Японське садове мистецтво — унікальне явище, хоч і зазнало впливу китайської культури. У китайців у ставленні до природи переважав погляд філософського розуму, а в японців на перше місце вийшло емоційно-естетичне переживання.
Японські сади — справді простір для стихій і уяви, своєрідне вікно до іншої реальності. Водночас вони залишаються садами, якими людина може милуватися як нескінченною красою природи.
…Це куточок живої природи, виконаний в мініатюрі. Навіть зовсім маленькі пейзажні композиції пов’язані з серйозними роздумами над світом природи. Основні ознаки такого саду — обов’язкова наявність каменю і гальки, моху й невисоких рослин із урахуванням періоду їхнього росту і цвітіння, асиметрія композиції. Для імітації природних об’єктів використовують різні матеріали: наприклад, великий камінь зображує гору, маленькі камені — водоспад, гравій або галька — море… При створенні японських садів практично не застосовуються суворі лінії, а переважаючими кольорами є зелений, сірий і коричневий. Відкриті простори — невід’ємна риса японського саду.
Суте-ісі — мистецтво розставляння каменів вважалося головним у роботі дизайнера японського саду. «Сядемо в тиші та зануримося в споглядання саду каменів… Зосередившись на нерухомому, відчуваєш рух високих ритмів…» Камені втілюють світлу, позитивну чоловічу силу — янь… Кожний камінь підбирається за формою, фактурою, кольором, при цьому дуже важливо, щоб вони не лежали кожен окремо, а органічно вписувалися б у ландшафт, тим самим, створюючи ілюзію, що поверхня, на якій лежать камені — це лише мала частина того, що сховано всередині... За своєю природою камені частіше за все мають вулканічне походження (оскільки Японія — ряд вулканогенних островів) — андезит, граніт, хлорит і базальт, використовується також туф. Композиція складається частіше за все з непарного числа каменів: сім, п’ять, три. Їх встановлюють на поверхні або частково заривають у грунт, іноді похило, під кутом до поверхні землі. Кам’яні стежинки — невід’ємний елемент японського саду, при цьому камені укладають так, щоб довга вісь каменя була спрямована перпендикулярно напрямку стежинки, а нерівний бік каменя заривають у землю.
…Якщо камені в японському саду символізують гірські землі Японії й чоловічу силу янь, то вода втілює її швидкі ріки й тихі озера, та є символом негативної, темної, м’якої, жіночої сили інь. Їхнє вічне протистояння і нерозривна єдність, згідно зі стародавнім космогонічним дуалізмом, є основою існування світу.
У японському саду вода може бути представлена у вигляді гірського озера, оточеного високими скелями і вічнозеленими чагарниками, або озером, оточеним трав’янистою рослинністю у сільській місцевості. А може, це буде дзюркотливий струмок, звивистий лінивий потік або оточена каменями водойма, що виникла з джерела. А водоспад був завжди однією з найулюбленіших деталей саду, місце для нього обиралося зазвичай далеко від житла, але так, щоб було чути шум води, а місячної ночі було видно відблиски струменів…
Добираючи рослини, пам’ятайте, що в японських садах досить небагато кольорів, переважають вічнозелені дерева й чагарники, при цьому дуже важливо враховувати забарвлення листя, форму крони, декоративність кори — адже сад має милувати око і зберігати красу весь рік! Найулюбленіша рослина — сосна, символізує довголіття, з квітучих дерев перевага надається сливі, а з чагарників — рододендрону. У композиції більш темні рослини розміщують на задньому плані, а світліші — на передньому, це створює відчуття глибини простору саду. Ландшафтний архітектор розташовує рослини так, щоб вони утворювали групу, але, щоб кожну з них можна було роздивитись з усіх боків.
Велике значення надається декоративним елементам саду: кам’яним ліхтарям, місткам, перголам, огорожам із бамбуку. Традиційний елемент японського саду — цукубаї, — це кам’яна чаша з водою у вигляді бочки (висотою 20—30 см.), в якій традиційно мили руки під час чайної церемонії. Зазвичай цукубаї розташовують на низькому невеликому рівному майданчику перед кам’яною стіною, живоплотом або в центрі саду, біля нього встановлюють кам’яний ліхтар.
Однак потрібно пам’ятати, що огорожі, живоплоти в саду не повинні закривати його від навколишнього світу. Японський сад — це дзеркало природи, і природа відбивається в цьому саду… Цей принцип — головний при оформленні японського саду. Такий сад — мініатюра, яка створена всередині мініатюри природного світу, частина природи, така ж, як і витвір мистецтва.
