Уряд Юлії Тимошенко безперечно вирішив осоромити скептиків. Пам'ятаєте, як більш нiж місяць тому особистості нових міністрів одномоментно перетворилися на секрет Полішинеля, як заговорили про те, що нова виконавча влада нагадує «клаптеву ковдру»? Тимошенко тоді витримала нелегку сутичку з Олександром Морозом, проявила характер і діяла вивірено. Хоча Юлії Володимирівні дісталася не команда партійних соратників, вона сьогодні очолює кабінет однодумців, що в нинішніх умовах часткового цейтноту важливіше та краще. Не пов'язані партійною дисципліною та необхідністю говорити лише те, що від них жадає почути партійний лідер, нові міністри та віце-прем'єри діють злагоджено та жорстко, даючи опонентам уряду мінімум приводів для критики та простору для політичного маневру. Юлія Володимирівна, по суті, дає майстер-клас своїм опонентам, грамотно використовуючи безпрецедентно великий ресурс парламентської довіри. 375 голосів за її кандидатуру на посаду прем'єра не стали пасткою для її самолюбства та приводом для самозаспокоєння. Прем'єр не має наміру почивати на лаврах, швидше за все, навпаки — настирливо вимагатиме від парламенту підтримки урядових ініціатив. В іншому разі — намагатиметься добитися розпуску Верховної Ради, хоча ця процедура фактично нереальна.
Хочу відзначити, що Юлія Тимошенко жорстко вимагає реальних дій від парламентаріїв й обіцяє в разі необхідності залучити громадськість для тиску на законодавців. Прем'єр-міністр готова максимально використати власну популярність для проведення через сесійний зал непростих рішень. Їй сьогодні цілком під силу досягти того, чого не вдалося фактично жодному парламентарію або позапарламентському центру впливу: прем'єр може стати центром парламентської більшості, на знаменах якого будуть написані лозунги радикальних економічних реформ із людським обличчям. Не випадково соратники прем'єра по партії «Батьківщина» беруть на озброєння ідеологію солідаризму — в перехідному суспільстві, яким є українське, потрібні ефективні форми діалогу між владою та бізнесом, бізнесом і найманими працівниками. Якщо попередні склади уряду традиційно прагнули ухилитися від діалогу в названих напрямах, то кабінет Тимошенко, навпаки, веде його в наступальному руслі.
Є важливий для бізнесменів момент: Тимошенко не просто розмовляє зрозумілою їм мовою, а й уміє визнавати свої помилки. Її ініціативи дозволяють сказати, що прем'єр прагне стати практично санітаром бізнес-середовища, змінити правила гри. Тезу про необхідність переглянути приватизацію 3000 підприємств благополучно забули, з лексикону урядових чиновників видавлюється слово «реприватизація». Прем'єр не втомлюється наголошувати, що для неї важливе наповнення бюджету та чесне ведення справ й обіцяє «не їсти маленькі підприємства на сніданок». Вона дуже добре знає правила українського бізнесу, які встановилися протягом останніх десяти років, і саме тому прагне змінити їх, зробити цивілізованими, зрозумілими та передбачуваними. При цьому на найвищому рівні не стоїть завдання «пустити кров» учорашнім політичним опонентам, — Тимошенко, навпаки, закликала не переглядати підсумки малої та середньої приватизації. Взагалі в реприватизаційних планах уряду лише «Криворіжсталь», «Укррудпром», Нікопольський завод феросплавів, — їхня купівля була дуже скандальною та скидалася на аферу.
Очікуваною сенсацією стала пропозиція прем'єр-міністра скасувати податок на додану вартість. І хай у словах Юлії Володимирівни було трохи дозволеної жінці акторської гри, вона сповнена рішучості скасувати цей найкриміналізованіший податок, що для багатьох підприємців став справжнім кошмаром. Поки в уряді немає чіткої згоди в питанні «Що робити з ПДВ?» Очевидно, першим кроком стане скасування пільг із податку на додану вартість для всіх суб'єктів підприємницької діяльності. Навіть упорядкування порядку стягування та відшкодування податку на додану вартість допоможе якісно змінити рівень фінансової дисципліни в державі. Паралельно з цим уряд продовжує наводити лад на митниці. Тимошенко та її підлеглі неодноразово говорили про необхідність оптимізувати митний тариф, зробити реальними митні збори, а не стимулювати ними практично поголовне хабарництво серед митарів. Швидше за все, цей непростий, але стратегічно важливий крок законодавці зроблять уже найближчим часом. Прем'єр знайшла в собі сили визнати, що ціни на деякі товари можуть вирости, проте гарантує боротьбу ринковими методами з підвищенням цін на продукти харчування.
Уряд запрограмований на рішучі дії своєю опорою на програму Президента Віктора Ющенка. Крім того, виконавчій владі доводиться постійно озиратися на майбутні парламентські вибори-2006. Сьогодні очевидно, що неефективність роботи Кабінету Міністрів може не дозволити «помаранчевим» політичним силам сформувати більшість у парламенті наступного скликання. Тому Юлія Тимошенко пропонує цілий комплекс соціальних кроків, здатних довести відмінність нової влади від попередньої. Плани уряду в «соціалці» амбітні — відновлення престижу кваліфікованої праці, доведення середньої зарплати в бюджетній сфері до аналогічного показника у виробничій сфері, підвищення військових і цивільних пенсій, усунення диспропорцій, збільшення соціальних виплат. Уряду Тимошенко в цьому питанні не обійтися без парламентської підтримки. Хоча вчорашні опоненти на словах вітають ініціативи, основна дискусія ще відбудеться під час безпосереднього обговорення законопроекту про внесення змін до Державного бюджету на 2005 рік.
Проект бюджетних змін — тест на успіх уряду Тимошенко. В оновленому проекті Державного бюджету на 2005 рік є і пряник, і батіг. Пряник — збільшення соціальних виплат, зростання мінімальної заробітної плати та пенсії, батіг — скасування пільг СЕЗ, ТПР, окремим галузям промисловості. Прем'єр цілком очевидно прагне одночасно вирішити два завдання: фактично провести перерозподіл фінансових потоків на користь бідних і вибити в політичних противників фінансову базу для підготовки до парламентських виборів 2006 року. Завдання амбітні та важко виконуються, і це, очевидно, підганяє Юлію Володимирівну до активних кроків.
Юлія Тимошенко сьогодні діє в кращих традиціях постреволюційних лідерів, прагнучи за найкоротші терміни змінити ситуацію та досягти кардинальних змін. У неї є чудові стимули — необхідність зберегти за собою прем'єрське крісло після парламентських виборів і набуття чинності положень політичної реформи. Хоча є підстави припускати, що свого останнього слова щодо реформування Конституції Тимошенко, яка була послідовним противником політреформи, ще не сказала. І її позиція має люфт для маневру, актуальність якого визначатимуть економічні успіхи очолюваного лідером «Батьківщини» уряду.
