Громадські слухання на тему реалізації адмінреформи в селищі міського типу Макарів Київської області закінчилися суспільним непослухом. І роздратований неготовністю макарівців «до європейських стандартів життя» ідеолог реформи Роман Безсмертний заявив, що подає у відставку з посади віце-прем’єра з питань адміністративно-територіальної реформи. За словами Р. Безсмертного, в ході громадських слухань із адмінреформи в Макарівському районі Київської області в суботу він почув багато неправди. «Я бачу, що вся система влади працює проти нового Президента», — сказав Р. Безсмертний, додавши, що не хоче «брати участі в цій виставі». Відповідаючи на запитання, чому, на його думку, жителі Київської області так агресивно налаштовані проти адміністративно-територіальної реформи, Р. Безсмертний сказав, що головною дійовою особою в цьому є «районна номенклатура». «Нікого не цікавлять умови, усіх цікавлять посади», — зазначив віце-прем’єр, додавши, що нікому не цікаво обговорювати питання про те, як житимуть люди та що отримає кожен громадянин у результаті проведення реформи.
Насправді, як стало відомо «Дню» з розмови з однією з мешканок Макарова, людей саме дуже цікавило те, як вони житимуть після реформи. Проте перспективи, описані в брошурі під назвою «Проект суспільного обговорення адміністративно-територіального устрою (Київська область)», яку макарівцям роздали ще в червні та яка була для них головним джерелом ін формації про майбутні перетворення, їх радше лякали, ніж радували. По-перше, своєю невиразністю. По-друге, невизначеністю — пропонувалося сім різних проектів реформи їхнього району, причому жоден із них не здавався жителям району привабливим. Так, макарівці стверджують, що із 36 наявних сільських шкіл пропонується залишити лише 9. Деякі з них повинні перетворитися на школи- інтернати (сама назва викликає у людей внутрішній протест). А районну лікарню на 265 ліжко- місць скоротити вп’ятеро та позбавити статусу районної. Співрозмовниця «Дня» стверджує, що макарівці, ознайомившись із пропонованими проектами реформи їхнього району, неодноразово збиралися на «майдан». Перший раз — просто поговорили. Удруге — хотіли пікетувати так звану Житомирську трасу. Їх зупинили правоохоронці, попередивши про кримінальну відповідальністю за подібний прояв невдоволення. А потім були громадські слухання за участю віце- прем’єра Р. Безсмертного та київського губернатора Євгена Жовтяка, на які в залі районного Будинку культури зібралися всі голови сільських рад, директори та завучі шкіл району, лікарі... Словом, усі, кого непокоїли можливі територіальні зміни. Обурення населення посилював той факт, що віце-прем’єр — їхній земляк. А, відповідно, запропоноване їм укрупнення з фактичним розчиненням Макарівського району жителі сприйняли як «зраду».
А прелюдією до макарівських подій став візит віце-прем’єра до Дніпропетровська минулої п’ятниці. Насамперед дніпропетровців приголомшила можливість адміністративно-територіального «розчленування» їхньої малої батьківщини — надання статусу окремих міст-регіонів Кривому Рогу та Дніпропетровську, а також переміщення обласного центру, наприклад, до Дніпродзержинська. У подібних перетвореннях, що загрожують не лише Дніпропетровській області, її представники обґрунтовано запідозрили прагнення Києва скоротити вплив регіональних еліт і нівелювати їх можливе посилення внаслідок реалізації політреформи. Утім, сам Р. Безсмертний стверджував, що жодної політичної підоснови в його розробках немає. Зате є велике бажання підняти роль місцевого самоврядування «до європейських стандартів», наблизити владу до простих людей, покращити умови їхнього життя.
Проте перспектива укрупнення сільради та сільських районів, нарізки нових адміністративних кордонів шокувала жителів дніпропетровської глибинки ще більше, ніж загроза могутності Дніпропетровщини. Погоджуючись із необхідністю посилення ролі органів місцевого самоврядування, їхні керівники одночасно ніяк не могли до пуття зрозуміти, яким чином збільшена іноді в кілька разів сільська рада або район зможуть краще «самоуправлятися». На теоретичні викладки Р. Безсмертного, прикладені до схем збору податків, електричних і газових ліній, вони, не довго думаючи, відповідали простою життєвою логікою. «У малій хаті, — заявила віце-прем’єру голова Орджонікідзевської сільради Дніпропетровського району Людмила Скорик, — завжди більше порядку.» За її словами, створивши на Дніпропетровщині 13 сільських районів замість 22, можна легко зруйнувати історично виниклу систему управління, при цьому відстань в окремій сільраді збільшується на десятки кілометрів за цілковитої відсутності громадського транспорту. Керівникам сільських громад, які сьогодні на 90% є дотаційними, абсолютно незрозуміло, звідки візьмуться гроші в їхніх місцевих бюджетах навіть за передбачуваного реформою зменшення відрахування податків. Мають вони і підозри, що центральна влада, передаючи на місця фінансування установ медицини й освіти, просто хоче позбутися зайвого «головного болю». «Покажіть нам не лише нові карти, а й фінансово-економічне обґрунтування реформи, — вимагали вони від Р. Безсмертного, — оскільки наші власні розрахунки нас зовсім не радують».
Віце-прем’єр, вислухавши претензії та скарги на те, що грошей сільрада не має навіть на виготовлення нових печатей, штампів, бланків і вивісок, приголомшив дніпропетровських керівників до глибини душі. Він визнав, що не замислювався над цією проблемою та попросив начальника управління економіки Дніпропетровської облдержадміністрації «на громадських засадах» провести такі розрахунки. Тим часом тільки на Дніпропетровщині нараховується 6 тисяч бюджетних установ і 30 тисяч суб’єктів господарювання в сільській місцевості. У які гроші виллється обслуговування адміністративно-територіальної реформи в масштабах України, Р. Безсмертний, за його визнанням, сказати поки що не може.
Дніпропетровці спробували нагадати віце-прем’єру, що для розвитку місцевого самоврядування цілком достатньо реалізувати вже наявні статті української Конституції. На жаль, зауважив у своєму виступі представник Дніпропетровської облради, багато з них, як і положення закону про місцеве самоврядування, прийнятого ще вісім років тому, фактично «не забезпечуються та не діють». Проте, за словами самого Р. Безсмертного, для того, щоб вдихнути нове життя в місцеве самоврядування та провести адміністративно-територіальну реформу, треба удосконалити та прийняти в парламенті ще щонайменше вісім базових законів. Із цим завданням уряд планує впоратися протягом року. Восени 2006-го, на думку Р. Безсмертного, треба провести вибори до нових органів місцевого самоврядування, щоб із 1 січня 2007 року вони почали працювати за новими бюджетами. У випадку, якщо ці закони не приймуть, що означає повний провал адміністративно-територіальної реформи, Р. Безсмертний, за його словами, готовий піти у відставку. Заяву довелося написати раніше...
Чому ж так обурило віце-прем’єра невдоволення макарівців? Адже якщо навіть вони неправильно зрозуміли суть пропонованих реформою змін, то це радше питання не їхньої розторопності, а до тих, хто мав донести до людей розуміння загального та окремого блага цих перетворень. Роману Безсмертному та його колегам по владній коаліції слід би винести з макарівських подій і ще один дуже корисний висновок, про що «День» писав вже неодноразово, — люди не готові любити владу нескінченно та просто так. І якщо населення з побоюванням ставиться до владних ініціатив, то, значить, люди мають для цього причини. Серед них — і провал багатьох затіяних новою владою реформ і починів (митна реформа, боротьба з корупцією, стримування цін), і недовіра до державного апарату, вироблена в людей за минулого режиму. Тобто страх пішов — недовіра залишилася. А найголовніше, — треба засвоїти думку, що нація, яка пережила оранжеву революцію, справді стала іншою. І з цим випущеним із «пляшки авторитаризму» «джином» треба знаходити спільну мову.
КОМЕНТАРI
Костянтин МАТВІЄНКО, корпорація стратегічного консалтингу «Гардаріка»:
— Територіальна реформа — це один із найкраще опрацьованих проектів влади. Я зовсім не згоден із тим, що ця реформа була непублічною. Оскільки робоча група Кабінету Міністрів із виїздом до найтиповіших областей України, а саме — до Вінницької, Луганської, Одеської, Івано-Франківської, — провела польові дослідження з участю представників органів місцевого самоврядування, місцевих адміністрацій, експертів. Відбулося кілька експертних обговорень й у столиці. Законопроект, розроблений робочою групою Кабінету Міністрів, справді досить якісний. Він називається проектом закону про територіальний устрій України. Водночас ми не бачимо цього законопроекту як законодавчої ініціативи Кабміну. Таким чином, очевидно, що Роман Безсмертний не знайшов достатньої підтримки серед колег в уряді на предмет внесення цієї реформи на розгляд парламенту. Напевно, тому, що в парламенті немає 226 голосів, які були б віддані за територіальну реформу.
Я думаю, що і Президент, і прем’єр-міністр, і найбільш поінформовані представники української політики розуміють актуальність і необхідність цієї реформи. Водночас спостерігається колосальний опір реформі. Він здійснюється за трьома лініями. Перша — це місцева бюрократія: як самоуправлінська, так і виконавча, тобто місцеві ради й адміністрації. Передбачається скорочення кількості територіальних одиниць, і, звісно, місцевій бюрократії це зовсім не до смаку. Друга лінія — це лобіювання в парламенті непроведення реформи, бо тісно пов’язані з місцевою бюрократією та залежні від неї через вибори депутатські групи зараз не готові до того, щоб цю ж місцеву бюрократію так підвести. І третя проблема — найважливіша — відсутність достатньої кількості коштів на проведення територіальної реформи. Тобто дошкульним місцем реформи є недостатня прорахованість її вартості та відсутність розуміння того, звідки візьмуться гроші.
Якщо говорити про конкретний інцидент у Макарові, то я думаю, що реакція Безсмертного пов’язана не стільки з проблемою реформи, скільки взагалі із загальною ситуацією в уряді. Остання заява Кабінету Міністрів щодо того, що керівництво парламенту не зовсім коректно поводилося стосовно Президента й уряду, прийнята в тому числі й за участю міністрів-членів НСНУ, імовірно, не здобула підтримки в середовищі цієї політичної партії. І таким чином Безсмертний справді опинився в двозначній ситуації. До того ж, відсутність чіткого розуміння — очолить Ющенко список чи ні, а, відповідно, відсутність чіткого розуміння перспективи Народного Союзу «Наша України» на майбутніх виборах, і по-хорошому агресивна позиція прем’єра в цьому сенсі, що активно працює і над формуванням більшості в цьому складі парламенту, і над форматуванням майбутньої владної коаліції на виборах, — створює додатковий дискомфорт для Романа Петровича. У цих умовах Р. Безсмертному тим паче не варто йти у відставку, оскільки він є і носієм важливих реформаторських ідей, і з позиції віце-прем’єра може ефективніше впливати на якість кадрового складу поствиборної влади.
Віктор КОТИГОРЕНКО, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ:
— Нашій країні адміністративно-територіальна реформа потрібна. Щоправда, в жодному разі не можна робити цю реформу «через коліно» та реалізовувати вже зараз. Сьогодні понад 18 тисяч осіб прийшли до управління країною, більшість із них не мають управлінського досвіду. І якщо в цій ситуації, коли фактично не сформована виконавча вертикаль, почати ще реформу місцевого самоврядування, то це призведе до цілковитої дезорганізації системи управління країною. Очевидно, усвідомлення цього більшістю серйозних політиків і представників влади, призвело до того, що Безсмертний також усвідомив неможливість реалізації реформи і тому вирішив для себе правильним подати у відставку.