Нещодавно «День» повідомляв, що НАК «Нафтогаз України» має намір підвищити ціни на газ для населення, мотивуючи тим, що в інших країнах вони суттєво вищі. Щоправда, подорожчання планувалося невелике — приблизно на 5%. Учора ситуація різко змінилася. Між Україною та Росією почалися газові переговори, і нам кажуть, що ціна російського газу може вирости більше ніж утричі — до $160 за тисячу кубометрів. Це — приголомшуючі цифри. Оскільки компенсатором неминуче стане бюджет України.
Сьогодні панікувати ще рано. Тим паче, витік інформації (вкидання сталось через російські ЗМІ) із газових переговорів, можливо, саме на те й розрахований, щоб здійснити на Україну певний тиск. Питання в тому, чи йдеться в цьому випадку лише про газові справи, чи ж у цій темі головним є абсолютно інші напрями україно-російських відносин: ЄЕП, НАТО, СОТ... То як тут не натиснути на педаль газу?
У цих умовах українським платникам податків зовсім не байдуже, як поводяться на переговорах найняті ними чиновники. Ми якось уже забули, що однією з перших перемог Юлії Тимошенко на посаді прем’єр-міністра була нова ціна туркменського газу ($58 замість $44). А джерело, обізнане про хід переговорів голови АТ «Газпром» Олексія Міллера та голови правління НАК «Нафтогаз України» Олексія Івченка, що відбулися в понеділок у Москві, повідомило агентству РІА «Новости», що на попередніх зустрічах, у тому числі з Президентом України, досягли домовленостей про перехід із 2006 року на оплату транзиту та поставок газу грошовими коштами за цінами й тарифами, що відповідають європейському рівню. Чи не треба було ще тоді подумати, чим такі ігри, що порушують газовий статус-кво, можуть обернутися для України? «На цей час ціна газу для України, розрахована за методом net back (ціна газу на «базовому» ринку збуту мінус витрати на транспортування) становить близько $160», — повідомило джерело агентства.
Тут можна пригадати, що Україна та Росія вже багато років дискутують про співвідношення ціни газу та вартості транзиту. То одна, то інша сторона намагається підняти ціну, відносно якої вона є монополістом. Але присутність у цьому співвідношенні товарної складової вже багато років утримувала його на одному рівні. Більш того, свого часу Україні (за збереження цього співвідношення) навіть вдалося знизити ціну газу, що дозволило суттєво підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світових ринках.
Одночасно Росія повторює добре перевірений у минулому механізм обвинувачень України в нечесності. Сьогодні «Газпром» нібито не може отримати від України відповіді, куди поділися 7,8 млрд. кубометрів газу, зданого на зберігання в наші підземні сховища. Цікаво, що з 13 жовтня 2004 року по 22 березня 2005 року «Газпром» спрямував українській стороні 40 заявок на відбір свого газу з українських підземних сховищ для поставок за експортними контрактами, проте жодну з цих заявок не задовольнили. При цьому дані контрольно-вимірювальних станцій свідчать, що ці об’єми газу не могли бути поставлені Україною на експорт у цьому сезоні. Посол Росії в Україні Віктор Черномирдін на учорашній прес-конференції м’яко припустив, що нове керівництво НАК «Нафтогаз України» «ще не розібралося, що з ним (цим газом. — Авт. ) сталось». I досить жорстко зазначив — оскільки газ призначався для Заходу, то його вартість має визначатися «не за українською ціною».
Загадка? Але, можливо, вся справа в дефіциті газового балансу, який виник тому, що Україна наперед сплатила транзитним російським газом облігації, передані РФ у рахунок газового боргу? За це нам, очевидно, варто вклонитися екс-голові «Нафтогазу» Герою України Юрію Бойку, який погодився на таку невигідну для України схему.
Ще одна грань нинішнього газового скандалу — ймовірна ліквідація спільного україно-російського підприємства «Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України». Російська сторона вважає, що проектів, які б відповідали його статутним цілям, немає. На її думку, газопровід «Богородчани — Ужгород» був цікавий як перший етап у створенні консорціуму. «Тему передачі системи в консорціум зараз Україна взагалі не готова обговорювати, а якщо так — перший етап явно без другого нікому не потрібен», — зазначило джерело. «І не варто вводити потенційних європейських партнерів в оману про перспективи цього спільного підприємства», — наголосив він.
Якщо підвищення газових цін — це удар по сьогоденню нашої країни, то атака на ідею консорціуму — це, мабуть, загроза завтрашньому дню. Відмова від консорціуму з потенційною участю Німеччини та Франції, як і нові обвинувачення в розтраті російського газу, можуть вилитися в реанімацію російської політики. Мета — спорудження газопроводів, що йдуть в обхід України. Починається все, за давньою традицією стратегічного партнерства, з обвинувачень у крадіжці та легкого цінового шантажу.
