Реформувати чи ні? — це наболіле питання розглядалось на останньому засіданні Тернопільського прес-клубу реформ. Протягом останніх кількох років ця проблема активно мусолилася на теренах області, оскільки Тернопілля безнадійно пасе задніх чи не по всіх показниках. Місцеві патріоти захищали область від будь-яких посягань за принципом «хай буде яке є, бо взагалі нічого не залишиться». Радикально налаштовані кола підтримували ідею розформувати область, щоб пересічні громадяни не мордувалися через жалюгідне економічне становище. Пересічні обивателі здебільшого не визначилися, оскільки їх більше турбує, як прогодувати власні сім’ї, ніж проблема втрати посад високопосадовцями.
Під час засідання прес-клубу журналістів цікавило, наскільки на часі є проведення такого глобального реформування і як воно торкнеться нашої області. За словами начальника управління містобудування і архітектури Тернопільської облдержадміністрації, заступника керівника обласної робочої групи з організації, підготовки та проведення реформи Олега Заліщука, «реформування системи управління державного та територіального устрою відбувається з метою надання реальної можливості для людини отримати максимальну кількість послуг від органів влади на кожному рівні управління. Саме людина та задоволення її потреб повинні опинитися в центрі уваги влади». Такої ж думки й інші члени робочої групи: начальник головного управління економіки Тернопільської ОДА Ірина Бойчик, секретар робочої групи Володимир Коваленко, начальник оргвідділу апарату Роман Легкий.
Як розповіли члени обласної робочої групи, зараз в області завершується масштабне обговорення адміністративно-територіальної реформи. У всіх районах, крім Гусятинського, відбулися зустрічі з громадськістю. І нібито більшість населення підтримує ідею реформи. 15 липня на базі найбільшого в області Чортківського району буде готова модель такого реформування. Суть його: зробити трирівневу систему управління: сільська (селищна та міська) громада, райони і регіони. Наразі на Тернопіллі 580 громад, а після цих змін буде 180-200. Міст-регіонів на Тернопіллі не буде, оскільки для цього необхідно, щоб чисельність населення в ньому сягала 750 тисяч. Тернопіль буде всього-навсього містом- районом. Всі інші теперішні райцентри — ні, бо кількість населення у райцентрі повинна бути 70 тисяч. На Тернопіллі у райцентрах проживає близько 20—30 тисяч. Правда, єдиною втіхою для консервативних кіл є те, що Тернопільську область розформовувати не будуть і до ніяких регіонів не приєднуватимуть. Принаймні так стверджували члени робочої групи, які переконували присутніх у доцільності реформування. Разом з тим зазнають скорочень школи у невеликих селах. Куди подінуться безробітні освітяни, журналісти так і не дізналися, зате учнів нібито буде кожного дня возити сільський автобус. А взимку ще й попереду автобуса їздитиме бульдозер, що розгортатиме сніг зі шляху. За які кошти заправлятимуть автобуси, бульдозера, платитимуть водіям зарплатню, журналісти конкретної відповіді не почули. Водночас сільським бюрократам настане «повна лафа». Якщо до цього вони майже нічого не робили, так тепер їм в цьому допомагатиме розширений штат. Заплановано, що у новостворених сільських радах кількість працівників розростеться до 11 осіб (передбачено посади голови, заступника, секретаря, бухгалтера, економіста, юриста, касира, водія і навіть сторожа тощо). Якщо нині на Тернопіллі у низових 580 сільських радах працює 1740 осіб, то після реформи буде 2200. Відповідно й зростуть видатки: з нинішніх 54 млн. гривень до 160—200 млн. гривень на нашу чи не найменшу область.
Загальний економічний ефект реформи повинен бути таким, вважає Ірина Бойчик: основне джерело розвитку громад — це бюджети розвитку, тобто гроші на утримання цієї всієї інфраструктури «капатимуть» не з району чи облцентру, а безпосередньо з бюджету країни. На думку членів робочої групи, після реформи укрупнення низових рад не потрібно буде їхати селянам за 20— 40 км за довідкою, оскільки на місцях все буде передбачено на такі «дрібниці». Крім необхідної документації, громада будь-якого села отримає можливість скористатися послугами дитячої дошкільної освіти і виховання, початкову загальну освіту, первинну меддопомогу. Крім того, керівництво громад повинно буде забезпечити організацію торгівлі, ефективне використання землі і довкілля, утримання місцевих доріг і вулиць, парків, побутове забезпечення, санітарний і ветеринарний контроль. Але всі ці «селянські блага» будуть розміщені лише в «центральних» селах, а що буде на периферії невідомо. На думку Ірини Бойчик, від реформи наші сільські громади виграють лише у тому випадку, коли буде переглянуто бюджетний кодекс і законодавство. Якщо спочатку низові громади отримають від держави фінансову підтримку, а потім законодавчу базу для власного розвитку, то вже за кілька років наші села будуть не у гіршому стані, як східноєвропейські.
