Партійні ідеології вже не відіграють важливої ролі. Саме таким чином лідери нової української партії влади «Народний союз Наша Україна» обґрунтували ідейний мікст у власних рядах. Зокрема, держсекретар О. Зінченко у кулуарах з’їзду НСНУ висловився про це так: «…Ви знаєте, ХХI століття вже почало переглядати доктринальні партійні основи. Уже є приклади. Класичні партії зразка ХХ століття витіснятимуться динамічними, гнучкими політичними проектами, всередині яких є різні погляди. Але є можливість зіставити, говорити чесно та відверто. Тобто це абсолютно не класика ХХ століття, де переважали одноманітність думок, одноголосне голосування, бурхливі оплески по двадцять разів на промову тощо. Це — інший спосіб існування. Держава інша, життя інше, тому не може бути старого стандарту партії — це головне, що треба зрозуміти». Наскільки думка лівих можновладців щодо того, що партійні ідеології нині вже, так би мовити, йдуть з моди, відповідає істині? З цим питанням «День» звернувся до політиків — представників різних політичних сил, а також експертів. Крім того, нашим співрозмовникам було запропоновано висловитися з приводу того, чи є ризик, що нова партія влади — з огляду на процедуру її створення — не перетвориться на певний прототип колишньої КПРС або НДП часів прем’єрства Валерія Пустовойтенка?
Юрій КОСТЕНКО , народний депутат України, фракція Української народної партії:
— Думка про те, що партійні ідеології втрачають актуальність, заперечується політичною практикою багатьох країн. Наведу приклад. На позаминулих президентських виборах в США з’явився «позаполітичний» кандидат на ім’я Рос Торот. На цій «позаполітичності» будувалася вся його виборча кампанія. Тобто він та його прихильники говорили, що суспільство розчаровується в діяльності традиційних політичних партій і потребує чогось нового. Будучи мільярдером, Торот витратив на кампанію величезну, найбільшу серед усіх кандидатів кількість грошей. Які, до речі, вважаються в Америці одним з головних факторів успіху на виборах. Але не отримав він перемоги. Гору взяв партійний кандидат. Аналогічні приклади можна навести з новітньої історії Великої Британії, інших держав. Усі вони свідчать про те, що ідея позапартійності, яка часто ініціюється певними політичними силами, на практиці не спрацьовує. Зараз у нас в Україні дехто намагається сказати, що партії себе вичерпали, або ще «не начерпали». Але політична сила без ідеології нездатна показати шлях до вирішення проблем, з якими стикається суспільство. Якщо при владі знаходяться політично безбарвні сили, годі сподіватися на політичну відповідальність за дії чи бездіяльність цієї влади. Україна поки що є взірцем «позаідеологічності» влади, яка, як бачимо, привела державу до доволі сумних наслідків. Тож пробуючи зараз розігрувати ту саму карту побудови «щасливого майбутнього» професійною командою, ми знову і знову будемо наступати на ті самі граблі.
Щодо політичного майбутнього «Народного союзу Наша Україна», то хотілося б робити оцінки не за словами, а за конкретними справами. Тож їхні обіцянки не коментуватиму. Зі свого боку я лише хочу сказати, що адмінресурс тепер дійсно не вдасться сконцентрувати в одних руках, тому що лідером іншої потужної політичної сили є прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, партія якої — «Батьківщина» — не об’єднується з «НСНУ». Крім того, всі запевнення, що цей політичний проект є унікальним, не схожим ні на що з того, що вже було, не відповідають дійсності. Хоча б уже тому, що створюється згадана політична сила за допомогою адміністративної системи, і зверху, а не знизу, як формуються ідеологічні партії. Так, сьогодні є високий рейтинг Віктора Ющенка, він є духовним батьком «Народного союзу «Наша Україна». Але на цих виборах Президента не буде. Він є главою держави і, згідно з законом про президента, не може очолювати політичну силу. Тому змагатимуться саме політичні сили та їхні лідери. Яке це буде змагання, багато в чому залежить від успіхів сьогоднішньої влади, урядової команди. Виборець оперуватиме конкретними справами.
Андрій ЄРМОЛАЄВ , директор Центру соціальних досліджень «Софія»:
— Партійні ідеології виходять із моди? Ні, я з цим не згоден. Інша справа, що зараз ми переживаємо певну трансформацію, пов’язану з тим, що змінюються так звані класичні ідеології, вони стають синтетичними. Нові ідеології тепер орієнтуються не стільки на консолідацію певних соціальних страт, скільки на відображення поточних загальних проблем. Це впливає й на типологію партій. Від масових партій ми переходимо до партій парламентських.
Жодна партія на пострадянському просторі не в змозі повторити шлях КПРС, — партії, яка правила на одній шостій частині суші впродовж кількох десятків років. В «НСНУ» міститься значний елемент партії-руху. При цьому вона з самого початку тісно зв’язана з адмінресурсом, що буде блокувати її розвиток як політичної структури. Я не виключаю, що «НСНУ» в нинішньому вигляді проіснує не більше двох років. Нарешті, в «НСНУ» є проблеми з ідеологією. Ця партія створюється на хвилі утвердження нової влади, і на її знаменах написано чимало соціально-популістських гасел. А в Європі народні партії, як правило, є партіями ліберальними. Протиріччя «соціальної попси» і завдань народних партій створюватимуть внутрішні протиріччя і блокуватимуть розвиток цього проекту.
Георгій КРЮЧКОВ , народний депутат України, фракція КПУ:
— Гадаю, що на наступних виборах менш за все звертатиметься увага на ідеологічні та програмні засади. Бо якщо подивитися на ті партії, які зараз створюються, то між ними немає майже жодної різниці з точки зору ідеологічної, політичної основи. Хоча є партії, які продовжують відрізнятися ідеологічно. Комуністів, приміром, ні з ким не сплутаєш. Як і наших антагоністів — войовничих націоналістів.
Щодо «НСНУ», то їхні заяві про те, що вони не будуть схожими на партію влади, — абсолютна демагогія. Причому примітивна. «НСНУ» — це ж типова «КПЮ». Компартія Ющенка. Якщо цією партією ставиться завдання завоювати більшість мандатів у Верховній Раді, отже, вона діятиме як типова партія влади, яка хоче зберегти себе.
Ігор ШАРОВ , народний депутат України, група «Демократична Україна»:
— Інтерес виборців до ідеологічного наповнення програм політичних партій завжди не перевищував певної межі. Скажімо так, ніколи не було в суспільстві особливого ажіотажу навколо питання про ідеологію. Звичайно, найбільше зацікавлення виявляє в цій сфері інтелігенція, представники інтелектуальної праці, як правило, намагалися з’ясувати для себе не тільки суть партійних гасел, але й шляхи їх реалізації. Чого не можна сказати про інші соціальні страти, які ідеологічними тонкощами партійних програм переймаються мало. Тож гасла, адресовані не інтелігенції (на зразок «земля — селянам»), — це вже більшою мірою піар, тобто технології. В усі часи люди йшли за особистостями. За політиками, які мають харизму. Тому, переконаний, і на майбутніх парламентських виборах більшою мірою люди голосуватимуть саме за особистості. А вже через них, як представників певної ідеології, вони віддаватимуть свої симпатії партійним програмам, а не навпаки. В нинішній ситуації політиків, за яких голосуватимуть люди, не так і багато. Втім, я впевнений, що роль партій як інструменту для досягнення мети в нашому суспільстві зараз значно зросте. І сприятиме цьому запровадження пропорційної виборчої системи. В умовах, коли партії отримують реальні важелі впливу на політику держави, кожній з них доведеться представити виборцю свої рецепти щодо внутрішньої і зовнішньої політики, цілісне бачення шляхів вирішення тих чи інших проблем, а це неможливо без повноцінної власної ідеологічної платформи.
Стосовно другого питання, то «Народний союз Наша Україна» на цьому етапі для мене, та й для багатьох політиків, навіть із середовища прибічників «НСНУ», виглядає досить аморфним утворенням. Утім, ця партія заявлена як партія Ющенка. Отже, насправді реальною програмою її стане програма нинішнього Кабінету Міністрів. «НСНУ» доведеться підтримувати уряд і Президента в усьому, навіть коли вони робитимуть непопулярні кроки, скажімо, підвищуватимуть ціни, тарифи... У цьому, мені здається, і полягає найбільша подібність нової партії до НДП часів прем’єрства Валерія Пустовойтенка. Гарантії, що провладна партія не буде використовувати адмінресурс, не дасть ніхто. Влада — це спокуса. Велика влада — велика спокуса. В цьому плані введення в дію політреформи допоможе гармонізувати стосунки різних політичних груп і органів управління. Адже, згідно з новою Конституцією, найближчим часом країна стане парламентсько-президентською республікою. Це означає й те, що адмінресурс не буде зосереджений в одних руках. Отже, меншою стане спокуса...
Василь СТОЯКІН , директор Центру політичного маркетингу:
— Певну втрату впливу ідеологій ми можемо спостерігати на прикладі країн зі сталою демократичною системою, де головну роль вiдiграють навіть не колишні структуровані політичні партії з чіткою ідеологією, а скоріше — громадські рухи, спрямовані на вирішення досить конкретних життєвих проблем. Але навіть в цих країнах партії як інструменти реалізації політичної волі громадян зовсім не відмерли. Просто вони змінюють свою форму. До того ж, Україні ще дуже далеко до європейських стандартів в реалізації політичної демократії, тому я не схильний погоджуватися з тим, що можна не говорити про ідеологічні партії. Вважаю, що їх час для нас ще далеко не минув.
Якщо говорити про НСНУ, то, зрозуміла річ, людям, які об’єдналися в ній, хотілося б, щоб їхня партія не була новою КПРС чи новою НДП. Але ніякої ідеології в них немає із досить зрозумілих причин. Єдина ідеологія — це тільки особистість Віктора Ющенка.
