Красиво жити, як давно і достеменно відомо, не заборониш. Поняття «красиво», щоправда, має дуже багато граней. Для когось «красиво» — це коли ремонт дорогий, все чистенько і «стерильно». А ще краще, — якщо вищезазначене «красиво» просто дорожче, ніж у сусіда.
Адже не завжди і не у всіх є можливість поміняти, наприклад, шпалери, пожовтілі від часу. Іноді згадуєш і про те, що незабаром можна буде сміливо відзначити «надцяту» річницю відтоді, як домашні меблі на «пенсії». Традиційно виручають «вони». Пам’ятайте, як у чудовому радянському мультику «Простоквашино»? «Ця картина, між іншим, користь приносить: вона дірку в стіні закриває». Ось так і «вони»: покірно прикрашають наш побут. Нерідко навіть терплять, якщо ми забули про їхню елементарну потребу — полити їх. І часом ми самі дивуємося, як вони в таких умовах ростуть і зацвітають. Але коли все-таки — коли і якщо — зацвітають, радості нашій немає меж.
Напевно, звучить трохи парадоксально. Хоча й зрозуміти можна. Організатори виставки «Індустрія квітникарства», що пройшла днями в Українському домі, згодні з тим, що в українців це в крові — оточувати свій «оплот» рослинністю, на яких би «висілках» вони не опинилися. З іншого боку ми, сьогоднішні, виявляється, просто розучилися cприймати красу живого, кольори, поєднання... «Офіційні» зарплати, згідно зі статистикою, зростають, а потреба в красі — все ще якась потенційна... Її «з’їв» побут. Проте ж є різниця у тому, подарувати коханій «віник» у банальному целофані (купленому на будь-якому розі) чи композицію, яка складається з простих, але дуже вдало підібраних квітів? Не даремно, мабуть, один із організаторів виставки, голова Української спілки квітникарів Ірина Слободянюк щоразу підкреслює, що мета заходу — не просто познайомити професіоналів та «аматорів» з новинами квіткового ринку, а й, скажімо, «навчити красивому» останніх.
І це дійсно родзинка фестивалю квітів «Місто мрії» та «Індустрії...». Аналогу даній квітникарській події на просторах СНД немає. І. Слободянюк домоглася навіть того, що захід привертає увагу гостей з усього світу. Голландці проводять майстер-класи, демонструють свої композиції. До цього нагадати нам про те, що створення букета і його піднесення — цілий церемоніал, приїжджав голландець Мартін Ван Берген. До речі, «квіткова» країна не тільки розвинула бізнес на красивому, а й стала законодавицею моди. До кожного сезону голландці розказують усьому світу, які в цьому році актуальні горщики, трави для прикраси букетів, кольори рослин... Нині як куратор східноєвропейського регіону виступив пан Хейсман. Спільне у Хейсмана і Бергена те, що для обох квітка — це натхнення, початок великої поезії, який у процесі творчості стане елементом великої «картини». Інакше, мабуть, і бути не може в житті тих, хто закоханий у квіти. Однак Мартін завжди віддавав перевагу дорогому матеріалу, його композиції — помпезні, монументальні (обмовимося: в хорошому значенні даних слів). Віє від них життям у достатку. Хоч від цього вони не менш прекрасні. Хейсмана можна назвати «демократом»: букети, які реалізовують його магазини, — для середнього класу. А що? І правильно. Цей «прошарок» — основа будь-якого суспільства. Наявність чи відсутність смаку у якого — «лакмусовий папірець» для самого суспільства. І, напевно, треба бути досить сміливим, в міру іронічним, створюючи, наприклад, офісну композицію з використанням... олівців.
...Задумка організаторам заходу вдалася. На славу. Нині для того, щоб ознайомитися з «квітковими» новинками, представленими на столичній виставці, їдуть навіть з інших міст. Тому, що завжди було притаманне українцям, фанати розвитку квітникарської галузі допомогли «прокинутися». Однак, як говорить І. Слободянюк, у самої галузі поки що багато невирішених проблем. Якщо раніше в ту ж Росію квіти з України возили цілими літаками, то нині вітчизняне «квітковиробництво» не покриває навіть власний ринок. Не вистачає, на її думку, у нас і висококласних магазинів, де покажуть і навчать. Навіщо це потрібно? А тому. Теоретично можна обійтися за обідом без ножа. Можна взагалі їсти руками. Однак існує таке поняття як культура. Японці, зокрема, довели, що основа міцного суспільства — незмінні з роками засади і певна церемоніальність, навіть у побуті. У нас колись пожартували, трохи змінивши слова старої пісні: «Лучше нету того цвету, когда сакура цветет». У кожному жарті, як відомо, своя правда. А в народженні, житті та смерті квітки ті ж японці вбачають найвищий смисл. Має значення навіть форма і колір букета.
До речі, про форму і колір. Якщо українці традиційно віддають перевагу трояндам (до того ж, дотримуючись позиції «чим більше — тим краще»: високі «ноги» та великі «бутони» квітки), то Європа вже не перший рік має слабкість до всього маленького і дикого. То захоплюються вересовими, то закохуються у всілякі «вінички», то купують в елітних квіткових магазинах за великі гроші відвертий «бур’ян». «Велике в малому», як свідчив головний постулат однієї з японських цивілізацій? Можливо. У Європі нині модно шукати красу в природному, а не штучному. Тому купуючи, допустимо, якісь жовтці, а під них глиняну, а не пластикову вазу, будьте впевнені — ви «в ключі» останніх квіткових тенденцій.