Політична криза в Болгарії фактично була неминучою. Результати парламентських виборів, які лише місяць тому пройшли у країні, залишали дуже мало шансів на інший варіант розвитку подій. Тоді «Коаліція за Болгарію», в якій головну роль відіграють соціалісти (колишні комуністи), отримала 31% голосів виборців, що дало їй лише 82 депутатськi місця у Народних зборах із 240-ка. Другим прийшов «Національний рух за Сімеона Другого» (голову попереднього уряду), який отримав 19,88%, або 53 депутатськi місця, втративши порівняно із попередніми парламентськими виборами понад 23% голосів виборців.
Особливістю цього парламенту є найбільша за останні 15 років кількість партій (усього — сім), які подолали 4%-вий бар’єр і пройшли до вищого законодавчого органу країни. Справжнім скандалом стали 8,16% ультраправої Коаліції за національне об’єднання «Атака», яка виступає проти участі країни в НАТО, проти діяльності МВФ, Світового банку, за перегляд стосунків із ЄС. «Атаку» характеризують як «антисемітську» та «антициганську» політичну силу. Її маленька перемога ознаменувалася появою свастики на вулицях болгарського порту Бургас та на пам’ятнику радянським воїнам.
Лідера переможців Сергія Станішева чекав справжній крах у стінах парламенту. І цей крах настав саме цього тижня. Він був обраний прем’єр-міністром із перевагою лише в один голос пізно ввечері в середу. І тільки через кілька годин з’ясувалося, що новий голова уряду залишається… без уряду. Усі висунуті ним кандидатури на посади міністрів депутатами були відхилені. Ситуація склалася патова, оскільки переможцем із неї не може вийти ніхто. А політичне життя по суті є паралізованим.
Рiч у тiм, що в Болгарії — парламентсько-президентська система демократії. Справжнім лідером країни є голова уряду, а сам уряд формує парламентська більшість. Проблема полягає в тому, що саме цієї більшості болгарським соціалістам сформувати так і не вдалося. Єдиний, хто погодився поки що увійти із ними в коаліцію — це мусульманський Рух за права та свободи — 12,68%, або 34 місця. За конституцією Болгарії, якщо соціалісти виявляться неспроможними створити коаліцію більшості — мандат на формування уряду перейде до другої за кількістю депутатів партії. Тобто — до Сімеона Сакскобурготського, якому населення країни в принципі продемонструвало на останніх виборах недовіру. Але і в цієї партії обов’язково виникнуть аналогічні проблеми. Колишній прем’єр-міністр та лідер партії, яка також пройшла до Народних зборів — «Демократи за сильну Болгарію», Іван Костов уже заявив, що не підтримує надання Сімеону Сакскобурготському вдруге мандату на формування уряду. «Об’єднані демократичні сили» також заявили, що на сьогодні їхньою головною метою є недопущення створення лівоцентристського уряду. Тобто союзу лівих із Сімеоном Другим. Причини такої непопулярності лежать, перш за все, в економічній площині. Болгарія сьогодні — одна з найбідніших країн Європи. Середній дохід на душу населення тут складає близько 210 євро на місяць, величезне безробіття, по кількості заробітчан у Європі Болгарія може скласти конкуренцію Україні, не подолана корупція. Щоправда, все це чомусь не завадило країні отримати разом із Румунією запрошення на вступ до ЄС у 2007 році.
Перемога на виборах соціалістів свідчить не стільки про їхню популярність, скільки про непопулярність тих політичних сил, які вже були при владі, доки самі соціалісти (десь вісім років) перебували в опозиції. Звідси й такий загальний результат голосування — жодна партія в країні не є об’єктивно першою. Жодна партія не отримала більшостi. А отже — жоден політичний лідер не є лідером всієї нації. За умови такої протидії партії екс- царя Сімеона II, скоріше за все, так само не вдасться сформувати уряд. Тоді президент має право попросити зробити це будь-яку іншу партію в парламенті. Якщо й вона зазнає невдачі — оголошуються нові вибори. Восени цього року.
Звісно, такий розвиток подій нікого в Народних зборах не влаштовує. Тим паче, що і єврочиновники не забарилися із реакцією, пригрозивши, що якщо стабільний уряд у Болгарії не буде сформовано, вступ країни до ЄС може бути відкладено. Адже хто тоді буде проводити всі необхідні реформи?
Тож, як і слід було чекати, сьогодні болгарські політики вступили у стадію «великого торгу». Робота парламенту не зупиняється навіть уночі. Склалася досить пiкантна ситуація, коли не переможець, більше того — політична сила, яка стрімко втрачає свою популярність, — «Національний рух за Сімеона Другого» має можливість диктувати основні умови у переговорному процесі зі створення широкої багатопартійної коаліції. Тим паче, що президент країни Гергій Пирванов днями вже заявив, що готовий віддати мандат на формування уряду Сімеону II. Прибічники царської особи готові прийти на допомогу своїм конкурентам, але, звісно, на певних, дуже вигідних для себе умовах. Може скластися навіть так, що лідер соціалістів Сергій Станішев так і не стане головою уряду. Сімеону II, напевно, дуже хочеться увійти в історію як людині, котра підписала договір про вступ Болгарії до ЄС. (До цього в принципі його уряд країну і привів). У нього, схоже, з’явився такий шанс...