На вихідних відбулися установчі конференції партії Народний союз «Наша Україна» в Черкаській, Львівській, Сумській, Закарпатській, Херсонській, Вінницькій і Житомирській областях, у результаті яких створені обласні організації партії. У Херсонській і Вінницькій областях організації очолили обрані в одномандатних округах цих областей члени парламентської фракції «Наша Україна» Володимир Фіалковський і Микола Сокирко відповідно. А чотири організації очолили голови обласних державних адміністрацій: Черкаської — Олександр Черевко, Львівської — Петро Олійник, Сумської — Олександр Лаврик, Закарпатської — Віктор Балога.
Прокоментувати факт призначення губернаторів лідерами обласних організацій «партії влади» «День» попросив політологів.
Вікторія ПОДГОРНА , директор Центру соціально-політичного проектування:
— Тут можна виділити два аспекти. Перший: створення Народного союзу «Наша Україна» ставить єдину мету — об’єднати всі сили, які були навколо Віктора Ющенка в період кампанії 2004 року. І це цілком обґрунтоване, з огляду на те, що попередній політичний і економічний режим влади, який склався за часів Леоніда Кучми, фактично продовжує існувати. І очевидно, що рік — це дуже короткий термін до виборів 2006 року, щоб змінити цю систему радикально. Тому кампанія 2006 року багато в чому нагадуватиме минулу кампанію з виборів президента: збережеться той політичний і регіональний розкол, який був на нещодавніх виборах. Тому те, що колишня опозиція намагається консолідувати всі сили, включаючи губернаторів, — це абсолютно обґрунтований із погляду політології крок. Тим паче, що в тій коаліції, яка була на момент виборів 2004 року навколо Ющенка, вже спостерігається тенденція до розколу: Мороз заявив, що йде на вибори окремо. Також більшість політологів схиляються до того, що Юлія Тимошенко також піде окремо. До речі, про це ж говорить і соціологія — рейтинг «Батьківщини».
Інший аспект цієї проблеми — це яка модель партії була спочатку вибрана при створенні НСНУ. Поки що в Україні не намагалися створювати партії європейського зразка, де враховують усі принципи партійної демократії. У нас домінуючою моделлю партійного будівництва, особливо для правлячої коаліції, є створення «партії влади». Не тому, що вони такі погані, а через те, що ці моделі ще не відпрацьовані, і процес партійного будівництва в нас лише набирає обертів. Те, що ми маємо зараз, — це лише протообраз майбутньої партійної системи, яка після 2006 року створюватиметься вже відповідно до реальних переваг виборців і з націленістю на ті чи інші електоральні групи. А модель «партії влади», звісно, не є ефективною з погляду представництва інтересів громадян і з погляду рекрутування нових людей, нових еліт у цю партію. Тому й виникають такі чудові речі, як відсутність реальних лідерів, які могли б очолити обласні організації. І знаходиться найпростіший, але, як відомо, не завжди найкращий спосіб — просто призначити губернатора головою обласної організації.
Є тут і третя тенденція, що спостерігається зараз у діях нової правлячої групи, — поступово формується перекіс у бік парламентсько-президентської системи. І те, що політичними лідерами призначають губернаторів, свідчить про те, що вони є більше політичними лідерами, ніж головами адміністрацій. Тобто, вони спочатку були політичними лідерами і вже потім, внаслідок дефіциту кадрів на місцях, стали губернаторами. Така ситуація саме характерна для парламентсько-президентських форм правління. І свідчить про те, що система призначення губернаторів себе вичерпала. Якби цих губернаторів обирали і вони при цьому були лідерами партій, — це було б нормально.
Василь СТОЯКІН, директор Центру політичного маркетингу:
— Я, наприклад, чекав, що в усіх без винятку областях, де губернатори є членами НСНУ, вони ж і очолять обласні відділення партії. Дуже дивно, що це сталося лише в чотирьох областях. Я нагадаю, що всі ці губернатори-члени НСНУ були відповідальні в своїх регіонах за проведення установчих конференцій. Тобто, очевидно, виникли якісь внутрішні протиріччя, які, ймовірно, вирішуватимуть: чи то згодом змінюватиметься керівництво цих обласних організацій, чи то змінюватимуться губернатори, якщо вони настільки неавторитетні, що не змогли очолити обласні організації.
У принципі, немає нічого особливого в тому, що правляча партія, яка сформувала уряд і до якої належить Президент, може претендувати й на керівництво в областях. Єдиний аспект, який можна вважати «кримінальним», — це те, що всі розповіді колишньої опозиції — нинішньої влади про те, що стара влада була погана, антинародна, що огидно, коли губернатори будують під свою партію адміністративний ресурс, — це все виявилося брехнею. Прийшовши до влади, вони почали проводити практично ту саму політику. А зважаючи ще на масові скарги від представників тих сил, які не ввійшли до НСНУ, на те, що їх примушують увійти до нової партії (це й УНП Костенка, і прем’єрська «Батьківщина»), все це справляє враження веселого повернення до часів Народно-демократичної партії.
