей, які нам іще належить знайти й зберегти для нащадків. Що ж до недавно ухваленого Закону «Про охорону культурної спадщини», то він сформульований гранично зрозуміло: пам’ятки історії та архітектуру національного значення можна тільки реставрувати й пристосовувати, але ніяк не перебудовувати й реконструйовувати. А ось глава Держкомітету охорони культурної спадщини Микола Кучерук історичні факти оцінює зовсім інакше. Він вважає, що ця фортеця була збудована за наказом Петра I для знищення України та пригноблення її народу. Чи треба нам сьогодні охороняти й відновлювати такий об’єкт?.. На думку М. Кучерука, сьогодні набагато важливішою є думка людей, які хочуть бачити Україну вільною та щасливою, тобто нинішньої влади, яка і є замовником і інвестором майбутнього будівництва… Прозвучала також і інша думка — мовляв, замовнику потрібен свій розважальний центр і музей при ньому. І в тому, що це черговий бізнес-проект державного масштабу, сумнівів не залишається. Словом, обговорення, в якому раз у раз проглядав політичний і ідеологічний підтекст, перемежалося фактами, що говорять самі за себе. Наприклад, начальник «Київглавекспертизи» Анатолій Кармінський вважає, що формально у Міськради взагалі немає підстав розглядати запропонований проект. Спочатку слід грамотно сформулювати завдання на проектування з урахуванням функціонального використання приміщень і орієнтувальної площі, і лише після цього, якщо треба, узгодити його з Міністерством культури. Будівля не витримає такого навантаження, й закон не терпить наруги над пам’яткою… Тут не проведені ні геологічні, ні археологічні дослідження, що треба зробити в першу чергу. Тим часом на виконання підрядних робіт уже витрачена значна сума. Архітектор Янош Віг висловив думку, що не можна віддавати «Арсенал» на відкуп міській владі — це справа державного масштабу. А передусім треба винести на обговорення Верховної Ради питання про статус цієї пам’ятки та ставлення до неї. Можливо, буде ухвалене необхідне доповнення до Закону «Про охорону культурної спадщини» або ж «Арсенал» пройде окремим рядком. Це лише початок здійснення загальної програми «Цитадель» і надалі виникнуть аналогічні питання й проблеми. До речі, свого часу у Франції була розроблена розрахована на 20 років державна програма, завдяки чому там виник такий всесвітньо відомий об’єкт культури як центр Помпіду.
