Найближчими днями на уряд України чекає серйозне випробування — переговори з Росією щодо постачання газу. «Вічна» для економіки України проблема російських енергоносіїв знову загрожує зростанням тарифів на газ для українських громадян. А у більш загальному сенсі експерти вже говорять про виникнення системної глибокої енергетичної кризи, яка може вдарити по всій економіці нашої держави.
Вісім місяців діяльності нової влади — достатній термін для того, щоб гарантувати людям, що парламентські вибори не призведуть до гіперінфляції, реприватизація — до втрати працівниками своїх робочих місць, що найменш забезпечені громадяни не постраждають внаслідок товарних криз, з якими уряд постійно бореться. Революція відбулася, і люди хочуть замість гасел почути звіти про виконані обіцянки. Восени все це захоче почути і парламент.
Політика популістських заяв — це неминучий шлях у глухий кут, до загального занепаду економіки. Тому сьогодні потрібно не звинувачувати і обіцяти, а виконувати програму дій уряду, — нагадаю, що сама ж прем’єр-міністр Юлія Тимошенко заявляла у Верховній Раді, що цей документ має на меті відродити віру українських громадян в Україну. Діяльність нинішнього уряду — це політика обіцянок і проїдання. Пообіцяли, проїли, а в результаті ціни ростуть, виробництво занепадає, ринок у стані лихоманки.
Країні насправді потрібна економічна політика розвитку. Держава повинна створювати умови для якісних змін перш за все на виробництві — там, де людина отримує робоче місце і заробітну платню, там створюється кінцевий продукт і прибуток, з якого держава отримує податки і витрачає їх на соціальну допомогу, науку, культуру, медицину та освіту. Іншої моделі розвитку людство не придумало. Якщо уряд зможе створити такі умови, то бізнесмени самі виконають більшість обіцянок Президента і уряду щодо створення мільйонів робочих місць і щодо покращання соціального становища громадян.
Така стратегія розвитку повинна базуватися на агресивній промисловій політиці, сучасній аграрній політиці і проведенні гуманітарної реформи.
Україна має розвинену металургію та хімічну промисловість — це ефективні галузі, їм не слід заважати. Однак акцент необхідно робити на галузях, у яких виробляється продукція з високою доданою вартістю і яка має попит на внутрішньому ринку: на машинобудуванні, легкій та переробній промисловості, будівництві. Сучасна економіка — це економіка високих технологій, ці галузі потребують розробки довгострокових національних програм та інвестицій.
Переконаний, що майбутнє сільського господарства — за великими фірмами, які здатні закуповувати дорогу техніку, проводити меліорацію земель, займатися селекцією. Таким фірмам значно легше отримати кредити, ніж фермерам. Також потрібні прозорі правила оренди землі. Не варто поспішати з продажем земель, адже це стратегічний ресурс держави, чіткі правила довгострокової оренди не гірші, ніж продаж землі.
Гуманітарна реформа має відбуватися за рахунок народних коштів. Україна має пенсійні і страхові фонди, і кошти, які вони мають, повинні працювати на людей. Необхідно створити умови, щоб було вигідно фінансувати сучасні медичні коледжі, наукові центри, освітні інституції. Лікарі, освітяни і науковці — це люди, які здатні принести більший прибуток державі, ніж будь- який робітник. А те, що держава не вміє рахувати цей прибуток і принижує цих людей, перетворюючи їх на жебраків — це ганьба. Гуманітарна реформа також повинна започаткувати адресну допомогу для соціально незахищених громадян — пенсіонерів, інвалідів, одиноких матерів. До «адресного пакета державної підтримки» повинні входити компенсація з житлово-комунальних платежів, безплатна медична допомога, пільги на користування транспортними послугами.
Серйозної уваги уряду потребує галузь енергетики і енергетичної безпеки. Замість пошуку ефективної енергетичної стратегії уряд продовжує діяти конфліктними методами — шукає винних у прорахунках кількарічної давнини. У результаті дії уряду все менше нагадують турботу про українців, а все більше схожі на піар-кампанію напередодні парламентських виборів 2006 року.
Нова енергетична стратегія повинна базуватися на рівноцінному розвитку зовнішніх джерел надходження енергоносіїв із внутрішніми (третина енергоносіїв — з Росії, третина — з Азії, і третина — власного видобутку). Причому співпрацю із зовнішніми постачальниками необхідно будувати на спільній вигоді за довгостроковими домовленостями: Україна забезпечує транзит, а у відповідь отримує постачання енергоносіїв для власних потреб без ризиків та зривів за прийнятними цінами.
Важливо розвивати внутрішній видобуток енергоносіїв, проводити оновлення добувної галузі та залучати інвестиції. Україна також повинна нарощувати обсяги експорту електроенергії.
Україна — надзвичайно енергозатратна країна, а тому необхідно реформувати систему контролю за використанням енергоресурсів. Тому з одного боку необхідно проводити реформу комунального господарства, застосовувати досвід використання міні-електростанцій та економічного опалювального устаткування. З іншого боку — слід розробити національну програму енергозбереження в усіх галузях виробництва.
Ще одним кроком має стати створення національних вертикально інтегрованих компаній в паливно-енергетичному комплексі, які зможуть охопити весь енергетичний цикл — від розвідки і добування енергоносіїв до їх переробки, транспортування і реалізації.
Це стратегія, яка може вилікувати українську економіку від нефаховості. Важливо, щоби виконавчі органи влади почали діалог з політичними силами і парламентом, інакше кризи будуть тривати доти, доки логіка популістського зиску переважатиме здоровий глузд та національний інтерес під час ухвалення політичних рішень.
