Починаючи з 11 вересня 2001 року, публікації про ісламський тероризм полилися рікою. Але майже ні в яких кримінологічних, політичних, культурно-релігійних або економічних дослідженнях з приводу походження й суті глобального джихаду не використовувалися сучасні соціально- економічні методи дослідження. Як правило, за аргументи беруться окремі події (наприклад теракти) або суб’єктивні оцінки (наприклад значення палестинського конфлікту).
Двоє американських науковців уперше здійснили спробу дослідити дії терористів у західних країнах за допомогою кількісних методів. При цьому Роберт Лейкен і Стівен Брук з вашингтонського дослідницького інституту Nixon Center дійшли несподіваних висновків: вони з’ясували, що найбільше ісламське терористичне угруповання в Європі та Північній Америці зародилося не на Близькому Сході або в країнах, що розвиваються, а на самому Заході. Вони також виявили зв’язок між тероризмом і міграцією. Більшість терористів, що діють на Заході, є імігрантами.
В основу дослідження була покладена створена вченими база даних, до якої було занесено 373 терористи, які в період з 1993 по 2004 рік були притягнуті до суду, осуджені або вбиті в Північній Америці й Західній Європі. Перші результати досліджень було зафіксовано вченими в червні 2005 року в документі, що раніше не публікувався. Дані зібрано з відкритих джерел: з повідомлень ЗМІ, урядових і судових документів, а також з публікацій дослідницьких інститутів і неурядових організацій. До бази даних було занесено тільки членiв «транснаціональних сунітських терористичних угруповань», яких можна знайти в мережі «Аль- Каїди». Палестинські угруповання або, наприклад, ліванський «Хезболлах» не враховувалися, оскільки їхні дії розглядалися як «локальні», спрямовані проти Ізраїлю.
На основі цієї бази даних було зроблено цікаві висновки. Наприклад, спростовується поширена думка про те, що тероризм — це здебільшого проблема Близького Сходу. Менше ніж половина зареєстрованих Лейкеном і Бруком терористів народилися на Близькому Сході. 41% мають громадянство країн ЄС або США, а 36% — країн Магрібу. Лише 17% терористів були родом з однієї з основних арабських країн (до них автори відносять Єгипет, Ірак, Йорданію, Сирію, Ізраїль, Ліван і країни Аравійського півострова). 3% родом з азійських країн, таких, як Малайзія, Індонезія, Індія і Пакистан.
Із зібраних матеріалів видно, що іміграція та географічна близькість до мусульманського світу грали важливу роль у формуванні терористичних осередків у західних країнах. У Європі більшість терористів (59%) — вихідці з країн Магрібу, сусіднього регіону. Це може бути пов’язано з тим, що імігрантів з Північної Африки в Європі найбільше. Понад два мільйони алжирців, марокканців і тунісців легально проживають у ЄС. У чотирьох європейських державах більшість терористів були з тієї країни, з якої найбільше імігрантів: у Франції 33% терористів були з Алжиру, в Іспанії — 38% з Марокко, в Бельгії — 50% з Марокко й у Великiй Британії терористи були в основному південно- азійського походження.
Тільки у двох країнах ЄС не простежувалося очевидного зв’язку. В Італії більшість терористів (65%) були з Тунісу, хоча їх там набагато менше, ніж марокканців, крім яких є ще й досить велика кількість албанців і сенегальців. У Німеччині також не було зареєстровано терористів турецького походження, хоча турки тут переважають у мусульманському населенні. Основна маса терористів у Німеччині — з Алжиру та Сирії. Лейкен і Брук доходять висновку, що не всі імігранти — терористи, але що більшість терористів — імігранти.
Обидва науковці спробували також з’ясувати, яким шляхом терористи потрапляють у західні країни. Однак зібрані дані не дають повної картини, бо лише в 55% випадків (для 206 осіб з 373) є інформація про те, як вони в’їхали до країни. Проте виявляється, що нелегальний в’їзд до країни, за чим так стежать західні власті, не впливає на те, чи стане людина терористом. Лише 6% терористів в’їхали до країни нелегально. У 33% була віза, у більшості випадків це були туристичні або студентські візи. 23% отримали притулок у західних країнах, а у 38% було європейське громадянство. Цікаво, що 9% терористів було навернуто до ісламу з іншої релігії, й це досить велика кількість. Це підтверджує інформацію спецслужб про те, що «Аль-Каїда» посилено намагається завербувати осіб з «нехарактерною» зовнішністю, представників іншого віросповідання та жінок.
Обидва дослідники зі своєї бази даних отримали інформацію про те, як «Аль-Каїда» організує теракти. Вони виявили різницю в організації терактів в Європі і США. У Європі 27 операцій було проведено цілою групою терористів, у США — тільки сім. Там частіше діяли терористи-одинаки. Вчені пояснюють це тим, що в Європі мусульмани живуть більш компактними групами, що полегшує формування осередків. Примітно, що основою осередків часто стає національність або іміграція. Наприклад, теракти 11 вересня були організовані здебільшого арабами, теракти в Мадриді — марокканцями, а в Лондоні 7 липня діяли пакистанці. Угруповання «Аль-Каїди» виникають головним чином на базі належності до однієї родини, національності, села, регіону або на основі дружніх стосунків.
Вчені спробували зробити із зібраних даних висновок про потенціал ісламського тероризму в Європі. Більше за інших радикалізовані Велика Британія, Іспанія, Італія та Бельгія. Відсоток терористів у цих країнах значно вищий порівняно з відсотком мусульман, що проживають там, від загальної кількості мусульман у Європі. Наприклад, у Великiй Британії проживає 20% усіх терористів у Європі, а мусульман усього 12% від загальної кількості тих, що живуть у Європі (Іспанія: 18% і 8% відповідно, Італія: 15% і 8%, Бельгія: 7% і 3%). Найбільша кількість терористів (22%) — з Франції, там же живе й більшість мусульман у Європі (34%). У Німеччині ж мусульманський екстремізм не дуже поширений. Тут живе чверть усіх європейських мусульман, але терористи — вихідці з Німеччини становлять всього 9%.
