Києву несказанно пощастило, захоплюються приїжджі. Таким ландшафтом, такою кількістю зелені не може похвалитися жодне інше місто Європи. Чи цінують це самі городяни? Цьому питанню «День» вирішив присвятити більшу частину нашої традиційної шпальти.
З території «міських» лісів (тобто розташованих у столиці) спеціально найняті для цього сезонні працівники щороку вивозять близько 350 кубометрів сміття, залишеного відпочиваючими. Якщо зробити нехитрий математичний розрахунок — поділити це число на «сміттємісткість» однієї вантажної машини (десь близько 5 «кубів») — вийде, що прибрати за відпочилими на природі киянами їх, машин, повинно приїхати 70. До речі, ці самі 350 кубометрів — це, так би мовити, сміття «габаритне»: очищення лісових улоговинок та заглиблень, яким відпочиваючі чомусь вирішили відвести роль колективної урни. Тобто організація «Київзеленбуд» (на яку й покладено функцію вивозу таких «неприродних елементів» із столичної лісопаркової зони) не включає до даного показника «кубометраж», який збирають щодня. З урахуванням останнього заступник директора «Київзеленбуду» Олег Лукаш пропонує множити цифру «350», як мінімум, на три…
…Минулого року лише по Києву в лісопарковій зоні сталося 226 пожеж на площі близько 35 гектарів. Можна з упевненістю стверджувати, що в 90% випадків зіграв роль людський чинник, говорять столичні вогнеборці. Причиною пожежі може стати навіть банальний уламок скляної пляшки. Мається на увазі, якщо він мимоволі «спрацює» як призма: всі ми знаємо, як неважко таким чином що-небудь підпалити…
Архітектор Лариса Скорик на запитання «Чи вміємо ми відпочивати на природі?» відповідає однозначно: «Ні». І справа далеко не в тому, що ніде: загальна площа зон відпочинку — більша, ніж, наприклад, площа всіх лісопаркових господарств Києва (39 тисяч гектарів проти 34 тис. га лісу). Справа також не в тому, що такий показник, як кількість квадратних метрів зелених насаджень на людину в столиці загрожує стати «європейською»: близько десяти проти сорока. А в тому, що ми… розучилися сприймати природу як об’єкт, де можна розслабитися і, нарешті, відпочити від урбанізації.
«ЗРОБІТЬ І НАМ СУБОТНИК...»
Що можна говорити, якщо поняття, наприклад, про дачний будиночок у нас приблизно таке: заглянути у вікна третього поверху сусіду з вікон свого третього поверху будинку, що стоїть поряд? Точніше кажучи, ауру міського життя ми за досить дивною — прямо скажемо — звичкою переносимо і на відпочинок, резюмує Л. Скорик. Можна, за її словами, назвати цілу низку, теоретично рекреаційних, територій, де вибудувані ніби дачі, які насправді більше нагадують місто в мініатюрі…
Експерти екологічної організації «Мама-86» розповіли досить показову історію. Якось жителі Дарницького району взяли, зібралися на імпровізований «суботник» і очистили від сміття сусідній ліс. Мабуть, після однієї з акцій, що проводяться екологами, у когось із киян залишилися «візитки» даної структури. Тому що невдовзі після того, як дарничани виявили свою добру волю, пролунав дзвінок. Від жителів Бортничів, а потім — і Нивок. Із запитанням: «А чи не могли б ви приїхати і у нас прибрати?». «Старе гасло про те, що квартира починається зі сходової клітки, не просто не застарів: він завжди буде актуальним і справедливим», вважає прес-секретар організації Олена Зубко. — «І поки ми чекатимемо, що хтось прийде і зробить за нас нашу роботу, говорити про підвищення нашої цивілізованості, на жаль, буде завчасно». Та й не повинні, у принципі, громадські організації цю саму чужу роботу робити. Їхнє головне завдання — виконувати просвітницьку функцію. Вторить їй і заступник генерального директора «Київзеленбуду» Олег Лукаш. Олег Володимирович і зовсім «крамольні» думки озвучує: якщо раніше 39 зон масового відпочинку в столиці були більш упоряджені, то нині чогось серйознішого, ніж «лісові» меблі (тобто пеньки як столи та стільці), місця для огнищ та сміттєві контейнери, встановити особливо й не намагаються. Не тому, що «Зеленбуд» у нас скупий. А тому, що сенсу немає. Ті самі контейнери заповнюють далеко не відпочиваючі: за словами О. Лукаша, переважно підбирають сміття і викидають «куди треба» вже згадані спеціально найняті працівники…
ЩОБ НЕ ВИТОПТАЛИ І НЕ ПОЛАМАЛИ
…«Календар» столичного ботанічного саду (званого в народі «новим») такий: нині в повному цвітінні бузок, на початку червня — відкриється розарій, у середині цього ж місяця планують відкрити експозицію сукулентів та «жителів» тропічного лісу. На жаль, «поза зоною досяжності» погляду відвідувачів саду залишиться, наприклад, квітучі жасмин та глід. Знову-таки: далеко не тому що науковим працівникам шкода це показати. Вичерпну відповідь на запитання дає, наприклад, така кинута співробітницею ботсаду фраза: «Зараз бузок ламають набагато менше». Без коментарів...
Єдине упущення, яке визнає за собою Ботсад — відсутність на його території прибиралень. Відсутність стоянок, ларьків із морозивом, чіпсами та водою — проблема не керівництва саду, яке — що логічно — бачить свою функцію у веденні наукової та просвітницької роботи. Якщо це й упущення, то це проблема місцевої влади. Тим більше, що кияни та гості столиці, які відвідують сад, себе не ображають: усе це приноситься з собою, а потім щедро залишається на території.
… Л. Скорик підкреслює, що облаштування паркових зон, звичайно, відбуватися повинно. Однак це справді не більше, ніж які-небудь лавочки, урни, фонтанчики і — даруйте за прозу життя — туалети. А місцева влада, навпаки, у своїх планах реконструювати деякі зони відпочинку, спробувала було нав’язати киянам чергові урбанізовані варіанти.
У Лондоні не так давно запровадили нове правило. Виплюнувши на вулиці жувальну гумку, вартові порядку полегшать порушнику кишеню на 70(!) фунтів стерлінгів. В Україні також стежать за тим, щоб у зонах відпочинку відвідувачі не ігнорували правила: екологічна інспекція час від часу здійснює рейди по зонах відпочинку. От лише застукати «на гарячому» їм рідко коли вдається, нарікають фахівці. Та й сума штрафу — два неоподатковуваних мінімуми — навряд чи кого може налякати.
