Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Де ринок «красивих речей»?

Попит все ще випереджає пропозиції
7 липня, 2005 - 00:00
ІНТЕРЕС УКРАЇНЦІВ ДО ПОДАРУНКОВО-СУВЕНІРНОЇ ПРОДУКЦІЇ СТАБІЛЬНО ВИСОКИЙ. ЛИШЕ В КИЄВІ ОБСЯГ ПРОДАЖІВ ТАКОЇ ПРОДУКЦІЇ ЗА РІК ЗРІС НА 30%. УЖЕ ПЕРШУ ВИСТАВКУ «Decor&Gifts» ВІДВІДАЛО БЛИЗЬКО П’ЯТИ ТИСЯЧ КИЯН

Раніше, скаржилися експерти, почерпнути інформацію, наприклад, про рослини, про останні тенденції в квітковій моді можна було лише з привізних (переважно російських) видань. Фахівці цієї сфери в Україні вже є. Більше того, беруться за справу настільки серйозно, що знаходять можливість їздити набиратися досвіду до розвиненіших у цьому напрямі держав.

А ось із масовим просвітницьким журнальним продуктом, що містить поради про те, як навчитися будувати взаємини з квітами красиво та грамотно — не склалося. Так само як донедавна не було в Україні видання, присвяченого архітектурі та дизайну. Ні, загалом, їх, звісно, чимало. Щоправда, знов-таки, переважно «чужі».

Адже задумка подібних проектів така: не переказувати скрупульозно в деталях, як, якої форми та в якому кутку прибити поличку, якого кольору підібрати до неї шпалери або якого вигляду та якої якості паркет підійде до вашої нової люстри. А просто показати зразки чудово виконаних інтер’єрів, ознайомити з новинками та дати можливість читачу, подивившись на всю цю високохудожню пишність, «ввімкнути» свою фантазію. Або, якщо хочете, повчитися хорошому смаку.

«Красиві речі зустрічаються тут» — такий девіз «народженої» минулого року виставки «Decor&Gifts» («Декор і подарунки»), яка цього року пройде вже двічі (наступний захід запланований на середину жовтня). Як народилася ідея зібрати під одним дахом подарунки, предмети для декору, вироби для кухні та домашній текстиль? Представники компанії «Українські міжнародні експозиції» проїхалися світом і побачили: в Європі таких заходів — безліч, багато виставок подібного роду — дуже великі. В Україні нічого подібного немає. Адже, наприклад, виставки, присвячені архітектурі та будівництву — вузькоспеціалізовані: тема декору «зачеплена» зазвичай лише частково.

Тим часом навіть сухі цифри показують: із року в рік зростає в українців попит на приємні дрібниці. На українському ринку «красивих речей» уже працюють близько десяти тисяч компаній. Останніми роками його, ринку, обсяг виріс вдвічі і нині, за різними оцінками, становить близько 45—60 млн. доларів. Імпорт в Україну окремих товарних груп (посуду, предмети декору інтер’єрів тощо) становить не менше 7 млн. у тих самих грошових одиницях. Лише за рік виросла й сама виставка, та так, що в стінах Торговельно-промислової палати їй стало «тісно»: якщо минулого року в ній узяло участь 80 компаній із восьми країн світу, то цього — вже 104 з 14 держав. Зрозуміло, що насамперед подібні виставки організовують для того, щоб дати можливість фахівцям познайомитися та знайти партнерів по бізнесу.

Проте вже до першого, торішнього, заходу проявили цікавість — ні багато ні мало — п’ять тисяч «простих» українців. Зрозуміло, що причина цієї зацікавленості вельми банальна: набридло мати такий самий сервіз, такий самий килим, таку саму меблеву стінку, як у сусіда. Ринок урізноманітився, з’явилася можливість черпати інформацію про останні тенденції у світі декору — українці намагаються оточити себе стильними та красивими речами. Справді, як можна пройти повз ротангові меблі, всілякі фігурки, фруктовниці, привезені з Філіппін? Витонченої елітної порцеляни? Ширм і гардин, виконаних у техніці розпису по батику (до речі — це нині одна з найактуальніших деталей інтер’єру)? Або канцелярії та меблів для робочого кабінету, які привезла минулого року одна італійська фірма: мов із XVIII століття мініатюрні флакончики з різнокольоровим чорнилом, ручки буквально з пір’я (тобто з пташиним пером на кінці), витончені секретери та багато іншого.

А майстер-класи декораторів, які проходять у рамках виставки, підказують, як розставити приємні дрібниці на свої місця. «Речовизм» шкідливий лише тоді, коли переходить у фазу накопичення та незнання того, що з ними, речами, робити.

Наталія МЕЛЬНИК, фото Бориса КОРПУСЕНКА, «День»
Газета: 
Рубрика: