Нинішній глава Служби безпеки України Олександр Турчинов — без сумніву, найнетиповіший керівник цієї структури за всю її історію. Недавній опозиціонер, причому — з репутацією одного з найзапекліших ворогів системи, економіст за фахом, в «органах» ніколи не працював, у вільний від роботи час веде пасторську службу баптистської церкви. Та в ході розмови з ним швидко приходиш до думки: в кріслі головного «есбеушника» Турчинов — тепер більш усміхнений та не такий категоричний, як раніше, — виглядає не менш органічно, ніж у амплуа невгамовного опозиціонера. Хто заважає розкриттю справи Гонгадзе? Чому в Україні не зникає корупція? Що лежить у сейфі голови СБУ? Відповіді на ці та інші запитання — в ексклюзивному інтерв’ю «Дню».
— Cкоро півроку, як ви — глава СБУ. Коли Президент України Віктор Ющенко в сесійній залі парламенту оголошував про ваше призначення, він порадив депутатам міцніше триматися в кріслах. Чи стали ви «своїм» у цих стінах?
— Що стосується понять «свій-чужий» — такі питання краще було б задати моїм підлеглим. Я вважаю, що відчуваю дихання служби та розумію завдання, які перед нами стоять.
— На початку своєї каденції Президент Ющенко заявляв, що в липні цього року справа Гонгадзе буде передана до суду. Липень вже закінчується, а «віз і нині там». Слідству заважають?
— Сісти на лаву підсудних повинні не тільки виконавці, але й замовники. Останніх засудити завжди досить важко. Виконавців слідство всіх знає. Кілька знаходяться в слідчому ізоляторі, ще один переховується за межами країни. В убивць власної мотивації злочину не було, вони виконували замовлення — це абсолютно зрозуміло. Залишається лише перекинути місток від виконавців до тих, хто замовляв вбивство. З відходом з життя екс-міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка це зробити досить важко. Зв’язуючою ланкою міг бути генерал Пукач. Але він не почне давати покази, поки не буде затриманий. Ще один «місточок» — інформація від майора Мельниченка. Саме тому ми прийняли рішення про проведення експертизи плівок Мельниченка, отримавши на це офіційне доручення від Генпрокуратури. Але одне діло — журналістське розслідування. Інше — кримінальне. Тут повинна бути витримана вся процедура. У випадку підтвердження автентичності голосів, які є на плівках, змісту розмов та відсутності монтажу — я думаю, це дасть можливість слідству просунутися і у відношенні замовників убивства Георгія Гонгадзе.
— Ви уявляєте собі на лаві підсудних тих, чиї голоси звучать на плівках?
— Я уявляю відповідальність будь- кого, хто вчинив злочин. Перед законом усі повинні бути рівні.
— Пікантність ситуації полягає в тому, що на фрагментах плівок, де обговорюється доля журналіста Георгія Гонгадзе, звучать голоси не лише представників старої владної команди. Є там голоси й тих, хто й понині у високих кріслах. Вони на вас не намагаються тиснути у зв’язку з розпочатою експертизою?
— Я належу до тих людей, які звикли до тиску. Я був у складніших життєвих ситуаціях, ніж знаходжуся зараз, працюючи главою СБУ. Як правило, тиск на мене закінчувався проблемно для тих, хто намагався це робити.
— Дивно, що й досі Пукача не знайшли. Складається враження, наче хтось дав команду не шукати...
— Проводячи оперативний супровід справи Гонгадзе, СБУ вийшла на ще кількох фігурантів справи, з якими ми зараз серйозно працюємо. Причому працюємо, не ставлячи до відома тих, хто може свідомо робити виток інформації. СБУ ніколи не афішує здобутки, поки нема остаточного результату. В нас немає потреби запрошувати через ЗМІ когось на допити, оголошувати, що ми когось шукаємо. То ж, повторюю, є ще кілька фігурантів, про яких слідство з самого початку чомусь забуло. Хоча вони теж були учасниками подій, і не могли не бути в курсі того, що відбувалося у зв’язку з загибеллю Георгія Гонгадзе. Наскільки мені відомо, Генпрокуратура вже хоче передавати справу стосовно безпосередніх виконавців злочину до суду. Це їхнє право. Наше ж завдання — працювати, щоб справу довести до кінця.
— Генеральна прокуратура відкрила кримінальну справу проти адвоката Андрія Федура, у зв’язку з чим він може бути відсторонений від ведення справ. Чи не є це способом прикрити справу Гонгадзе, адже нею теж займається Федур?
— Я не можу коментувати дії Генпрокуратури. Вона має право нагляду над СБУ, а не навпаки.
— Днями на прес-конференції ви висловили сподівання, що кабінети Президента, прем’єра, інших керівників держави більше ніхто не «слухає». Отже, твердої впевненості в цьому ні в кого немає?
— Безпосередньо за кабінети перших осіб держави відповідає Управління державної охорони. То ж доводиться лише сподіватися, що професіоналізм наших колег на належному рівні. Що стосується ширшого периметру охорони — збереження державної таємниці в масштабах держави, то це — наша відповідальність. І ми робимо все, щоб «проколів» не було. Хоча розвиток технологій робить свою справу: щоб прослухати якийсь кабінет, сьогодні немає необхідності підкупляти охорону чи прислугу. Є супутникові та інші новітні технології. Але СБУ теж не стоїть не місці, у нас є потужний науково-технічний центр, який займається цією проблематикою.
— На тій же прес-конференції ви привели величезну масу даних про економічні злочини, вчинені в Україні в 2005 році. Навіть не спеціалістові очевидно, що більшість з цих злочинів неможливі без корупційних діянь державних посадовців (махінації з ПДВ тощо). Виходить, корупції в країні не меншає?
— Багато злочинів, які ми сьогодні розкриваємо та передаємо до суду, походять зі старої влади. Починаючи від схем по ПДВ, вивозу капіталів і закінчуючи проблемами Мінтрансу та нафтогазового комплексу. Оцінити у відсотках нинішній рівень корупції по відношенню до попереднього періоду я не берусь. Єдине, що можу сказати, — ми докладаємо максимум зусиль, щоб локалізувати такі явища. У зв’язку з корупцією вже затримано багато людей, які прийшли у владні структури у цьому році. Це — рівень обласних адміністрацій, відповідальних працівників міністерств і відомств. На жаль, залишився головний стимул корупції — спокуса давати хабарі у зв’язку з існуванням чиновницьких бар’єрів. Поки ми не проведемо серйозної роботи з дерегуляції економіки, поки треба буде десять кабінетів пройти, щоб зробити елементарну річ, спокуса залишиться і корупція процвітатиме.
— Але ж є ще питання кадрової політики. Як так виходить, що навіть серед губернаторів, голів райдержадміністрацій знаходяться люди з судимостями, іншими рисами біографії, абсолютно не сумісними з державними посадами? Куди дивиться СБУ?
— Є така проблема. Я вже багато разів ініціював вирішення цієї проблеми, зараз збираюся знову вносити чергові пропозиції главі держави. В жодній цивілізованій країні світу людину не призначать на серйозну посаду, поки вона не перевірена спецслужбами. У нас, на жаль, це поки що факультатив.
— Тобто реально ніхто не перевіряє?
— Перевіряють, але робиться це безсистемно. Найчастіше нам перед призначенням дають перевірити людину, яку не хочуть призначати. Втім, панове, яких призначили, все одно потім потрапляють до нас. А саме — коли займають високу посаду, яка потребує доступу до державної таємниці. Буває, ми виявляємо, що людина приховала свою судимість або інші важливі фрагменти своєї біографії. В результаті ми скасували з лютого поточного року допуск до державної таємниці 125 чиновникам різного рівня.
— Але ж це не означає звільнення?
— У тому то й біда. За логікою державного будівництва скасування допуску було рівнозначно звільненню з роботи. Зараз, на жаль, це не завжди спрацьовує. Виходить парадоксальна ситуація — державу має представляти людина, якій не можна довіряти державну таємницю. Ми ставимо це питання перед Президентом. Очікуємо президентський указ, яким державним службовцям буде заборонено займати посади з допуском до державної таємниці, якщо такого допуску вони не отримають в СБУ.
— Протистояння та конфлікти між вищими посадовими особами держави вже помітні неозброєним оком. Чи не загрожує це явище безпеці України?
— Так, внутрішні конфлікти небезпечні для влади, а нестабільна влада є загрозою для безпеки держави. Тут також є проблема. Але над цим повинні працювати політики, а не СБУ.
— Сьогодні соратники Віктора Ющенка вже масово скаржаться, що не можуть зустрітися з главою держави. Чи існує проблема інформаційної ізоляції Президента України?
— Я не можу оцінити обсяг інформації, який надається Президенту, — це прерогатива його апарату. Як глава СБУ з главою держави я маю можливість спілкуватися вільно — як в усній, так і в письмовій формах. Вважаю, Президент може адекватно оцінювати ситуацію в державі на підставі тієї інформації, яку він має.
— Ваш колишній соратник по фракції Степан Хмара в інтерв’ю «Дню» повідомив, що вже існує достатня кількість підписів народних депутатів за внесення подання до Конституційного Суду з приводу законності голосування по політреформі, яке відбулося між другим та третім турами президентських виборів. За словами Хмари, ці підписи заховані у вашому сейфі. Коли думаєте давати їм хід?
— Можу відкрити сейф — ніяких підписів там нема.
— А де ж вони зараз?
— Наскільки мені відомо, ті підписи депутати вже повинні були віддати до Конституційного Суду. Але наголошую — СБУ питаннями конституційної реформи не займається. Я думаю, щодо підписів пан Хмара пожартував.
— А що взагалі є у сейфі глави СБУ?
— Державні секрети.
— Ви особисто, як і раніше, не сприймаєте політреформи?
— Це сьогодні не моя компетенція. Яка буде Конституція, таку й захищатимемо.
— Опозиція, і не лише вона, говорить, що на майбутніх парламентських виборах буде широко застосовуватися адмінресурс. Як СБУ збирається утриматися від участі у виборчому процесі?
— Поки я сиджу в цьому кабінеті, СБУ політикою займатися не буде. В іншому випадку я просто подам рапорт про відставку.
