Аналіз ситуації в інформаційному просторі України свідчить про серйозні негаразди у справі захисту національної інформаційної безпеки. Ця проблема обговорювалася у вівторок на міжвідомчій нараді з питань розширення інформаційної присутності України за кордоном. Особливе занепокоєння, за словами в.о. голови Держкомтелерадіо України Анатолія Мураховського, викликає асиметрія інформаційних потоків. Баланс тут — не на користь нашої країни. Адже нині Україна опинилася під потужним інформаційним впливом країн-сусідів. Так, в ефірі західного регіону України активно присутні польські, угорські, румунські телерадіокомпанії. Зокрема, місто Чернівці та область покриваються телерадіопрограмами Румунії і Молдови. Ще цікавіша ситуація у Закарпатті, де фактично поза конкуренцією господарюють 83 радіостанції трьох сусідніх країн. (Утім, скільки б ми не ображалися на Польщу, Румунію чи Росію, це нормальна політика держав, які захищають свої національні інтереси. Натомість Україна мусила б подбати про посилення власного інформаційного впливу). За оцінками в.о. голови Держкомтелерадіо, занепокоєння викликає і стан поширення радіопрограм українського іномовлення. «Якщо до 1995 року практично у кожній точці земної кулі приймалися програми Всесвітньої служби радіо України на коротких та середніх хвилях, то нині вона практично відсутня в ефірі. А можливість приймання державних українських ТРК на території сусідньої Російської Федерації значно менша, ніж російських програм на сході нашої країни», — зазначив Мураховський. У той же час, за його словами, для підтримки внутрішніх політичних і економічних реформ та забезпечення гідного місця України у світі є важливим пропагування нової України за кордоном, поширення інформації про її історію та культуру, економічний потенціал тощо.
Власне, йдеться про те, чим давно вже займається газета «День» зокрема за допомогою англомовного дайджесту та — якщо говорити про історико-культурні проекти — книжок. Нагадаємо, що остання книга з «Бібліотеки «Дня» — «Війни і мир» — вийшла не лише українською, а й польською мовою та отримала диплом як краще іноземне видання польською мовою на Міжнародному книжковому ярмарку у Польщі.
А от на державному рівні, схоже, досі так і не окреслені чіткі пріоритети в інформуванні як української, так і світової громадськості про Україну. На думку учасників наради, сьогодні ні для кого не є таємницею термін «зовнішньополітична пропаганда» і не варто прикриватися новомодним терміном PR, слід просто пропагувати свою країну. Реалізувати ці наміри заважають, в першу чергу, проблеми фінансового характеру. Наприклад, за словами Миколи Ожевана, завідувача відділу інформаційної безпеки та міжнародних відносин Інституту проблем міжнародної безпеки, росіяни під керівництвом колишнього міністра у справах друку, телерадіомовлення та засобів масової комунікації Михайла Лесіна у 2001 році відпрацьовували імідж Росії в США і вкладали в цю справу суму в один мільярд доларів. І оскільки Україна поки що навряд чи готова викласти таку суму, то, на думку Ожевана, формування позитивного іміджу варто починати з інформаційного супроводу наших зовнішньополітичних акцій, в першу чергу — із закордонних візитів Президента Ющенка. «Наприклад, візит Ющенка до Туреччини співпав з візитом турецького прем’єр-міністра до США і, звичайно ж, потрапив у тінь цієї більш значимої для Туреччини події. Тому й не слід дивуватися, що, вивчаючи турецьку англомовну пресу, я знайшов дуже мало згадувань про цей візит», — зазначив Микола Ожеван. А пан Мураховський одним із нових завдань для медіа-структур назвав консолідацію української діаспори, яка в низці західних країн, таких як, наприклад, Канада, США, Австралія тощо, має значний проукраїнський вплив на державні установи та громадську думку.
Держкомтелерадіо декларує зацікавленість у тому, щоб в Україні було відкрито бюро провідних зарубіжних мас-медіа, які б активно представляли Україну в інформаційній палітрі світу. Щоб Україна створила свою сітку закордонних корпунктів. Говорилося про нараді й про важливість укладання угод з міжнародними інформаційними агенціями, дипломатичними структурами та вироблення доктрини національної інформаційної безпеки, яка б чітко регламентувала, що робить, наприклад, НТКУ чи МЗС. У програмі Кабміну «Назустріч людям» одним із основних завдань діяльності органів виконавчої влади визначено посилення роботи з формування позитивного міжнародного іміджу України. Головне, щоб всі ці наради та документи не обмежилися лише деклараціями, а представники профільних державних органів не лише б обговорювали перспективи пропагування України, але й помічали та підтримували вже реалізовані в цій сфері проекти.
