Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ЩОДЕННИК

13 квітня, 2005 - 00:00

13 квітня

Якщо хтось думає, що випробування владою — доля президентів і урядів, то глибоко помиляється. Це екзамен для кожного з нас. Причому як для ролі залежного від влади, так і для того, хто володіє нею.

Чого варте, наприклад, слово «Клієнт», написане в інформації про фотопослуги з великої літери, якщо цього клієнта не поважають? Заявляють, що хотіли б поважати, але не вміють. Не навчилися поки, й тому самі собі палиці в колеса вставляють. У прейскуранті на послуги — привабливі повідомлення про всілякі знижки й умови отримання подарунків. Вивішено й досить зручний розпорядок роботи. Однак у ньому нічого не сказано про те, що цьому папірцю вірити не можна — можна напоротися на не позначений ніде в оголошеннях переоблік. І марно благати молоденьку продавщицю, яка «по понеділках десь до обіду «приймає товар» і за спиною якої на відстані вашої руки — жаданий пакетик з уже надрукованими фотографіями, з вашим прізвищем, що читається на ньому, навіть якщо зір нікудишній.

Можливо, про це й не варто б було писати, якби трохи старші дівчата з хлібного відділу активно не підтримали колегу. А чому не попередили заздалегідь? Хіба напарниця, яка в п’ятницю приймала замовлення й обіцяла його видати вранці в понеділок, не знала, що буде традиційний для початку тижня «ПЕРЕОБЛІК»? Виправити помилку юна представниця сфери послуг не побажала — пакетик видати категорично відмовилася. Але ж відповідальність за змарнований клієнтом час — її відповідальність! Тільки взяти її на свої плечики юне створіння не побажало. Вона відгородилася шторкою, рятуючись від докучливого відвідувача, і продовжила бубоніти свій перелік, добре, що на це в неї є всі повноваження. Адже не її біда — а клієнта, що час роботи вгадувати не вміє.

Ми голосно обурюємося, коли влада ігнорує наші потреби або обманює нас. Чому ж ми дозволяємо собі на своїх робочих місцях робити подібне, нехай навіть при мізерних масштабах повноважень? Чому ми дозволяємо собі приймати як належне наплювацьке ставлення до нас сфери послуг або навіть не помічати хамства. Адже за ці послуги ми платимо з власного гаманця.

Людмила РЯБОКОНЬ, «День»
Газета: