Держдума Російської Федерації 5 серпня минулого року змінила правила нарахування ПДВ на російську нафту, яку експортують і реалізовують на території країн СНД. І з 1 січня російські компанії, які експортують нафту до України, платять податок за принципом «країни призначення», що насправді означає отримання ними відшкодування ПДВ при експорті.
Боротьба за зміну принципу нарахування ПДВ тривала давно, і рішення Держдуми сприйняли як великий позитив для України, що дозволить компенсувати нестримне зростання нафтових цін на світовому ринку. Так, якщо в грудні 2004 року ціна російської нафти становила для України $270 за тонну (хоча порівняно з листопадом вона знизилася, відповідно до світових тенденцій, на $45), вже в січні 2005 року ціна впала до $205—215 за тонну. Зрозуміло, певну роль у цьому зниженні зіграли, знов-таки, світові цінові тенденції, але вплив компенсації ПДВ також очевидний. Навіть при зростанні світових цін у лютому ціна збільшилася лише до $240—245 за тонну.
Тим часом, зміну порядку сплати ПДВ не варто розглядати як дієвий чинник суттєвого зниження ціни на нафтопродукти в Україні. По-перше, адміністративні заходи зі стабілізації цін на ринку нафтопродуктів (у 2004 р.) шляхом жорсткого їх фіксування призвели до значного зниження рентабельності українських нафтових компаній. Тому, зберігаючи незмінною ціну реалізації, навіть попри зниження імпортної ціни, оператори нафтового ринку України намагалися компенсувати недоотримання прибутку в другій половині 2004 року.
По-друге, зберігається загальносвітова тенденція зростання цін на нафту, що призводить до постійної корекції експортного митного збору РФ у бік підвищення. Якщо на момент прийняття рішення про зміну порядку нарахування ПДВ на експорт нафти в серпні 2005 р. митний збір становив $69,9 за тонну, то з 1 грудня 2005 року вона становить вже $101. Із 1 лютого митний збір був знижений до $83, але з 1 квітня, зважаючи на поновлення зростання ціни нафти на світових ринках, можна чекати повернення до рівня $102 за тонну. Це значною мірою нівелює позитивний ефект змін у нарахуванні ПДВ.
По-третє, 23 лютого уряд України прийняв рішення відновити з 1 березня 2005 року стягування ПДВ у розмірі 20% при ввезенні сирої нафти до України. Раніше імпортери нафти ввозили її за нульовою ставкою. Одночасно уряд скасував 29 постанов, які надавали ситуативні пільги деяким компаніям, а також визначив, що податок стягується виключно в грошовій формі без використання додаткових податкових векселів. До 1 березня 2005 року діяла система вексельної відстрочки платежу ПДВ, за якої при розмитненні нафти компанія-імпортер виписувала вексель на суму податку й оплачувала його через один- два місяці після виробництва та реалізації нафтопродуктів, унаслідок чого сплата ПДВ не зменшувала обігових коштів нафтових компаній.
Ці рішення уряду не лише де-факто нівелюють здешевлення нафти для українських нафтових компаній після переходу Росією в сплаті ПДВ на принцип країни призначення, а й додатково збільшують їхні витрати через необхідність залучення додаткових обігових коштів для сплати ПДВ. За повідомленнями уряду, найближчим часом він планує розглянути питання про надання кредитів Національним банком України нафтовим компаніям на виплату ПДВ до оплати кінцевої продукції покупцями. Але механізм цього надання поки що не розроблений.
Принципово важливим стає в таких умовах і своєчасне відшкодування ПДВ експортерам нафтопродуктів. Протоколом про співпрацю, укладеним урядом із представниками найбільших нафтових компаній, передбачено приділяти першочергову увагу цьому питанню. Прийняте рішення скласти графік повернення раніше накопичених боргів із відшкодування ПДВ.
Гальмуватиме подорожчання нафтопродуктів наведення порядку в мережі компаній-посередників, які раніше «приватизували» значну частку галузевого прибутку, використовуючи надані їм урядом ексклюзивні податкові пільги. З іншого боку, цей механізм часто де-факто частково компенсував нафтотрейдерам втрати через штучне заниження рентабельності внаслідок укладення меморандумів з урядом. Тому при впровадженні прозорої моделі втрата прибутку може стати реальною, що спонукатиме компанії до підвищення цін.
Таким чином, сумарний ефект наведення порядку в сплаті податку на нафторинку може виявитися неоднозначним. Його позитивність критично залежить від здатності уряду впровадити вищезазначені заходи компенсації. Частково розвантажити канали, пов’язані зі збором і відшкодуванням ПДВ та спростити умови діяльності для імпортерів-переробників могло б і розблокування операцій реекспорту.
На сьогодні через профіцитність баланс нафтопродуктів (пропозиція знаходиться на досить високому рівні, запаси нафти на нафтопереробних заводах досить великі), можна прогнозувати стабільність цін на нафтопродукти в короткостроковій перспективі. Але в тривалішому проміжку часу вищезазначені тенденції можуть призвести до зростання цін на нафтопродукти на українському ринку. Традиційне весняне пожвавлення попиту на нафтопродукти за рахунок посівних сільськогосподарських робіт і зростання автомобільних перевезень можуть стати додатковими чинниками цінової дестабілізації.
